Роман Черняк: \”У мене вистачає претензій до кожної з ігрових ланок\”

– Перемога всіма сприймається однаково. Кажуть, у поразки є один винуватець, а в перемоги багато батьків. Ми вірили в це, говорили, що другий сезон поспіль ми важко входимо у змагальний цикл. Та на певному етапі команда розкачується, починає набирати обертів. Мабуть, щось не так у нас було в літньому підготовчому періоді. Поразка від хорватської «Локомотіви» – ось вам пряме тому свідчення. Ми не були слабшими, та ми точно не були готовими належним чином. Не догледіла оборона, не добігли й не вдарили точно форварди – це так, образно. Індивідуальну майстерність потрібно шліфувати, присвячувати цьому багато часу щодня. Перемога над «Динамо» не стала для нас супер несподіванкою. Ставили завдання зіграти на максимумі своїх можливостей. Вірили в наш успіх із першої до останньої хвилини. Вірю, перемога над динамівцями ще більш об’єднає команду, й вони не зупиняться на цьому. 

– Частково, мабуть, так. Але, я гадаю, в критиці – лише невелика доля майбутніх успіхів. Підходів у підготовці, в тренувальному процесі ми не змінювали. Просто команда зібралася, дійшла до тих кондицій, в яких уже можна показувати все, на що ми здатні. Особисто в мене навіть після цієї гри вистачає претензій до кожної з ігрових ланок. Дуже багато браку, над зменшенням якого потрібно ще багато й дуже багато працювати. Та можу сказати, я вірю в те, що ми серйозна команда, міцний злагоджений колектив, якому під силу вирішувати високі завдання. 

– На зустріч до Костянтина Жеваго ми з Василем Вікторовичем їздили минулої п’ятниці, якраз напередодні гри з «Динамо». Разом намагалися розібратися в причинах останніх невдач. Обговорювали завдання на перше півріччя, на сезон загалом. Можу вас запевнити, що доля команди йому не байдужа. Йому цікава кожна, навіть найменша, деталь життєдіяльності команди. Кому, як не йому відомі всі наші тимчасові негаразди. Костянтин Валентинович володіє вичерпною інформацією про кожного гравця «Ворскли», знає, хто та на що спроможний. 

– Доводилося чути припущення, що команда не грає тому, що пішли Даллку, Громов, Шиндер…          

– Все одно кістяк команди зберігся. Так, зміни в складі очевидні, та це не могло аж настільки вплинути на гру. Кожен, хто має відношення до команди, мабуть, у чомусь недопрацьовує. Про це вже сказано та написано немало. Сподіваємось, висновки вже зроблено. Футбольний вік футболіста-професіонала короткий. Немає їм, чого чекати. Потрібно робити результат тут і сьогодні. Не суттєві зміни в команді відбуваються що півроку, та малюнок гри при цьому не повинен страждати,  а новачки, які доєдналися до нас нехай підлаштовуються під модель гри ворсклян. 

– Всі європейські топові футбольні клуби мають свої школи, вихованцями яких пишаються. Чому в Полтаві, де ми маємо можливість робити все задля виховання підростаючої зміни, не акцентувати на цьому увагу! Будували й будемо продовжувати будувати футбольні поля та міні-майданчики, розвиваємо інфраструктуру в різних куточках міста та в передмісті, закуповуємо автобуси, тренувальний інвентар. Грати, аби просто якось там грати – відтепер, як то кажуть, не наш метод. Кожен із маленьких футболістів нашої школи своєї кінцевою метою повинен бачити себе в основному складі нашої команди. Для початку нам потрібно тягнутися до таких футбольних академій, як у того ж київського «Динамо». Віримо, незабаром той час, коли до нашої школи будуть стояти черги з бажаючих пройти селекційний відбір. Це ж так приємно, коли місцеві хлопці пробиваються в основний склад. Взяти хоча б Олімпіаду в Ріо, ну чим може похвалитися полтавська спортивна спільнота – двома спортсменами із Горішніх Плавнів, які заявили про себе? Ось і все! «Ворскла» – команда, яка презентує полтавський командний спорту в усій державі найбільш масово. Ми постійно на виду в Україні, із року в рік захищаємо честь держави у єврокубках. Тому маємо прагнути поліпшувати всі галузі, що створюють імідж клубу. Зараз обговорюємо більш тісну співпрацю з нашими фарм-клубами – «Гірником-Спорт» (Горішні Плавні) та кременчуцьким «Кременем». Найкращі виконавці з вищеназваних команд мають поповнювати ряди полтавської «Ворскли». Причому від такого підвищення отримуватимуть свій фінансовий зиск і ті клуби, які підготували гравця хорошого рівня для головної команди області. 

– Критика – це цілком нормально, як на мене. Всі фахово розбираються в чужій справі – у політиці, у футболі, комунальному господарстві. Так світ увесь влаштований. Повинна бути критика, обов’язково! У нас же демократія (посміхається). 

– Ще весною я був із робочим візитом у Катарі. Ми зустрічалися із Санжаром, багато говорили. Тоді він мені зізнався, що з усіх клубів, де він раніше грав, найближчою йому була саме «Ворскла». Мова й про мікроклімат, і про організацію внутрішніх справ. Я сказав йому, що двері нашого футбольного клубу для нього завжди відчинені. Він побажав повернутися назад, і ми не приховуємо свого задоволення від цього трансферу, який реалізували в максимально стислі терміни.