Чотири футболісти, які могли стати гравцями «Ворскли», але не стали

Вдала кар’єра футболіста – це не лише талант і важка робота на тренуваннях. Це ще везіння. На певних етапах виступів гравцям доводиться обирати, в яку команду перейти. Часто ці рішення стають доленосними, оскільки можуть або сприяти професійному зростанню, або кинути футболіста в ігрову яму, вибратися з якої непросто. Сьогодні ми згадаємо виконавців, які могли перейти в «Ворсклу», проте зробили вибір на користь іншої команди.

1. Воротар – Юрій Вірт (літо 1997-го року)

Так-так, колишній воротар донецького «Шахтаря» й збірної України Юрій Вірт міг опинитися в «Ворсклі».

Можливості молодого Вірта були добре відомі головному тренеру полтавців Віктору Пожечевському. Юрій грав проти «Ворскли» за стрийську «Скалу» й ФК «Львів» у першій лізі. Після тріумфального дебюту в еліті українського футболу «позиція номер один» у «Ворсклі» беззаперечно належала Андрію Ковтуну. А ось із його дублером були питання. Хороша кар’єра Олега Моргуна вже наближалася до завершення й реально конкурувати з Ковтуном він не міг. Колишнього динамівця попри високий рівень воротарської майстерності потрібно було тримати в тонусі. Цю задачу міг вирішити молодий, амбіційний і «голодний» до великих матчів воротар. 23-річний Вірт підходив ідеально. Ось що про події літа 1997-го згадує сам Юрій: «Спершу я повинен був їхати у «Ворсклу» – вже домовився з полтавським клубом. Але зателефонував віце-президент донецького «Металурга» Косевич, і за один день мене забрали в «Металург». Мені було цікаво, адже команда тільки-но вийшла у вищу лігу й продовжувала будуватися. Тим паче, я отримав запевнення, що на мене розраховуватимуть». У «Металурзі» Юрій Вірт і справді відразу став основним воротарем. Далі була хороша кар’єра, вершиною якої стали виступи в донецькому «Шахтарі» та два матчі за національну збірну України.

«Ворскла» ж на сезон 1997/98 крім Андрія Ковтуна та Олега Моргуна дозаявила добре відомого полтавським вболівальникам по виступам за полтавців у першій лізі Олега Стороженка.

2. Захисник – Ігор Ощипко (зима 2014-го)

Під час першого сезону біля керма «Ворскли» Василю Сачку не довелося будувати команду з нуля, проте деякі позиції вимагали негайного підсилення. Однією з найдошкульніших була проблема лівого захисника. У першому колі сезону 2013/14 цю позицію вимушено закривав Ігор Пердута. Тому взимку тренер прагнув залучити гравця, для якого гра на лівому флангу захисту була більш звичною. На перегляд до «Ворскли» приїхав екс-гравець «Карпат» часів Олега Кононова й збірної України Ігор Ощипко. Однак, трансфер не відбувся. Про причини в одному з інтерв’ю розповів сам футболіст: «Після другого спарингу на зборах в складі полтавської команди у мене були проблеми з коліном. Я підійшов до Василя Сачка і сказав, що не зможу тренуватися і мені потрібно вирушати до Німеччини на обстеження, щоб знати, що робити далі. Ми також домовилися залишатися на зв’язку. Обстеження виявило проблеми з хрящем, в коліні зібралася «вода», тому ситуація вимагала хірургічного втручання. Ясна річ, що чекати в Полтаві ніхто не буде в такій ситуації, так як на чемпіонат потрібні здорові гравці. Я це все прекрасно розумів».

Того міжсезоння Василь Сачко таки знайшов лівого захисника. Ним став досвідчений Олександр Романчук. Закріпитися в «Ворсклі» гравцеві не вдалося. Романчук програв конкуренцію й за друге коло виходив на поле лише п’ять разів.

Ігор Ощипко після травми змінив кілька команд, зігравши в сумі не більше вісімдесяти матчів. А зараз працює в тренерському штабі «Миная».

3. Півзахисник – Владислав Кулик (осінь 2008-го)

Наприкінці 2008-го року «Ворскла» розпочала пошук заміни лідеру команди Сергію Кравченку, який уклав попередній контракт з київським «Динамо». Однією з найбільш реальних кандидатур вважався 23-річний Владислав Кулик. Він був вихованцем полтавської футбольної школи й заробив ім’я виступами за російські клуби – новоросійський «Чорноморець», єкатеринбурзький «Урал» та грозненський «Терек». Зацікавився послугами гравця й тодішній тренер «Ворскли» Микола Павлов: «Я був би тільки радий повернути футболістів, які мають відношення до Полтави. Тим більше, що грає Кулик в команді Прем’єр-ліги й викликає інтерес і у мене теж. Але у нього чинний контракт». Саме чинний контракт і став на заваді переходу півзахисника до полтавського клубу. По неофіційній інформації, «Терек» хотів за Владислава не менше трьох мільйонів доларів. Трансферна політика «Ворскли» такі витрати не передбачала. Полтавці віддавали перевагу вільним агентам і тоді обійшлися внутрішніми резервами.

Владислав Кулик продовжив виступи в Росії. Зараз він є гравцем команди «Чайка», яка представляє село Піщанокопськ Ростовської області й грає у Першості ФНЛ.

4. Нападник – Олександр Гладкий (зима 2017-го)

Наприкінці зими 2017-го року ряд спортивних видань повідомили, що нападник київського «Динамо» Олександр Гладкий перейшов у «Ворсклу». Масла у вогонь підлив офіційний сайт УПЛ, на сторінках якого Гладкий фігурував у заявці полтавців в якості орендованого гравця.

Після від’їзду Коломойця «Ворскла» залишилася лише з молодими нападниками Хльобасом і Загорульком, тому бажання Василя Сачка підсилити напад досвідченим бомбардиром було зрозумілим. На ділі перехід не відбувся. УПЛ списала появу інформації про оренду на технічну помилку. А сам Олександр заявив, що ніяких паперів з «Ворсклою» не підписував і переговорів з полтавцями не вів. Ймовірно, якісь контакти мали місце на рівні агента футболіста та керівників клубів. Адже диму без вогню не буває.

У результаті Гладкий опинився в «Карпатах», а потім – у «Чорноморці». Зараз нападник виступає в Туреччині.

Олександр Данник