Пам\’ятник поки зачекає…

Олександрія – Ворскла – 1:1

Протокол матчу

 

Зарано ще увіковічувати імена гравців \”Ворскли\” в шедевральних монументах. Звичайно, один виграний на жилах матч заслуговує на максимум поваги і оплески, але затяжна серія без перемог змушує притримати дифірамби до більш слушного підсумку.

Полтавчани не змогли виграти й в аутсайдера з Олександрії. Чи то чистолюбства не вистачило, щоб поквитатися за поразку на старті сезону; чи психологічно гравці ніяк не можуть налаштуватися на матч довжиною 90 хвилин; чи фізичні сили вже на дні, адже звички проводити в такому режимі матчі ще ні в одного з гравців не було; чи зміна складу так вплинула на футболістів, що вони не можуть завершити ударом по воротах комбінацію; чи може навколофутбольні обставини змушують думати про що завгодно, але не про безпосередньо матч…

Даллку, Курилов, Янузі, Кривошеєнко, Долганський – прізвища гравців, які опинилися поза стартовим складом. Перші двоє дискваліфіковані, у голкіпера – травма, а інші почали гру з лави запасних.

Розпочалося дійство в невисокому темпі з певною ігровою перевагою господарів. Пристрілювалися головою Кабанов і Чередніченко, у гостей на загальному фоні виділявся Ребенок. Саме вінгеру полтавчан і вдалося сколихнути тягучий темп гри. Єсін на правому фланзі активно запресингував опонента, віддав на Сачка, а форвард виконав передачу на Ребенка. Здалося, що Паші незручно приймати пас, але значною проблемою це не стало. Удар в кут, голкіпер ловиться на протиході – на табло засвітилась одиничка!

Кабанов, Сидеронко ті Гітченко прийнялися методично перевіряти на міцність Величка. Голкіпер справлявся як міг, накриваючи м’яча мало не на лінії воріт. Та й він був безсилий завадити встановленню статус-кво на початку другого тайму. Перший удар Сергій відбив, але перед собою. А там уже на грані офсайду вичікував Кабанов. Влучний постріл – нічия.

Чого чекали півтори сотні прихильників біло-зелених на гостьовому секторі? Несамовитого штурму воріт господарів. Що отримали? Нервову гру і мінімум ударів по воротах. А без ударів голи не прийдуть. Варто відзначити гру Безуса – в кількох епізодах його падіння викликали неоднозначне тлумачення з боку арбітра. Принаймні в одному з моментів варто було призначати штрафний за фол. Ось такого \”авторитету\” здобув Роман у вітчизняних суддів…

У чемпіонаті наступає перерва. Є величезне побажання, щоб ворскляни розібралися із своїми негараздами поза полем, встигли знову скучити за футболом і набратися необхідних пунктів у командній грі для отримання результату. Хочеться знову вітати \”Ворсклу\” з перемогою, а не шукати слова обґрунтування відсутності результату.

Адже нам потрібні виграші \”Ворскли\”. Не \”Динамо\”. Не \”Шахтаря\”. Не \”Металіста\”. Рідної \”Ворскли\”. Віримо в команду!

Разом до нових перемог.

Віталій Сонікссон