Хто може очолити «Ворсклу» в разі відставки Василя Сачка?

Матч з загребською «Локомотивою» крім другого поспіль вильоту на етапі третього кваліфікаційного раунду Ліги Європи відзначився й ще однією подією. Уперше за більш ніж трирічну роботу Василя Сачка у якості головного тренера «Ворскли» на післяматчевій прес-конференції було порушено питання про можливість його відставки.

Василь Вікторович дав зрозуміти, що сам заяву на звільнення писати поки не буде, але готовий прийняти відповідне рішення президента клубу. Невдоволений грою фанат, який прорвався на поле, вболівальники, які стали масово покидати трибуни вже на 65-й хвилині, програш команді, яку «ми зобов’язані були проходити», схоже, не є для наставника «Ворскли» вагомими аргументами.

Тим не менше, у мережі продовжували вирувати пристрасті і гарячі голови хотіли відставки Сачка. На словах усе просто. Але давайте спробумо розібратися, хто з тренерів у разі відставки Василя Вікторовича зміг би очолити полтавців і давати ту гру і результат, які хоче бачити полтавський вболівальник.

Вячеслав Грозний

Наддосвідчений наставник, який уже не раз доводив, що може ставити гру не топовим командам. «Дніпро» і «Арсенал» Грозного грали в цікавий футбол, а далеко з не найсильнішим запорізьким «Металургом» Вячеслав Вікторович доходив до фіналу Кубка України. Останнім клубом тренера була ужгородська «Говерла», де йому довелося працювати з орендованою молоддю київського «Динамо».

Головний мінус призначення Грозного тренером «Ворскли», як на мене, – це рівень зарплати, яку захоче фахівець за свої послуги.

Олександр Заваров

Блискучий у минулому півзахисник київського «Динамо», туринського «Ювентуса» і «Нансі» тренерське ім’я в Україні зробив собі за рахунок роботи з харківським «Металістом» і київським «Арсеналом». Я думаю, вболівальники не забули «канонірів» часів Заварова, які за відсутності фінансування демонстрували пристойну гру і результат.

Втім, головним тренером Олександр Анатолійович не працює з 2010 року. Клубну кар’єру Заваров змінив на роботу в національній збріній України, з якої пішов на початку цього року.

Олег Лужний

Незмінний капітан київського «Динамо» в 90-х роках і захисник лондонського «Арсеналу». Безумовно, робота з такими тренерами, як Валерій Лобановський і Арсен Венгер – це чудовий досвід, який Олег Романович може успішно використовувати в самостійній роботі.

По завершенні кар’єри футболіста Лужний повернувся в структуру «Динамо», де спочатку працював в тренерському штабі, а потім був виконуючим обов’язків головного тренера. Втім, повноцінним коучем київського клубу він не став і в 2012 році очолив «Таврію». Після першого сезону команда посіла 11 місце і керівники сімферопольців вирішили не продовжувати співпрацю з Лужним.

Очевидно, тренер має бажання і амбіції довести свою профпридатність. І контакти з львіськими «Карпатами» перед стартом нинішнього сезону це підтверджують.

Олег Таран

Найуспішніший період тренерської кар’єри Олега Тарана припав на кінець 90-х під час роботи з «Кривбасом». Криворізька команда демонструвала цікавий футбол, здобувала бронзу національного чемпіонату. Хоча в Європі високих результатів показати не змогла, поступаючись «Пармі» й «Нанту». Надалі Таран з змінним успіхом очолював все той же «Кривбас» і запорізьким «Металург». Наразі складно сказати, чи є мотивація у 56-річного фахівця для продовження тренерської діяльності.

Ігор Жабченко

За час професійної кар’єри Ігор Жабченко встиг пограти в багатьох клубах, а також має на рахунку 11 матчів за національну збірну України.

Тренерську роботу Ігор Валентинович розпочинав «з низів». Напевне, тільки вболівальники зі стажем згадають команду «Система-Борекс» з Бородянки. Саме там і дебютував Жабченко-тренер. Надалі він працював у другій і першій лігах з кропивницькою «Зіркою», «Сумами» і «Гірником-Спорт». З горішньоплавненською командою Жабченко досяг поки найбільшого тренерського успіху, здобувши бронзові нагороди сезону 2014/15 у першій лізі.

«Гірник-Спорт» дефакто входить до футбольного господарства Костянтина Жеваго, тому тренер прекрасно обізнаний з всією внутрішньою кухнею, включаючи існуючі фінансові проблеми.

Колишній гравець «Ворскли»

Говорячи про колишніх гравців «Ворскли», які б могли очолити полтавський клуб, у першу чергу варто згадати про Івана Шарія й Олександра Омельчука.

Іван Григорович успішно виконував роль граючого тренера нашої команди наприкінці 90-х. А на початку 2000-х входив до тренерського штабу Андрія Баля. Самостійну роботу Шарія охаратеризувати важко, так як вона була нетривалою (один сезон 2009/10 на чолі ФК «Полтава»). Однак, якщо надійде пропозиція знову попрацювати в рідному клубі, то легендарний нападник, думається, неодмінно її прийме.

Що стосується Омельчука, то в футболі прикладів, коли тренер дублюючо складу очолює основний, предостатньо. Олександр Макарович уже встиг попрацювати головним тренером ФК «Полтава» і прекрасно знає своїх молодих вихованців, які поки так і не отримали повноцінного шансу проявити себе в головній команді.

Тренер-іноземець

Дуже малоймовірний варіант. За всю історію виступів «Ворскли» у вищій лізі команду лише раз очолював іноземець. Мова про Олега Долматова. Росіянин пропрацював у Полтаві трішки більше двох місяців і подав у відставку після ганебно програної кубкової гри в Маріуполі. Подейкували, що команда не сприйняла нових вимог та методів роботи наставника і просто його «злила».

Був в історії «Ворскли» й ще один показовий приклад. Вадим Євтушенко хоча формально й не є іноземцем, але тривалий час жив і працював у Швеції. Людина з європейським менталітетом так і не змогла знайти спільної мови з полтавськими футболістами. Вадим Анатолійович, як і Долматов, пробув на посаді менше трьох місяців.

Говорячи про можливу зміну головного тренера «Ворскли», варто відзначити ще один важливий момент. Після гри в Олександрії відбулася розмова на підвищених тонах між фанатами, які були невдоволені грою, та футболістами. В її ході Олексій Дитятьєв в якості однієї з причин такого результату назвав шестимісячні затримки по зарплаті. Тепер ще раз передивіться список потенційних кандидатів і скажіть, хто з цих фахівців погодиться прийняти команду з піврічною заборгованістю і туманними перспективами в плані якісного підсилення складу.

Та і Роман Євгенович Черняк перебуває на посаді президента клубу менше восьми місяців. Як показує практика, помірковані керівники, прийшовши на нове місце, рідко приймають на скільки радикальні рішення. Хоча іноді все ж варто різати по-живому тут і зараз.

Олександр Данник