Чотири футболісти, які грали за «Ворсклу», але розкрилися в інших командах

Карантин – вдалий час для історичних матеріалів. Сьогодні ми згадаємо чотирьох футболістів, які нетривалий час виступали за «Ворсклу», а потім зробили кар’єру в іншим командах.

Воротар – Валерій Воробйов. Роки виступів за «Ворсклу» – 1990-1991. 50 матчів, 63 пропущених м’ячі

Коли мова йде про воротаря, для якого полтавська команда стала хорошим трампліном в кар’єрі, то вболівальники найчастіше згадують Андрія Пятова. І забувають про Валерія Воробйова. Першим великим клубом для Воробйова був «Дніпро». Там 18-річний страж воріт не зіграв жодного офіційного матчу. Витіснити з основи Валерія Городова й Сергія Краковського було нереально. Однак навіть тренування з такими майстрами дало Валерію хорошу базу, яка знадобилася в «Ворсклі». Полтавська команда стала першою, де Воробйов не просто тренувався й сидів на лаві запасних, а стабільно грав. Віктор Пожечевський повірив у 20-річного гравця й не прогадав.

Надалі кар’єра Воробйова пішла вгору. З Полтави воротар переїхав у Кривий Ріг. Там Валерій показував високий рівень гри й в одному з матчів проти «Динамо» відбив відразу два пенальті, після чого отримав запрошення в Київ. В «Динамо» закріпитися Воройбову не вдалося, проте в збірній України він дебютував. Далі було повернення до Кривого Рогу, а вже потім – переїзд до Москви. В «Торпедо» воротар провів шість хороших років і став бронзовим призером чемпіонату Росії. Під час московського періоду кар’єри Воробйов зіграв два офіційні матчі за національну збірну України в відборі до Євро-2000.

Захисник – Олександр Поклонський. Роки виступів за «Ворсклу» – 1993. 15 матчів

До Полтави Олександр Поклонський потрапив у 18-річному віці вже маючи за плечима два з половиною десятки матчів, зіграних за дніпродзержинський «Прометей» та херсонську «Таврію». Переходу футболіста сприяв тодішній головний тренер «Ворскли» Віктор Маслов. У першому колі сезону 1993/94 Поклонський зіграв за полтавців 13 матчів в чемпіонаті й 2 – в Кубку України.

«Ворскла» виступала нестабільно. Крім того, виникали напружені ситуації всередині колективу. Результатом став перехід Маслова під час зимової перерви до запорізького «Торпедо». Тоді залишив «Ворсклу» й Поклонський. Олександр пригадує: «Раніше як таких оренд не було. «Ворскла» й «Таврія» між собою якось домовилися. Я був не проти. Взимку на збір полтавців в Алушті приїхав президент «Таврії». Й забрав мене назад. Сказав, мовляв, у тебе контракт з клубом. І все».

Після цього захисник змінив багато команд. Найкращі часи Поклонського пройшли в «Дніпрі», за який Олександр виступав у 1996-2004-му роках. З дніпрянами Поклонський двічі ставав бронзовим призером чемпіонату й двічі виходив до фіналу Кубка України. Під час виступів за дніпровську команду захисник дебютував за національну збірну України. На жаль, товариський матч проти Сербії і Чорногорії в квітні 2002-го року став для Поклонського єдиним у синьо-жовтій формі.

Півзахисник – Сергій Нагорняк. Роки виступів за «Ворсклу» – 1993. 1 матч

Полтавська «Ворскла» стала першою професійною командою для Сергія Нагорняка. У 1993-му році футболіст навчався в Полтавському вищому військовому командному училищі зв’язку. Здібності Нагорняка помітили в «Ворсклі» й заявили для участі в першій лізі. 17-го квітня 1993-го року футболіст зіграв свій перший і останній матч за полтавську команду в Сумах проти «Агротехсервіса» (нічия 1:1). Можливості Сергія добре знали в рідній Вінниці. А після дебюту в «Ворсклі» додому півзахисника кликали ще настирливіше. Врешті, з вінничанами Нагорняк уклав перший повноцінний контракт, опинившись в одній команді з Віталієм Косовським, Олегом Надудою та Олександром Горшковим.

Кар’єра гравця стрімко пішла вгору. Після «Ниви» Сергій грав за московський «Спартак». Потім перейшов у «Дніпро». В сезоні 1997/98 футболіст забив за дніпрян у Полтаві й у кулуарах говорили, що «Ворскла» дуже хоче повернути півзахисника. Можливо, цьому завадив допінговий скандал. Допінг-проба Нагорняка, взята після матчу плей-офф до Чемпіонату Світу-1998 Хорватія-Україна дала позитивний результат. Після дискваліфікації Сергій продовжував грати на хорошому рівні: донецький «Шахтар», київський «Арсенал», луцька «Волинь», запорізький «Металург». Виступав Нагорняк і в Китаї, де визнавався кращим легіонером.

З «Дніпром» футболіст двічі ставав бронзовим призером чемпіонату України, а з «Шахтарем» – срібним. В активі Нагорняка 14 матчів за національну збірну.

Нападник – Сергій Кузнецов. Роки виступів за «Ворсклу» – 2005. 12 матчів

Сергій Кузнецов з’явився в Полтаві під час зимової перерви сезону 2004/05. Перше коло команда Володимира Мунтяна провалила й тренер шукав кваліфікованих футболістів для того, щоб зберегти прописку в вищій лізі. Одним з таких гравців мав стати нападник «Шерифа» Сергій Кузнецов, якого «Ворскла» взяла в оренду. Незважаючи на фінансові проблеми, полтавці з вищої ліги тоді не вилетіли. Кузнецов допоміг команді, але жодного голу не забив. Хоча сам Сергій згадує, що один м’яч «Кривбасу» він провів – його помилково записали на Дебатіка Цуррі. Албанець опинився в потрібному місці,  вчасно підняв руки вгору й побіг святкувати взяття воріт. Це дезорієнтувало суддю, який записав гол на Дебатіка.

За словами Кузнецова, Олег Бабаєв і новий тренер полтавців Віктор Носов хотіли продовжити співпрацю. Домовитися з «Шерифом» про викуп контракту не вдалося.

Найкращі роки Кузнецова пройшли в львівських «Карпатах» (2008-2011) й «Севастополі» (2011-2014). Нападник багато забивав і заслужив на те, щоб хоча б раз зіграти за національну збірну. Не склалося.

Цікаво, що після «Карпат» Сергій міг повернутися в «Ворсклу». В 2011-му році футболіст мав розмову з тодішнім головним тренером полтавців Миколою Павловим. Пропозиція «Севастополя» виявилася привабливішою.

Олександр Данник