Ера Василя Сачка в «Ворсклі» добігла кінця

Василь Сачко – більше не головний тренер «Ворскли». Ця подія навряд стала несподіваною для футбольних фахівців і вболівальників. Після проваленого весняного відрізку чемпіонату й непотрапляння до першої «шістки» відставка головного тренера напрошувалася. Хоча сам Сачко до останнього, напевне, був не проти продовжити свою роботу в Полтаві. Але таке футбольне життя…

Василь Сачко завершив кар’єру футболіста саме в полтавському клубі влітку 2012 року. Відразу ж після цього з’явилася інформація, що йому буде запропонована тренерська робота в «Ворсклі». Можливо, так би воно й сталося. Але Полтаву несподівано залишив Микола Павлов, а Віталій Кварцяний прийняв криворізький «Кривбас». Тому Сачко вирішив розпочинати свою тренерську кар’єру під наглядом Віталія Володимировича, з яким довго і плідно працював у Луцьку як гравець. Врешті, під керівництвом Кварцяного «Кривбас» так і не зіграв жодного офіційного матчу. Тренер залишив Кривий Ріг, а разом з ним – і його тренерський штаб.

У цей час в Полтаві «Ворсклу» після Миколи Павлова намагався перебудувати Вадим Євтушенко. Невдало. Після відставки екс-динамівця Сачко ввійшов до тренерського штабу Сергія Свистуна. Від долі не втечеш. Те, що мало статися, сталося.

У ранзі помічника головного тренера Сачко пропрацював один сезон. Нерідко на матчах вболівальники помічали емоційного Василя Вікторовича, який поводився активніше, ніж Сергій Свистун. Вже тоді можна було припустити існування певних амбіцій у колишнього нападника ворсклян. Вони були реалізовані під час літнього міжсезоння в червні 2013 року. Свистун, ніби, й планував працювати далі, підбирав нових футболістів. Але щось сталося. Олег Бабаєв призначив новим головним тренером Сачка. При цьому не зупинило президента клубу навіть те, що вчорашній асистент не мав ліцензії достатньої для того, щоб очолювати команду Прем’єр-Ліги. «Ми послідовно втілюємо політику просування своїх гравців, своїх тренерів у команді», – заявив тоді Олег Мейданович.

За більш ніж п’ять років роботи з «Ворсклою» Сачко дуже швидко перетворився з тренера-романтика в тренера-прагматика. У першому своєму сезоні з командою Василь Вікторович грав у цікавий атакувальний футбол. Полтавці багато (як для себе) забивали й дивитися їх матчі було не нудно. Варто згадати лише рахунки: «Ворскла»-«Волинь» 3:3, «Ворскла»-«Севастополь» 2:2, «Ворскла»-«Динамо» 2:2, «Дніпро»-«Ворскла» 2:2, «Ворскла»-«Говерла» 3:1 та інші.

З часом гра команди блідла. Сачко поступово перетворював футболістів у роботів, які виходили на футбольне поле й дисципліновано виконували важку й монотонну роботу. Подібна філософія часто призводила до того, що креативні гравці, які приходили до команди, видавши кілька яскравих матчів, або потрапляли в глибокий запас, як Олег Міщенко, або ставали тими ж роботами, як Турсунов чи Кобахідзе. Можливо, було це не від хорошого життя. Не забуваємо, що саме на період тренерства Сачка прийшлися вбивство президента клубу й перебої з виплатами зарплати.

Утім, навіть такий підхід давав результат. «Ворскла» двічі пробивалася до кваліфікації Ліги Європи. Але там важка робота поступалася грі в футбол, яку продемонструвала «Жиліна» в першому матчі й «Локомотива» в матчі-відповіді.

Вершиною Сачка-тренера стали бронзові нагороди, здобуті в минулому сезоні. Можна довго сперечатися, яка заслуга тренера в цьому досягненні. Правда також і те, що в той сезон бронзі сприяло багато чинників. Але факт залишається фактом: саме Василь Вікторович Сачко подарував Полтаві другі в історії і перші за останні 20 років бронзові нагороди елітного футбольного дивізіону. При роботі Сачка в Полтаві знову побачили великий футбол рівня групового раунду Ліги Європи.

Тому сьогодні хочеться подякувати тренеру. Це був далеко не найгірший період в історії «Ворскли» з точки зору гри і один з найкращих – в плані результату. Сподіваємося, що на Василя Вікторовича попереду чекає довга й продуктивна тренерська кар’єра. Нам же залишається дочекатися, хто поведе полтавців до нових вершин.

Олександр Данник