У Кубку України лубенці поступилися донецькому \”Шахтареві\”

Кубок України серед ветеранів футболу. Фінал.
«Шахтар» (Донецьк) – «Райз-Максимко» (Лубни) – 3:0 (0:0).
Гатілов (48, 64), Шафоростов (77).
«Шахтар»: Білошапка, Ященко, Попов, Леонов, Бабій, Скирчук, Ковальов, Орбу, Погодін, Цихмейструк, Гатілов.
На заміну виходили: Матвеєв, Мартюк, Гуляєв, Шафоростов.
«Райз-Максимко»: Кулик, Шевченко, Дробот, Мирко, Малих, Сурма, Сірик, Тютюнник, Ємець, Гайдук, Петренко.
На заміну виходили: Підтоптаний, Запорожець, Портяник, Матала.
Тренер: Ю. Тютюнник.
21 листопада. Київ. Стадіон НТК ім. Банникова. 155 глядачів.

На НТК імені Банникова столиці України відбувся фінальний поєдинок розіграшу кубка країни між ветеранськими командами (вік 35 років і старші) відомого донецького «Шахтаря» та команди Лубен, дебютантами фіналу.

Гра складалася з двох таймів (по 40 хвилин кожний) з вільними замінами. З самого початку матчу досвідчені гірники володіли територіальною та ігровою перевагою. Лубенська команда трималася весь перший тайм, граючи від захисту. Особливо дальніми ударами найбільше турбував номінальних гостей донечанин Едуард Цихмейструк, який ще зовсім недавно виступав за полтавську \”Ворсклу\”, але надійно грав голкіпер лубенців Олександр Кулик. Відзначимо до перерви удари у поперечину у виконанні Сергія Погодіна (Донецьк) і Володимира Малиха (Лубни). У другій сорокахвилинці гірники стали діяти ще активніше, шукаючи «голевого щастя» біля воріт стійких лубенців. Вже на 8 хвилині другого тайму після дальнього донецького пострілу рахунок відкрив Юрій Гатілов, який вчасно встиг на добивання. Пізніше він же забив і другий м’яч, бо був вправнішим після численних рикошетів у штрафній «Максимка». За декілька хвилин до фінального свистка нападник «Шахтаря» Юрій Шафоростов після вивіреної передачі його партнерів з глибини поля вийшов «сам на сам» з Олександром Куликом і переграв його – 3:0 на користь номінальних господарів.

Відразу після матчу на урочистому закритті футбольного свята переможці і фіналісти престижних кубкових змагань нагороджені Федерацією футболу України (вручав Заслужений майстер спорту СРСР Володимир Трошкін) медалями, грамотами і цінними призами, а чудовим кубком для команди – капітан переможців Сергій Ященко. Почесні трофеї отримали кращі футболісти фінального поєдинку: Олександр Кулик («Райз-Максимко») – воротар, Сергій Попов («Шахтар») – захисник, Геннадій Орбу («Шахтар») – півзахисник і гравець, Юрій Тютюнник («Райз-Максимко») – граючий тренер.

Відгуки очевидців фінального поєдинку у Києві:
Олександр Сердюк (футбольний тренер Лубенської ДЮСШ): «Команда ветеранів-лубенців, гадаю, достойно зіграла у фіналі проти знаних донечан, більшість з яких були у свій час зірками українського футболу. Було видно на полі їх кращу майстерність. Але мої земляки майже нічим їм не поступалися. Хочу подякувати організаторам поїздки до Києва, а саме директору ТОВ «Райз-Максимко» Юрію Колеснику і граючому тренеру ветеранської команди Юрію Тютюннику. Адже за їх підтримки існує в Лубнах самобутня команда, що виступає на багатьох фронтах – чемпіонаті району з футболу, першості міста з міні-футболу, а також у розіграші ветеранського кубка України».


Анатолій Гришанович (голова Лубенської міської Федерації футболу, тренер ФК «Лубни»): «Я задоволений, що став свідком захоплюючого ветеранського поєдинку, який, як на мене, був кращими ніж перегляд після цього пізніше матчу «Динамо» (Київ) – «Металіст» (Харків) на стадіоні «Динамо». Все було здорово: сама атмосфера поєдинку, чудове поле і сучасні роздягальні стадіону, святкове нагородження команд, висока майстерність відомого ветерана «Шахтаря» Геннадія Орбу. Щодо самої гри, то відчувалася невелика перевага гірників, але, гадаю, не було б забито ними аж три м’ячі, якби не «допомога» суддівської бригади з Броварів…»


Олександр Семенець (директор Лубенської ДЮСШ): «Бути свідком такого ветеранського поєдинку – це свого роду спортивне свято, яке повинно спостерігати сьогодні наше молоде покоління. Сучасні юнаки-футболісти брали б позитивний приклад з ветеранів щодо безкомпромісної боротьби на полі, нев’янучої майстерності, активності у стрімких атаках, футбольного бачення гри, фізичної витривалості. Я ще раз пересвідчився, що наша лубенська ветеранська команда, що представляла Полтавщину на цих змаганнях, є сильною, хоча і поступилася досвідченій команді гірників\”.