Місія – закріпитися у збірній

Виклик до національної збірної України двох ворсклян
Краснопьорова та Кулакова стало приємною несподіванкою. Однак, якщо
подивитися на те, як відпрацювали хлопці на початку сезону в матчах за
«Ворсклу», стане зрозумілим, що цей виклик вони цілком заслужили.
«Потрапити до збірної − мрія будь-якого футболіста, − ділиться
відчуттями Краснопьоров. − Чого варта лише атмосфера національної
команди!»

Успішний старт «Ворскли»

На думку Краснопьорова, визначальним для  успішного початку сезону
стала впевнена перемога його клубу в Луцьку над «Волинню», після чого
команда лише покращувала свою гру: «Матчі з «Металістом» і «Динамо» були
рівними за моментами, однак нам трішечки більше щастило. Але ж,
зрештою, мало коли-небудь поталанити! Особливо, якщо згадати минулий
сезон, коли ми або поступалися наприкінці матчу, або втрачали перевагу,
граючи внічию. Крім фарту, важливою є й самовіддача: у цьому чемпіонаті
прагнемо довести, що минулий рік був просто непорозумінням».  Добра
звістка від ПавловаНовину про запрошення до збірної хлопцям повідомив на
загальних зборах команди наставник «Ворскли» Микола Павлов. «У мене вже
у підсвідомості «сиділо» передчуття, адже мої документи забирали для
відкриття візи на Польщу, − зізнається Кулаков, − головний тренер
оголосив, що нас викликають, усі хлопці привітали й побажали закріпитися
в основному складі».

Бути розкутим

Обидва футболісти
не вперше одягають синьо-жовту форму: Краснопьоров у листопаді 2008 року
зіграв за національну команду проти Норвегії, а Кулаков захищав кольори
юнацької та молодіжної збірних. І якщо Олег каже про схожість атмосфери
у головній команді два роки тому й тепер, то для Дениса контраст
відчуттів − очевидний: «Серед юнаків ти більш розкутий, почуваєшся
комфортніше, до того ж у тих збірних було чимало моїх одноклубників із
«Шахтаря». Тут же − зовсім інший рівень, адже це − найголовніша команда
країни, одразу звикнути до цього складно. Однак Юрій Миколайович
Калитвинцев викликав нас і попросив бути розкутішими. Атмосфера в
колективі цьому сприяє, з кожним днем внутрішня напруга зникає».Висока
конкуренція«Конкуренція у збірній доволі висока, − додає Краснопьоров, −
по два-три гідні конкуренти на місце. І кожен прагне за короткий час
довести, що заслуговує грати в «основі». Через те на тренуваннях всі
викладаються максимально, фактично в кожному епізоді. До того ж заняття
дуже насичені й інтенсивні, відрізняються від клубних. Тому не лише
складно, а й цікаво». Інтерес одноклубника цілком поділяє Кулаков:
«Скажімо, вранці ми працювали над тактикою. Багато вправ спрямовані на
те, щоб потім у грі не бігати без сенсу, а правильно займати позицію і
взаємодіяти з партнером. Олег правий, тут намагаєшся себе виявити в
кожному ігровому моменті, тому й втомлюєшся швидше, ніж у клубі».

Адаптуватися
легше двом

У листопаді 2008 року Олег Краснопьоров також був не
єдиним представником «Ворскли» у збірній, тоді кімнату з ним ділив
одноклубник Сергій Кравченко: «Звісно, це допомагає. Буває ділимося
враженнями про деякі епізоди, аналізуємо − як зіграли». З іншого боку,
Денис Кулаков підтверджує, що у збірній немає жодного поділу на клубні
угрупування − хлопці вже відчули себе частиною єдиного цілого: «Колектив
− чудовий, мікроклімат − супер. Все − на найвищому рівні. Водночас усі
жартують, підтримують один одного».

 

Шанс треба
використовувати

Хлопці не приховують величезного бажання зіграти
вже у першому з двох матчів збірної − проти Польщі. На переконання
Краснопьорова, хвилювання, якщо й буде, то зі стартовим свистком
обов’язково мине: «У поляків хороша команда, хоч і не гранд
європейського футболу. Гадаю, ця збірна нам по зубах… Ми прагнемо
максимально використати наданий шанс, доводимо своє вміння на
тренуваннях. Якщо вдасться вийти на поле, то у грі слід буде викладатися
вже не на сто, а на 120 відсотків. Хочеться закріпитися у складі: аби
запрошували регулярно, а не раз на два роки».

 

ФФУ