Стиснувши зуби

Не позаздриш зараз Миколі Павлову. Не знаю, чи доводилося тренерові «Ворскли» потрапляти в подібну ситуацію раніше, все-таки якийсь еврокубковый досвід у Миколи Петровича був і до зустрічі в Лісабоні. Але факт залишається фактом – з таким рахунком команду Павлова в Європі «били» вперше.

Те, про що так завзято говорили ще в літнє міжсезоння і уболівальники біло-зелених, і багато фахівців, почало справжуватися вже в другому экстра-таймі кубкового матчу із запорізьким «Металургом». Команда просто втомилася від щільного графіка. Мені, як уболівальникові українського футболу, звичайно, хотілося, щоб це відбулося набагато пізніше (наприклад, після відповідного матчу з «Бенфікою»). Але трапилося те, що трапилося. Футболісти не роботи й не машини. Не може дванадцять-тринадцять гравців витягнути на собі кілька сезонів підряд. І винити футболістів у ситуації, що склалася, просто нерозумно.

Не зовсім зрозуміла трансферна політика керівництва «Ворскли», точніше повна її відсутність, привела до тієї картини, яку клуб має зараз: виліт з національного кубка, майже гарантоване припинення боротьби в Лізі Європи (так, суперник дуже сильний, але програвати теж можна по різному) і дуже туманні перспективи в чемпіонаті. А справжні випробування для полтавців починаються тільки зараз.

«Ворсклі» доведеться вже через два дні на третій після проваленого матчу з «Бенфікою» (врахуйте переліт через всю Європу) проводити матч проти київського «Динамо». Ще торік полтавська команда в ранзі «темної конячки» непогано користувалася зайнятістю наших грандів («Динамо» і «Шахтаря») в єврокубках. Тоді матчі «Ворскли» із цими командами відбувалися саме в паузі між іграми наших лідерів з «Спартаком» і загребським «Динамо». І полтавці сповна цим скористалися: уперше в історії здолавши «Шахтар» і звівши внічию матч із «Динамо» (2:2). Зараз же підопічні Павлова зможуть відчути себе в шкірі киян. А «Динамо» постарається скористатися цією ситуацією сповна й здобути п\’яту перемогу підряд у чемпіонаті, що у світлі викладеного вище й, власне, класу киян, сумнівів викликає мало.

Полтавським же футболістам у ситуації, що склалася, залишається лише стиснути зуби й битися. Битися за престиж і ім\’я клубу, за себе й за того хлопця. Але от скільки сил залишилося в біло-зелених для цієї боротьби? І чи залишилися вони взагалі? 

Тільки матчем з «Динамо» проблеми «Ворскли» не обмежуються. Через чотири дні матч-відповідь із «Бенфікою», де бажано не тільки не вдарити в бруд лицем перед своїми вболівальниками, але ще й про поповнення еврокубковой скарбнички країни очками подумати. А ще через три дні після матчу з лісабонцями полтавців буде чекати в гості «Таврія». У такій ситуації на перший план повинні вийти морально-вольові якості самих гравців і навики Павлова більше не як тренера, а як психолога. Тут головне не зламатися й не провалити залишок першого кола.

Взагалі, все говорить про впевнену перемогу «Динамо». І нинішній стан команд, і навіть всезнаюча статистика. З 26-ти матчів кияни виграли в 21-му. «Ворскла» перемагала лише раз: у першій зустрічі цих команд у сезоні 1996/97, що закінчився з хокейним рахунком 4:3.

І ще одна цікава деталь. Обслуговувати матч довірено львів\’янинові Юрію Можаровскому. Саме він судив останню гру цих команд у Києві, яка закінчилася впевненою перемогою киян – 4:1. Почалося тоді «побиття» полтавців із призначеного Можаровским пенальті, який впевнено реалізував Алієв. А на матчі за Суперкубок між цими ж командами львів\’янин виконував функцію резервного арбітра.

Орієнтовні склади команд:

«Ворскла»: Долганський, Цуррі, Чеснаков, Далку, Ярмаш, Краснопьоров, Деспотовскі, Маркоскі, Єсін, Кулаков, Сачко.

«Динамо»: Шовковський, Бетао, Хачеріді, Несмачний, Юссуф, Вукоєвич, Єрьоменко, Гусєв, Кравченко, Мілевський, Ярмоленко.