“Динамо” – “Ворскла”. Перше побачення

В офіційних матчах полтавська і київська команди почали зустрічатися з 1996 року, коли “Ворскла” вийшла до вищого ешелону вітчизняного футболу.

Однак це не означало, що команди до 1996 року жодного разу не грали між собою матчі. За радянських часів доволі популярними були товариські матчі, коли команди вищої ліги їздили в гості до клубів нижчих дивізіонів. І хоч статус тих зустрічей носив лише товариське забарвлення, однак на такі матчі збиралося куди більше глядачів, ніж на календарні матчі. Ще б пак! Адже не так часто в провінційне місто приїздили гранди вітчизняного футболу.

Ось і в гості до полтавців частенько, особливо в 50-60-х роках, приїздило київське “Динамо”. Перша така гра відбулась 3 червня. Тоді в гості до “Колгоспника”, який існував другий рік і виступав ще в аматорський першості України завітало київське “Динамо”, ще не чемпіон СРСР, але вже володар кубку 1954 року. Щоправда, кияни привезли напіврезервний склад, який полтавці обіграли – 4:2.

Того ж таки року, 11 вересня “Динамо” знову завітало до Полтави, але вже основним складом. Цього разу перемога була на боці столичних футболістів – 1:0.

Ось що писала “Зоря Полтавщини” про перший матч полтавців з київським “Динамо”.

Цікава зустріч

3 червня на полтавському стадіоні “Колгоспник” було, як ніколи людно задовго до початку змагань стадіон заповнили близько 15 тисяч чоловік. Тут відбулась цікава товариська зустріч з футболу. В гості до полтавчан прибули футболісти столиці Києва – дублюючий склад команди “Динамо” класу “А”.

Клас, техніка і тактика гри, досвід різних зустрічей у київських динамівців значно кращі, ніж у футболістів полтавського “Колгоспника”. У динамівців багата і різноманітна за прийомом техніка гри. Команда ж полтавського “Колгоспника” існує всього другий рік і вперше бере участь в розиграші першості УРСР.

Та було б невірним враховувати тільки технічну і тактичну підготовку команд. Треба не забувати й морально-вольових якостей футболістів. Адже часто ці якості, а також воля до перемоги і бажання перемогти вирішують успіх.

Високій техніці і хорошій тактиці гостей полтавчани протиставили бажання перемогти велике спортивне завзяття.

Гра починається атакою полтавчан, і вже на 4 хвилині вони забивають м’яч у ворота гостей.

В тактиці гри киян найчастіше користуються довгими передачами з сильними ударами, створюючи напружене становище біля воріт полтавчан. Особливо активно діяв ігрок Каневський (№8) з основного складу київського “Динамо”.

Захист полтавчан часто з великим напруженням стримував в цих випадках півзахисника “Колгоспника” Телінгера (№6), якому вдалося нейтралізувати Каневському.

До кінця першої половини гри м’яч двічі побував у воротах гостей і раз у воротах полтавчан. Команди пішли на відпочинок з рахунком 2:1 на користь господарів поля.

Після відпочинку кияни докладали немало зусиль, щоб не допустити поразки. Проте полтавчани на третій хвилині другої половини гри збільшили рахунок до 3:1. Це зробив центральний нападаючий полтавчан Матюхін, який на великій швидкості  обіграв захисника киян і забив м’яч.

Киянам вдалося сквитати один м’яч і більше вони нічого зробити не змогли. За гру рукою одного з захисників динамівців у штрафному майданчику киян був призначений одинадцятиметровий карний удар. Рахунок став 4:2 на користь “Колгоспника”.

Хід гри наочно і яскраво показав, що команда “Колгоспник” стала грати дещо краще. Проте необхідно вказати, що слабим місцем її залишається лінія нападу. Дружна і старанна гра в центрі поля не дає бажаного результату, якщо нападаючі не будуть вміти сильно і точно бити по воротах. Крім того, нападаючі мають ще один недолік – це значну повільність в обробці удару по воротах. Треба більше приділяти уваги розвитку швидкісних якостей у ігроків.

А.Надін, суддя 1-ої категорії з футболу.

“Зоря Полтавщини” № 110 (7533), 5 червня 1956 року (вівторок).