\”Глядач, карбованець, реклама…\”

Сьогодні на сайті жваво обговорюється, вже вкотре, проблема відвідуваності стадіону і його стан. Тут на очі потрапила газета \”Зоря Полтавщини\” за 1969 рік, а в ній стаття про наш полтавський стадіон. Виявляється ще тоді, понад 40 років назад, у Полтаві існували проблеми, які так заповзято обговорють відвідувачі сайту…

Ніхто, звичайно, не може собі уявити футбольний матч без глядачів. У дні, коли на поле вибігають гравці в різноколірних майках і звучить суддівська сирена, трибуни стадіонів заповнюють любителі цієї красивої і захоплюючої гри. За останні роки взагалі помітно зріс інтерес любителів спорту до футбольних змагань усіх масштабів, починаючи від першості СРСР і кінчаючи першістю області та міста.

 

Росте інтерес до футбола і в полтавчан. Але болільників на стадіоні «Колос» все ж могло б бути в дні матчів значно більше, ніж було в минулому році.

 

Ось кілька цифр. Всього за сезон 1968 року було продано на всі двадцять матчів чемпіонату, що проходили в Полтаві, 141.275 квитків. Це не так багато, як могло б бути.

 

А про фінансовий бік справи, говорячи про футбол, варто пам\’ятати. Нагадати про це доречно саме зараз, коли в Полтаві розпочинається новий футбольний сезон. Це тим більш важливо, що всі ми розуміємо значення касових зборів і для утримання команди, і для розширення спортивної бази.

 

Навіть побіжний аналіз показує, що керівництво стадіону, облміжколгоспбуду, обласної ради ДСТ «Колос» ще не повністю використовували всі можливості для залучення більшої кількості глядачів на футбольні матчі. Адже статистика показала, що в середньому на кожній грі бувало близько 7 тисяч болільників. Це, звичайно, не досить для такого міста, як Полтава.

 

Шляхів для залучення глядачів на стадіон — немало. Варто більш широко і систематично сповіщати глядачам про всі новини в команді, розповідати про футболістів, випускати програми до футбольних матчів. Слід відродити, як і в минулі роки, реалізацію абонементів на ігри не тільки на весь сезон, а й на окреме коло і навіть місяць з певною скидкою.

 

Треба змінити і форму розповсюдження квитків — організувати їх продаж на підприємствах, в учбових закладах, установах та інших місцях. Чомусь не практикується продаж квитків під час футбольних матчів на наступні зустрічі.

 

Реклама футбола в Полтаві теж вимагає докорінного поліпшення. Навряд чи доцільно обмежуватись тільки друкованими афішами. Давно вже треба встановити в місті кілька великих рекламних щитів, ширше використовувати радіо і пресу, своєчасно випускати календарі футбольних матчів і т. д.

 

Велике значення для збільшення кількості глядачів має організація на стадіоні під час футбольних зустрічей цікавих спортивних змагань з легкої атлетики, акробатики, гімнастики та інших видів спорту; проведення вікторин, лотерей, поліпшення наочної агітації і т. д.

 

Окремо мені, хотілося б нагадати 
про таку категорію «болільників»,
 як наші діти.

 

В минулому році за весь сезон було продано 18.556 дитячих квитків. Цього явно мало. Хоч ми й розуміємо, що частина дітей молодшого віку йде з батьками на стадіон, а частина різними шляхами все одно туди потрапляв, все ж маленьких любителів футбола на полтавському стадіоні ще малувато. Керівництву стадіону варто було б подумати про те, щоб пускати учнів 1—4 класів на стадіон без квитків. Це в майбутньому окупиться…

 

Сьогодні на полтавському стадіоні прозвучить свисток футбольного арбітра, і тисячі болільників напружено слідкуватимуть за ходом першого в цьому сезоні футбольного матчу на нашому полі. Хотілося б, щоб новий сезон викликав більший інтерес полтавчан, щоб ряди болільників поповнились тисячами нових прихильників футбола.

 

Це великою мірою залежить, звичайно, і від самої команди «Будівельник», і від рівня гри, яку вона покаже глядачам. Але певне значення матимуть і ті фактори, про які я говорив…

 

А. Надін,

голова комісії пропаганди обласної федерації футбола.

“Зоря Полтавщини” № 97 (11142), 24 квітня 1969 року (четвер).