Чому жеребкуванння Ліги Європи вдале для «Ворскли»

31 серпня всі вболівальники «Ворскли» чекали з нетерпінням. Ще б пак! Їх улюблена команда через шість років знову пробилася до групового раунду Ліги Європи й мала дізнатися своїх суперників.

Хтось потирав руки в надії на приїзд до Полтави європейських грандів, а хтось хотів у суперники менш імениті команди, вірогідність здобуття очок з якими була б вищою. У результаті сліпий жереб відправив «Ворсклу» в одну групу з лондонським «Арсеналом», лісабонським «Спортингом» і азербайджанським «Карабахом». Враховуючи те, що всі суперники ворсклян мають досвід виступів у груповому раунді Ліги чемпіонів, цю компанію для нашої команди можна вважати «групої смерті». Але чи все так погано насправді?

Я дуже добре пам’ятаю свої перші враження після жеребкування групового раунду Ліги Європи сезону 2011/12. Тоді здавалося, що група, до якої увійшли «Ганновер», «Стандарт», «Копенгаген» та «Ворскла» є більш-менш рівною. Явно сильнішим був тільки чемпіонат Німеччини. А от з представниками чемпіонатів Данії та Бельгії можна було боротися. У Миколи Павлова підібрався хай і не дуже досвідчений по європейським міркам склад, але дуже «зубастий». Про це вже знали гравці бухарестського «Динамо», яке ворскляни пройшли в останньому раунді кваліфікації. На ділі ж вийшло, що команда здобула всього два очки, одне з яких в матчі останнього туру проти «Копенгагена», який вже не мав жодного турнірного значення.

Нинішня група за іменами виглядає сильніше за тодішню, що має бути хорошою мотивацією для наших футболістів. Для багатьох з них матчі проти «Арсенала» та «Спортинга» стануть піком кар’єри, адже лідерам команди грати в футбол на професійному рівні залишилось не так і багато: Ребенку вже 33 роки, Шусту – 32, Чижову – 32, Шарпару – 31, Чеснакову і Кобахідзе – по 30. І де, як не в таких матчах, проявляти найкращі ігрові якості? Для більш молодих гравців подібні зустрічі є чудовою нагодою заявити про себе на європейському рівні й привернути увагу скаутів клубів з більш сильних чемпіонатів. Та й налаштовувати додатково команду на суперника типу «Арсенала» Василю Сачку точно не доведеться.

Ще один важливий момент – це відсутність психологічного тиску. Футбольна громадськість України зараз не чекає від нашої команди якихось проривів чи подвигів, як могло бути тоді, коли серед суперників були «Ганновер», «Стандарт» і «Копенгаген». Головний парадокс полягає в тому, що перемігши, наприклад, вдома «Карабах», «Ворскла» вже  набере більше очок в групі, ніж шість років тому.

Не варто забувати також про такі моменти, як популяризація футболу в місті та фінансова складова. При належеній роботі з вболівальником можна зібрати повний стадіон на всіх матчах. Це не вирішить фінансових проблем клубу, але стане кроком до комерціалізації футболу в Полтаві. У «Ворсклі» хоч і не так швидко, як того хотілося б, але вчаться поповнювати бюджет не лише за рахунок спонсорів. І менеджменту клубу не варто втрачати таку нагоду, як приїзд до нашого міста легендарного «Арсенала» та «Спортинга». Головне – вибрати грамотну цінову політику й не повторювати помилок домашнього матчу з «Бенфікою».

Але найголовніше – це те, що в головах у самих футболістів. Не хочеться, щоб через фінансову ситуацію команда виконувала роль статиста, хай і в сильній групі. Головне для наших гравців перемогти не суперника, а зовнішні обставини й самих себе. А ми, вболівалники, маємо їм у цьому допомогти, заповнивши трибуни стадіону «Ворскла».

Олександр Данник