\”Багачка\” зберігає лідерство

«Велика Багачка» — ДЮФШ ФК «Ворскла» – 4:1 (1:0)
«Велика Багачка»: Гринько, Безуглий, Гришанович, Баштовий, Федорішин (Хоменко, 53), Дубницький, Ященко (Канюченко, 83), Подробаха, Диндіков, Зав’ялов (Сітак, 89), Зіпунніков (Коломієць, 68).
ДЮФШ: Казаков, Радченко, Лалієв, Храмов, Пустовіт, Зоря (Баранник, 46), Папірний, Шмиголь, Яременко, Ходирєв.
Судді: Харченко (Диканька), Коваленко (Полтава), Йощенко (Стасі).
Голи: Дубницький (33), Зав’ялов (56, пен.), Хоменко (66), Радченко (78, авто гол) — Яременко (46).
Попередження: Ященко — Казаков, Яременко.
Юнаки 0:3
Велика Багачка. 19 червня. 400 глядачів.

Перш, ніж розпочати свій короткий звіт про цей поєдинок, дам відповідь одному з моїх критиків на сайті. Шановного дописувача цікавило, чому я не розповідаю про те, що двоє гравців «Великої Багачки» не бажають у подальшому виступати за цей клуб. Не робив я цього з тієї причини, що ні на рівні керівництва клубу, ні у фан-секторі подібних речей не обговорювали. Озброївшись дедукцією, я дійшов висновку, що автор мав на увазі, напевне, Беруна і Винника, які не брали участі у грі з дмитрівським «Колосом». Думаю, поєдинок із наступним «Колосом», котрий із Кобеляк, зняла це питання, бо обоє вищеназваних футболістів цілком благополучно з’явилися на полі. Відсутність їх на звітній грі пояснювалася поважною причиною: один із них вступав у законний шлюб (Сергію, наші вітання!), а інший був задіяний у святковій церемонії.

Гру багачан проти команди ДЮФШ до дуже захоплюючих зарахувати складно. Господарі звично тиснули, створювали один за одним загострення, які інколи переростали у гольові моменти. Робилося це найчастіше для того, щоб одним невправним рухом зіпсувати все надбане колективними зусиллями. Тобто «Велика Багачка» звично транжирила небезпечні епізоди, замість того, щоб вирішити долю поєдинку ще за перші 20—25 хвилин гри. Відзначатися мали Диндіков. Дубницький, кількаразово Зіпунніков. Як це нерідко буває, значна територіальна перевага породила такий собі пофігізм: не забили зараз, то заб’ємо пізніше, он скільки всього створюємо. Треба віддати при цьому належне кіперові «школярів» Казакову: саме він у багатьох випадках заважав м’ячеві перетнути заповітну лінію. Проте, справедливості заради, зазначу, що у першому голі у ворота ДЮФШ присутня і воротарська, на мій погляд, провина. Занадто вже довго він вирішував, чи йти йому на зближення з нападником, чи тримати рамку. Це тривало, аж доки Дубницький без перешкод не підійшов до воріт і не розстріляв їх упритул.
У нападі ж майбутні професіонали мали вигляд надзвичайно бляклий і непереконливий. Окрім забитого в дебюті другого тайму голу і згадати нічого. Та й те взяття воріт було не наслідком креативних дій «школярів», а зумовлене розхлябаністю оборони їх опонентів. Доки багачами з’ясовували, хто і за що має відповідати у захисті, Яременко гав не ловив, увійшов до карного майданчика і відправив круглого на побачення із сіткою.
Опинившись перед загрозою аж ніяк не запланованої нічиєї, господарі забігали ще швидше. Гол у відповідь відбувся через 10 хвилин. Зіпунніков на швидкості увійшов до карного майданчика, де мав місце його контакт з воротарем. Упали обоє, а суддя показав на точку. Рішення викликало невдоволення частини присутніх на полі та в його околицях. Одні переконували, що порушення правил не було, інші називали суддівський вердикт фолом на користь винуватця. Адже безгосподарний м’яч майже напевне мав дістатися Зав’ялову, перед яким лишалися тільки порожні ворота. Позбавлений у такий спосіб шансу відзначитися з гри, багачанський форвард зробив це з 11-метрової позначки, не лишивши воротареві суперника жодного шансу.

В останній третині гри азарт у юних ворсклян якось непомітно вивітрився. Чи то здали функціонально, а, може, погодилися із тим, що матч їм не врятувати, для чого ж ноги, свої та чужі, бити? Ця втрата концентрації вилилася у гол Хоменка, котрий з меж воротарського майданчика добив відскок, та авто гол, як результат подачі кутового. Підсумок 4:1 і «ВеликаБагачка» зберігає лідерство.


Анатолій КАРПОВ