Андрій Пятов: \”З\’їздив до Гриші на весілля\”
Наш дзвінок застав воротаря «Шахтаря» Андрія Пятова на базі харківського «Металіста», де зараз проходить тренувальний збір національної команди. З цього і почалася розмова.
– Ти вчора приїхав до табору національної збірної. До цього був удома?
– В принципі, так – весь цей час провів у Донецьку. І ще з\’їздив до Полтаву – до друга на весілля. До Гриші Ярмаша. Усе пройшло чудово!
– Як пройшли перші тренування під керівництвом Мирона Маркевича? Як працювати під його керівництвом?
– Добре! Особисто мені сподобалося. Спокійний та адекватний тренер, який прекрасно знає, яке завдання перед ним стоїть. Він добре розуміє, як керувати командою і як порозумітися з кожним футболістом.
– Ти довго не бачився з партнерами за збірною…
– Нічого екстраординарного – зазвичай зустрілися. Дійсно давно я з деякими з них бачився. А з деякими взагалі перший раз зустрілися, зараз поспілкувалися, познайомилися ближче.
– Окрім тебе у збірній ще два воротарі – Горяїнов та Дикань. У вас була якась загальна бесіда з головним тренером стосовно плану роботи?
– Та ні, такого не було! (Сміється.) Кожен займається своєю справою, працює та тренується. Нас усіх викликали до збірної, і це для кожного велика честь та відповідальність. У нас абсолютно нормальні, дружні стосунки. Ми абсолютно без проблем спілкуємося один з одним, розмовляємо.
– Перші тренування були такими, що поступово \”втягують\”, ознайомлювальними, або ж відразу довелося викладатися?
– Звичайно, спочатку пішли \”втягуючі\” тренування. Важко після тижневої відпустки відразу стартувати! Почали із специфічної роботи – більше розтяжок, різних вправ. Помалу входимо у ритм.
– Між тренуваннями чим зазвичай займаєтеся?
– Ми ж за містом, на базі «Металіста». Тут прекрасне місце – спокійне, тихе, красиве. Зараз відпочиваємо, у нас доки два тренування на день. У вільний час спимо або дивимося фільми.
– У неділю у Харкові відбувся фінал Кубку…
– Да-а, я дивився по телевізору. Дуже цікавий матч, справжній кубковий! У мене є знайомі і у «Металургу», і у «Таврії», тому я вболівав за видовищний футбол. Думаю, усі залишилися задоволені. Гра тривала сто двадцять хвилин – що ще потрібне для кубкової гри? Тим більше, це був фінал.
– За дружиною та донькам встиг скучити?
– Звичайно, а як ви вважаєте? (Сміється.) Я їх відправив до Туреччини відпочивати.
вологість:
тиск:
вітер: