Оптимістична поразка

“Ворскла” програла і другий матч групового етапу Ліги Європи, але дорікнути підопічним Миколи Павлова можна лише за перший тайм. Якби його взагалі не було, можливо й перші очки були в активі ворсклян. А так чудовий другий тайм, поразка, зрештою перший забитий гол у группі і залишаються надії на подальші матчі і перші очки. Надії цілком оптимістичні.

Ворскла – Ганновер – 1:2

Нарешті це сталося – Ліга Європи завітала до Полтави. Помічати це почали ще на матчі з “Волинню” – навколо стадіону планомірно зводилися паркани, а ложу преси вкривала чудернацька споруда, що згодом мала означати дах. Уже в четвер шматки каркасу таки виросли у комплексну огорожу, а журналісти та їх техніка могли не боятися опадів. Сидіння верхніх рядів були заслані матерією, запрацював буфет. Прогресуємо помаленьку.

Ретельно до цього дня готувалися і фанати. Автофани таки досягли бажаного рекорду, зібравши понад 30 екіпажів, а ультрас влаштували піро-шоу на мосту для автобуса і колони, що дуже розчулило головного тренера полтавчан.

Стартові склади якщо й здивували, то мінімально. У господарів вийшов на поле Ткачук замість Матвєєва, а у гостей не таким і травмованим виявився Абделлауе. В заявку повернувся після травми Маркоскі.

Перший тайм “Ворскла” не була схожа сама на себе. Ні, у старанні і бажанні грати на рівних з німцями, дорікнути підопічним Павлова може тільки той, хто не бачив матчу. Чи то перегоріли хлопці, чи занадто багато поваги приділили гостям, чи просто нерви не витримували, але складалося враження, що гравці вперше бачать один одного на полі. Обрізки у простих ситуаціях, побоювання взяти ініціативу на себе, надмірна обережність у індивідуальних протистояннях – ці фактори дозволили “Ганноверу” міцно заволодіти ініціативою.

Зробивши кілька пробних варіантів розхитування захисту суперника, гості скористалися однією з помилок на всі сто відсотків. Ворскляни не порозумілися в центрі поля хто має відбивати м’яч, куля дісталася Лала, останній здійснив зручний пас на Абделлауе, а форвард качнув захисника і потужно вгатив плямистого в дальній кут. Долганський був безсилим, удар вийшов дуже класним.

Уболівальники не впадають у розпач і женуть своїх улюбленців вперед. Та німці спіймали свою гру і продовжували контролювати ситуацію на полі. І під завісу тайму Шлаудруфф виконав передачу на всюдисущого Абделлауе, який мав забивати у порожні ворота. Та піжон уже закидав шапками українців і намагався забити п’яткою, але робив це так незграбно, що вийшов пас на Пандера, який з дуже гострого кута таки поцілив у сітку. 2:0 – і глядачі оплесками підбадьорюють команду. Полтавського уболівальника не проведеш, він бачить, коли старання є, а коли “очі не горять”.

Якими словами достукався до футболістів Микола Петрович у перерві – сказати важко. Але господарі швидко вийшли на газон і ледве стримували себе перед тим, як кинутись у бій. Пролунав свисток арбітра, який сигналізував про початок другого тайму і німців втоптали в смарагдове поле гостинного стадіону. Безус, на якого видали ліцензію на полювання чи не кожному гравцю “Ганновера”, виконує навіс у карний майданчик, Хаггі скидає на Курилова і Олексій кладе м’яч у кут!

Кутові, штрафні, навіси, простріли – німцям влаштували Сталінград. До звання героя лише одного влучного пострілу не вистачило Безусу. Ребенок дивом не досяг цілі артилерійськими залпами, підбивши потужним залпом штангу. Янузі, який вийшов на заміну замість Сачка, просто шматував захисні редути суперника, змушуючи голкіпера здійснювати просто феноменальні сейви.

А фінальним акордом стало геройське падіння Безуса грудьми на амбразуру в межах дзота Цилера, та арбітр вчинку не оцінив – замість “Ордена Леніна” лише банальне попередження за симуляцію…

Фінальний свисток. Полегшено зітхнули німецькі репортери і гравці. Трішки розгублено поглядали один на одного полтавські уболівальники. Ворскляни порадували грою, дали надію на прогрес і такі бажані очки в групі, але результат… Як підсумок – футбольна поразка, за яку не соромно. Досвід неоціненний, на ногах в наступному матчі повинні триматися впевнено, а голи і перемоги прийдуть. І зараз можна впевнено заявити – команда має потенціал! Залишилося спокійно працювати по наміченому плану…

Разом до нових перемог!

Віталій Сонікссон