Стадіони Полтави

Отже, у Полтаві вирішено будувати новий стадіон. Приємна новина. Ще більше оптимізму додає той факт, що ця новина пролунала з вуст міського голови Андрій Матковського. Будуть будувати, причому не такий собі футбольний майданчик без зручностей для глядачів, яких у місті і околицях чимало, а повноцінний стадіон на 20 тисяч. Щоправда, інвестором виступає власник ФК "Полтава". А це значить, що стадіон буде належати саме муніципальному клубу. І хоча зараз будівництвом у нашому місті нікого не здивуєш, воно йде стрімкими темпами, і забудовуються всі придатні для цього клаптики вільної полтавської землі, все ж будівництво нового стадіону викликає неабиякий інтерес і навіть гордість за Полтаву. Не секрет, що не кожне місто в Україні може похвалитися будівництвом нової спортивної арени. Навіть зараз, коли залишилось чотири роки до проведення Євро-2012, воно б мало йти повним ходом. А виходить, що на пальцях однієї руки можна перерахувати нові спортивні об’єкти. Тому ентузіазм полтавців сприймається лише позитивно.

Однак побудова нового стадіону – справа, сподіваюся, недалекого майбутнього. Поки ж у майбутньої арени немає навіть назви.

 А чим живе Полтава нині, що має в своєму спортивному арсеналі. Де можна у місті проводити футбольні матчі різного рівня, крім головної арени – стадіону "Ворскла", який зараз помітно оновиться до матчу за Суперкубок України. Спробуємо, так би мовити, провести інвентаризацію стадіонів і футбольних майданчиків нашого міста. Отож, що ми маємо на сьогодні.

"Локомотив"

 Один із найстаріших стадіонів міста. Був збудований ще до війни в історичній частині Полтаві – на Подолі. Свого часу тут грали мало не всі відомі команди міста. Але рідним він вважався для грізного колись не тільки на Полтавщині, але й в України - "Локомотива". Саме на балансі тепловозоремонтного заводу тривалий час знаходився стадіон. Сюди завжди полюбляли ходити уболівальники. Не раз він був заповнений не те, що вщент, а під самий комірець. Ветерани розповідали, що після війни сюди могло прийти і 20, і навіть 30 тисяч глядачів. Щоб зайняти нормальне місце на лавці доводилося займати його мало не зранку. Але болільники прилаштовувалися сидіти деінде. Місцями для сидіння слугували не тільки навколишні паркани і дерева, але й дахи будинків. Такий наплив глядачів не дивний, адже розташований стадіон досить зручно. Тут і зупинка громадського транспорту поруч, та й спуститися до стадіону, пройшовши від центру по Жовтневій до Білої Альтанки не складе багато зусиль, а буде, радше, приємною прогулянкою.

 Головна команда міста тут теж була не рідким гостем. Навіть свої перші матчі у вищій українській лізі "Ворскла" розпочинала саме тут. Що тоді творилося, годі передати. Мабуть у 1996-му році стадіон не бачив такого напливу глядачів із повоєнних часів.

 Та часи змінилися. Потужний колись в радянські часи ПТРЗ став не в змозі сам утримувати не тільки футбольну команду, але й стадіон. Так канув у літу "Локомотив". А однойменний стадіон став потихеньку занепадати. Все рідше і рідше тут проводилися матчі, навіть першості міста. Та на порятунок арені прийшло інше потужне підприємство Полтави – завод медичного скла. Саме завдяки йому він був реконструйований, приведений в належний стан. Однак головного, для чого існують стадіони, тут було мало, маю на увазі футболу. Тут, як правило, грали заводські команди і головна команда ПЗМС на першість міста і області.

  2007-го року "Локомотив" пережив своє друге народження. Споруда перейшла у міську власність, а великий футбол повернувся на затишний стадіон. Новостворена футбольна команда "Полтава" обрала його для проведення домашніх матчів у другій українській лізі. ФК "Полтава" поставив тут пластикові сидіння (до речі, це тільки другий полтавський стадіон, на якому є пластик), а взимку розширив межі футбольного поля та зробив VIP-трибуну та козирки під трибунами для зручності глядачів. А ще - поставив електронне табло, замінивши старе. І не дивно, що в таких умовах люди знову потяглися на стадіон на Подолі. На деяких матчах "Полтави" він був заповнений вщент. Зрештою, цього й хочеться бачити на наших стадіонах – побільше б глядачів.

"Авіатор"

 Як не дивно, але за вмістимістю цей стадіон йде у Полтаві на другому місті, випереджаючи навіть "Локомотив". Однак, якщо сказати про проведенні тут матчі, то їх назбирається не так і багато. І все ж, деякі матчі пройшли саме тут, і не рядові, а найвищого ґатунку. Тут, на стадіоні по вулиці Харчовиків грала головна команда Полтави. 1968 року, "Сільбуд" (таку назву тоді носила "Ворскла") дебютував у другій групі класу "А" (аналог нашого другого дивізіону) чемпіонату СРСР. Головна арена міста тоді в черговий раз була на реконструкції. Саме тут, у військовому містечку, полтавці провели три матчі всесоюзної першості на такому високому рівні. І згодом, коли центральний стадіон перебував у тому чи іншому реконструкційному циклі, "Ворскла" поверталася сюди для того, аби провести тут офіційні матчі. Вже за часів незалежної України ворскляни тут проводили товариські матчі, також бігали по цьому полю і гравці "Ворсклі-2". А так, головним чином, тут проводять матчі рівня першості області та міста. Зараз "Авіатор" став домашньою ареною полтавського "Зеніта", який виступає в першості Полтавщини. Однак і решта команд міста його використовує для проведення своїх матчів аматорського рівня.

 Недолік стадіону, як і більшості йому подібних – занедбаність. Трибуни знаходяться в непристойному стані, дерев’яні лавки вже давно віджили свій вік, тому іноді доводиться або сидіти на бетонних плитах, або, що краще - просто стояти. Та й саме поле залишає бажати кращого: нерівне, витоптана трава, а подекуди й зовсім відсутній трав’яний покрів, робить неможливим проведення тут матчів на більш високому рівні, ніж аматорський. А якщо додати сюди ще й незручність його розташування від транспортних потоків (а йти від зупинки доведеться хвилин 15-20), робить його досить незручним для сучасного глядача.   Однак, якщо за цю арену як слід взятися і вкласти кошти, реконструювати, може вийти досить затишний і привабливий стадіон для проведення різних матчів, навіть рівня професійних команд другої чи навіть першої ліг.

"Динамо"

  Ще один стадіон, який був збудований у довоєнний період і розташований в самому центрі Полтави та неподалік від головної спортивної арени. Тут грали у футбол ще до війни. І не рідко він був заповнений вщент. Ще коли йшла війна, тут у вересні 1944-го, пройшов перший матч у звільненій Полтаві футбольний матч на Кубок України. Грав місцевий "Спартак" і київське "Динамо". Полтавці поступилися більш досвідченим суперникам – 1:5 і вибули із боротьби за почесний трофей. Згодом життя у місті налагодилося, а затишний стадіон "Динамо" приймав щотижня не тільки футбольні матчі, але й  представників решти видів спорту.

 Однак, одна головна вада стадіону, та й, зрештою, усіх старих арен міста – це відсутність нормальних сидінь для глядачів. І хоч тут можна посидіти під гіллям могутніх дерев, але тих самих місць обмаль. Він як був до і після війни з кількома сотнями місць для сидіння, так і нині залишився, і годиться виключено для проведення матчів аматорських турнірів. І все ж, якщо подивитися, з якою любов’ю ставиться до футбольного поля директор арени Олексій Бортник, можна зробити висновок – стадіон живе своїм життям і продовжує радувати людей.

"Лтава"

 Це - скоріше не стадіон, а тренувальне поле, навіть і не поле, а поля, бо їх на базі ФК "Ворскла" в Крутому Березі кілька. Однак і тут граються матчі. Головним чином, тут проводять свої матчі усі ворсклянські команди: від дубля, раніше - "Ворскли-2", до ДЮФШ у першості області та ДЮФЛ. І хоч поля тут найвищої якості, все ж уболівальнику аби подивитися на матчі майбутніх зірок доводиться долати чималу відстань, адже поля знаходяться за межами міста. А ще - спостерігати за грою, стоячи біля поля.

Стадіон у Климівці

 Ще одне футбольне поле за межами міста колись було дуже популярним серед аматорських команд міста. Свого часу тут проводили мало не всі матчі на першість Полтави, особливо коли стадіон "Динамо" був зачинений. У 1996-му році тут відбувся навіть фінал Кубка Полтавщини. Однак, із часом стадіон став занедбаним, поле прийшло в абсолютно непридатний стан. Звісно, команди дедалі почали частіше відмовлятися тут грати. А жаль, адже на противагу "Лтаві" футбольний майданчик у Климівці знаходиться значно ближче до Полтави (з Південного вокзалу можна пішки за 15-20 хвилин дістатися), однак поки тут не з’явиться господар, усе так і залишиться в занедбаному стані.

Мототрек у Розсошенцях

 Здавалося б, яке відношення може мати мототрек до футболу? Однак не треба забувати, що в 1987-му році тут свої чотири домашні матчі в другій лізі провела "Ворскла". Унікальний, на мій погляд, випадок в історії футболу, коли команди грали не на зеленому трав’яному полі, а на гравію, підсипаному піском. Тому я вирішив включити розсошенський мототрек в перелік футбольних арен Полтави. До речі, інколи тут ворскляни ще й тренувалися. Бо більше просто не було де.

  Свою гучну славу мототрек отримав завдяки мотобольній команді "Вимпел", яка в 70-80-х роках минулого століття гриміла на весь Союз, а в 1973-му році стала чемпіоном СРСР. До речі, чи не єдина з ігрових видів спорту Полтави, яка досягла таких вершин. В селище Розсошенці на матчі "Вимпела" збиралося свого часу значно більше людей, ніж на головну спортивну арену міста. На деяких матчах тут було по 30-35 тисяч глядачів! Та з часом мотобол відійшов на другий план, а зрештою - й взагалі вмер. Та й сама споруда прийшла в занедбаність. Зараз вона напіврозвалена. Облаштованних місць для сидіння вже не залишилось зовсім. І все це більше нагадує руїни середньовіччя, римський Колізей.

Майбутній стадіон у парку "Перемоги"

 Як було сказано вище, поки визначено лише територію під забудову нового стадіону. За словами міського голови, він буде розташований в парку "Перемога" ліворуч від співочого поля імені Марусі Чурай. Що ж, непогане місце для культурного відпочинку полтавців. Тут доволі зелено, просторо, неперевершений ландшафт, поруч ставки. Але - доволі складне місце для самого будівництва. Ділянка знаходиться під ухилом, до того ж, тут чимало ґрунтових вод. А поруч знаходяться старі підземні ходи, які, щоправда з недавніх пір замкнені для сторонніх. А раніше, розповідають історики, ці ходи зв’язували мало не все місто в старій його частині. А вириті вони були понад 500 років тому!

Тут має бути побудовано новий стадіон

До того ж, бажаючим дістатися майбутньої арени буде важко. Під’їзних шляхів майже немає, крім як із проспекту Першотравневого і вулиці Південної. Однак, як кажуть самі архітектори, зараз немає нічого неможливого для сучасного будівництва, і все можна як слід зробити. Тому залишається лише чекати і сподіватися на те, що у Полтаві на місці фактичного сміттєзвалища і полем із бур’яном з’явиться оазис відпочинку і спорту.

 Отож, зробимо висновки. У місті фактично залишилося чотири арени, де можна нормально грати у футбол. І тільки на двох стадіонах можна проводити матчі чемпіонату України. Мало це чи багато, судити не берусь. Однак, якщо в місті існує дві професійні команди і до десятка аматорських, звичайно таке число замале. А якщо подивитися, на яких полях тренується молодь в спеціалізованих футбольних закладах, картина і зовсім стане неприваблива. На полях з асфальтовим покриттям, чи галявинах з повною відсутністю трави, багато не натренуєшся. А нашим командам потрібно щороку звідкись черпати поповнення. А з такою ситуацією, яка нині спостерігається з футбольними стадіонами у Полтаві, їм просто нема звідки взятися. Тому в місті потрібно будувати нові не тільки стадіони, але й просто майданчики для гри в футбол. Прикро, але факт: на початку 21 століття у Полтаві немає жодного стандартного тренувального "всепогодного" футбольного поля із штучним покриттям.

Олександр СТАДНИЧЕНКО