\”Полтавщині-спорт\” – 5 років!

П’ять років – для людини це вік формування особистості, перші кроки самостійності, визначальний момент у виборі першого кола оточення. А для спортивного видання – час підбиття проміжних підсумків, проекція планів на майбутнє і привід порадувати читачів черговою ювілейною порцією освітлення різноманітних спортивних подій Полтавщини і світу. Навіть не віриться, що газети виходить лише п’ять років – так звично вона виглядає на столі кожного небайдужого цінителя якісної та оперативної інформації про змагання рідного регіону на численних аренах.

1 жовтня радо зібрались привітати \”Полтавщину-спорт\” з ювілеєм журналісти та друзі видання. А що може бути у програмі святкування газети такого напрямку? Звичайно, футбольний матч! Спорт номер один не міг залишити байдужим жодного з присутніх.

Отже, журналісти одягають звичні білі кольори з логотипом \”Полтавщини-спорт\” і до початку матчу обмінюються жартами з суперником у зелених футболках – збірною друзів.

Традиційне передматчеве фото, остання розминка і стартовий свисток дав початок товариському поєдинку.

На смарагдовий газон стадіону \”Динамо\” вийшли прихильники видання Станіслав Трибрат, Олександр Кулик, Андрій Іванова, Юрій Мармач, Арсен Кулик, Олександр Арестов, Микола Кислий, Дмитро Єрасов, Cергій Калинович, Олександр Бунін та батько \”Полтавщини-спорт\” Станіслав Майзус, який відіграв по тайму за кожну з команд.

Честь журналістів захищали Павло Бабінчук (Лтава), Ігор Лещенко та Євген Серба (Місто), Ігор Мелюхнов та Олександр Єфанов (ІРТ), Олександр Бондаренко та Володимир Сулименко (Полтавський Вісник), Михайло Гелета (видавництво АСМІ), Юрій Хоміч та Віталій Сонікссон (fcvorskla.com.ua).

Гра розпочалася жваво і без розвідки. Вже на початку матчу недалеко від карного майданчика журналістів порушили правила проти Станіслава Майзуса. Сам постраждалий взявся виконувати штрафний удар і зробив це так, що зірвав аплодисменти навіть у суперників. Суттєва стінка не стала перепоною для точного сильного удару прямісінько в дев’ятку! Голкіпер відчайдушно намагався стати на заваді результативному пострілу, але такі удари не береться – 0:1!

Довго приходили до тями майстри пера, камери та мікрофона. Перспективні атаки ніяк не могли завершитись точним ударом по воротах Станіслава Трибрата. Легендарний гравець \”Ворскли\” Юрій Мармач керував захисними порядками своєї команди і першим пасом розганяв небезпечні контратаки. Команда в зелених футболках змусила на повну потужність працювати захист на чолі з Юрієм Хомічем. Та на перерву колективи пішли все ж за нічийного рахунку – вдалий сольний прохід вдався автору цих рядків, по дорозі обігравши кількох суперників і підступно з лівої пробивши голкіпера з-під захисника.

Могли під завісу тайму журналісти вийти вперед, та розіграш вільного удару заблокували оборонці.

Другий тайм приніс поповнення складу білих у вигляді Станіслава Майзуса. Та розпочалася друга половина як і перша – з голу у ворота журналістів. Це \”найкращий футболіст з лікарів і найкращий лікар серед футболістів\” (с) Микола Кислий завдав невідпорного удару з лінії карного майданчика в дальній кут. Недарма Павло Бабінчук кричав своїм захисникам: \”Не дайте ударити!\”. Ні відчайдушний підкат оборонця, ні карколомний стрибок голкіпера не змогли завадити зміні рахунку – 1:2.

\”Нам потрібна перемога\” – не давав впадати у розпач гравцям Майзус. Журналісти зібрались і почали планомірно атакувати захисні редути друзів видання. І таки змогли досягти успіху! Невгамовний Станіслав грудьми скинув кулю на Олександра Бондаренка і останній вгатив м’яч під штангу – знову нічия!

І розпочалися гойдалки. Олександр Бунін з партнерами дивом не відправили м’яч в сітку, розстрілявши голкіпера і штангу. Відповідь представників \”третьої сили\” була не менш ефектною – автор з гострого кута намагався прострілити на дальній кут воротарського майданчика, а вийшла зрізка, та така, що м’яч, поцілувавши по черзі обидві штанги, вилетів у поле. У повторній подібній атаці такий же пас вийшов точним, але засильним – Станіславу Майзусу переправити кулю в сітку не вдалося.

Поступово журналісти заволоділи ініціативою і лише самовідданість Андрія Іванова, який муром стояв на шляху атакуючих хвиль суперника, не дозволила змінитися рахунку. А коли вдавалося пройти і представника прес-служби \”Ворскли\”, то спокійно ліквідовував загрозу голкіпер зелених. Так подача Євгена Серби із штрафного і завершальний дотик, що переправляв м’яч у дев’ятку, закінчилася ефектним сейвом Станіслава Трибрата. Постріл Майзуса лише в лічених сантиметрах просвистів над перекладиною. Гол назрівав. І його творцем став надмотивований Станіслав, який виклав як на блюдечку м’яч Олександру Євфанову. Удар в кут – остаточний рахунок 3:2!

Наостанок Павло Бабінчук ліквідував вихід сам-на-сам і пролунав фінальний свисток. Далі було фотографування на згадку, дружні жарти, цікаві розмови, захоплюючі спогади і щирі побажання. Найкраще спортивне видання Полтавщини може пишатися своїми відданими читачами. Хтось шукає причини і опускає руки після перших перепон, а хтось просто робить цікаву і потрібну справу – випускає газету і продовжує вдосконалювати власне дітище. Станіслав Майзус висловив подяку усім присутнім, а гості побажали тиражам рости, а газеті – успіхів і процвітання. Що може бути кращим за такі щирі і дружні відносини між \”Полтавщиною-спорт\” і її читачами? Лише наступний номер!

Віталій Сонікссон