Нові обличчя \”Полтави\”

У зимову перерву футбольний клуб «Полтава» зазнав значних змін, які стосувалися не тільки появи нових футболістів, але й наставників (Юрія Малигіна й Анатолія Безсмертного), а також нового директора. На цю посаду запрошений відомий у недалекому минулому арбітр Олександр Горностаєв. Йому першому адресує питання газета «Вечірня Полтава».

– Олександре Євгеновичу, які завдання поставлені перед клубом на друге коло чемпіонату?
– Завдання за всяку ціну потрапити в першу лігу, президент нам не ставив. Насамперед, щоб ставити мету підвищитися в класі, ми повинні мати інфраструктуру. На це тепер спрямовано зусилля президента клубу Леоніда Соболєва. Своя сучасна учбово-тренувальна база має дуже велике значення й вирішує кілька питань. Це стало очевидним особливо зараз, коли за календарем весна, а фактично – зима. За таких погодних умов професійним командам у Полтаві ніде ні грати, ні тренуватися. Тому нашим завданням є створення боєздатного колективу, що буде демонструвати цікавий атакуючий футбол. Ну й, звичайно, будемо намагатися грати на перемогу в кожному матчі.

– У команді знову з’явилося багато нових молодих футболістів, але серед них немає полтавських хлопців.
– Насамперед, нових гравців підбирає головний тренер, незважаючи на їхнє місце проживання й футбольні школи, які їх підготували. По-друге, наші місцеві вихованці програють у конкуренції за місце в складі іногороднім гравцям. Але ніхто у світі не домагається успіху, граючи винятково за рахунок своїх вихованців. Раніше за приклад ставили «Аякс», але й голландці вже купують досвідчених недешевих гравців. В Україні прикладом може слугувати запорізький «Металург», але й у них у складі з’явилися легіонери. Як тренер дитячої футбольної школи скажу, що наслідок того, що мало полтавських хлопців потрапляє в професійний футбол, – відсутність нормальних умов для тренувань. От зіграли ми першу гру з «Кременем» у Харкові на полі футбольної академії «Металіста». Це ж небо й земля, які там умови! Є до чого прагнути хлопцям.
А на чому ми займаємося з дітьми? Гравій, асфальт, гумове легкоатлетичне покриття. Майданчики зі штучною травою є в декількох середніх школах, але не у футбольних ДЮСШ. Це важливо, тому що з 9 років закладаються основи техніки. Що заклали, те й отримаємо. Чому тут дивуватися, що в нас у складі мало полтавців? До речі, змінити ситуацію може будівництво бази для нашого клубу.

– Юрію Володимировичу, тепер питання до вас. Розкажіть докладніше про комплектацію команди.

– Я запрошував у команду тих футболістів, чиї можливості й потенціал мені відомі. Їхні прізвища мало що скажуть вболівальникам футболу. Деякі з них виступали під моїм керівництвом в інших клубах. В основному це молоді виконавці. Кілька гравців залучалося в збірні на юнацькому рівні. Я вважаю, що ці хлопці мають хороші перспективи, але в них зараз непростий період, вони переходять із юнацького в дорослий футбол. Це не так просто, як здається. З досвідчених гравців наші лави поповнили півзахисники Дмитро Реуцький і Сергій Артюх, який декілька років тому грав за «Ворсклу». Разом з тим ми зберегли й низку тих футболістів, які були в команді до мене. Саме вони формують основний склад. А перспективних гравців будемо підводити до основи поступово.

– Що ви скажете про умови, створені для роботи в клубі?
– Вони цілком прийнятні. Президент клубу Леонід Соболєв робить усе, що необхідно для нормального тренувального процесу. Ну, а на примхи погоди ми вплинути ніяк не можемо. Думаю, що коли побудують заміську базу, то умови для клубу взагалі будуть шикарними. Поки що залишається заздрити Харкову, де ми зіграли перший матч після зимової перерви.

– Дайте оцінку першим матчам року. Що вдалося, що не вийшло?
– Не вийшло багато чого з того, про що ми домовлялися з гравцями. Була велика кількість технічного браку. Повільно переходили з оборони в атаку, залишалися порожні зони, які потрібно було використовувати. У цілому в обороні зіграли краще, не дозволивши «Кременю» створити біля наших воріт що-небудь істотне. Але, на жаль, програли. Самі собі привезли гол, а свій реальний момент не використали. Когось окремо виділяти або, навпаки, дорікати привселюдно й робити винуватим не буду. Наступного дня після гри ми відверто поговорили з гравцями про футбол, якого ми від них очікуємо. Я вважаю, що хлопці зроблять правильні висновки.