Артем Громов: \”Після гри всі були \”мертвими\”

Забивши у ворота «Динамо», півзахисник «Ворскли» Артем Громов став героєм 6-го туру Епіцентр Чемпіонату України та вписав своє прізвище до футбольної історії.
 
− Артеме, до останнього матчу ти мав не так вже і багато ігрової практики. Вихід у матчі з «Динамо» – наслідок тренерської зміни?
− Дійсно, це була перша гра у сезоні з перших хвилин. Але Вадим Євтушенко ще тиждень тому, коли він не знав про свою відставку, викликав мене та сказав, щоб я готувався вийти на поле у стартовому складі. Ніяких проблем зміни на тренерському містку не викликали, адже із Сергієм Свистуном я добре знайомий по грі за молодіжну команду, де у вже далекому сезоні 2009/2010 рр. я став кращим бомбардиром з 15-ма голами. Тому цьому наставнику також відомі мої можливості.
 
− Важче чи легше виходити на поле проти «Динамо»?
− Це питання було б актуальним раніше. Зараз я мав не лише досвід ігор проти «Динамо» чи «Шахтаря», але навіть брав участь у переможному поєдинку позаминулого сезону над киянами, коли рахунок був 3:1 на нашу користь. На такі команди налаштовуватись не потрібно. Байдужих на полі не було, а після гри всі були «мертвими».
 
− Який період був найважчим у цій перемозі?
− Для мене це відрізок після 30-ї хвилини і до завершення першого тайму. Установка на контратаки передбачає велику кількість ривків на максимальних швидкостях з однієї половини поля і у зворотному напрямку. Також непросто було після того, як замінили. Але вже більш на емоціональному рівні. Дуже хотілось зберегти переможний рахунок.
 
− Якось брали до уваги, що «динамівці» люблять забивати на останніх хвилинах. Чи не побоювались такого ж фіналу?
− Якщо чесно, то була якась впевненість, про що я навіть своїм рідним та близьким говорив, що ми принаймні не програємо. Ми передивлялись гру киян з «Волинню», бачили зарядженість суперника на атаку. Тому були готові тактично і психологічно витримувати тиск на власні ворота. Іншими словами, для нас весь матч був, наче остання хвилина.
 
− Наскільки допоміг вам Юрій Сьомін тим, що задіяв неоптимальний склад «Динамо» на матчі у Полтаві?
− Не стану зараз говорити про те, що було б якби… Однак вихід на поле Брауна Ідейе значно ускладнив дії для нашої оборони. Це я особливо відчув, опинившись поруч з нігерійцем під час розіграшу стандартного положення. Цей гравець дуже різкий і непередбачуваний, і добре, що він провів на поле неповний матч. Андрій Ярмоленко був досить стомлений після гри за збірну − я розумію, що йому було важко. Але «Ворскла» – не «Металіст» або «Шахтар». Тому недоналаштуватись на нас міг будь-який склад супротивника.
 
− Артеме, ти досить багато пропустив через травму…
− Так, спочатку був потрійний надрив зв’язок. Щойно відновився від цієї травми, як отримав перелом ноги. Минулий сезон був майже повністю загублений. Зараз вже почуваю себе нормально. Справа за більшим часом ігрової практики та поверненням колишньої впевненості.
 
− Чи не сумуєш за Миколою Павловим?
− Зі спортивного боку гравець не має права на такі емоції. Але коли працюєш разом чотири з половиною роки (нехай то тренер чи хтось інший), звикаєш до будь-якого члену колективу. Микола Петрович підтягнув мене до основи з молодіжного складу, за що я завжди йому буду вдячний. Однак зараз життя перегорнуло чергову сторінку історії, і її потрібно писати з новим наставником.
 
− Чергове випробування для тебе і «Ворскли» відбудеться у п’ятницю у Луганську…
− «Зоря» непогано стартувала і демонструє характер у кожному матчі. Для нас важливо розуміти, що перемога над «Динамо» не дає підстав сподіватись, що з наступним суперником буде легше. До того ж останній поєдинок забрав надто багато сил. Тому потрібно встигнути запастись новими.

 

УПЛ