В’ячеслав Богодєлов: «Ворскла» Конькова була єдиним цілим»

На долю воротарів «Ворскли», які конкурували з Андрієм Ковтуном за «пост номер один» наприкінці 90-х років минулого століття випадали нелегкі випробування.

Витіснити досвідченого Ковтуна, який застав ще чемпіонат СРСР, грав за київське «Динамо» та одягав светр національної збірної України з стартового складу полтавської команди не змогли Олег Моргун, Олег Стороженко, Олексій Круц та В’ячеслав Богодєлов. Богодєлов, хоч і грав небагато, проте свою «хвилину слави» таки отримав, вийшовши на поле в матчі Кубка УЄФА проти португальської «Боавішти». Через роки колишній воротар «Ворскли» пригадав полтавський період своєї кар’єри в  інтерв’ю порталу Футбол24. Фрагмент цього інтерв’ю наведено нижче.

– У 1999-му Металург ви змінили на Ворсклу. Запрошував Анатолій Коньков?

– Так. Два роки у Полтаві – найщасливіші у кар’єрі. Ворскла розвалювалася, Коньков привів із собою 12 нових футболістів. Анатолій Дмитрович – надзвичайно правильна людина. Бувало, я ображався, оскільки не потрапляв у склад. Зате команда була єдиним цілим. Постійно збиралися після матчів колективом. Жодних п’янок – просто хороша компанія. Для будь-якого футболіста вважалося честю заплатити за всю команду. Ти підходиш розрахуватися, а рахунок вже закрито. Хлопці моє 30-річчя повністю організували. А вже через три дні ми розірвали Чорноморець – 4:0.

– Хто вважався душею того колективу?

– Ковтун, Костюк, Омельчук. На ювілей Конькову подарували оригінальний посуд, а на графині вигравірували: “У вогонь та воду в житті і кістьми на полі”. І так було насправді – на полі ми билися, а в побуті були єдиним цілим.

– Згодом Конькова змінив Сергій Морозов.

– Ми фінішували четвертими. Потім почалися фінансові проблеми. Наприкінці сезону Коньков викликав мене і сказав, що ставку зроблять на третього воротаря – збірника з Латвії Олексія Круца. Проте невдовзі Конькова замінив Морозов і вирівняв ситуацію. А я залишився.

– Саме Морозов поставив вас у стартовий склад на матч Кубка УЄФА проти Боавішти. Заздалегідь готувалися до виходу в основі?

– Ні, я не знав про це. Коли Сергій Юрійович тільки прийняв команду, у нас відбувся величезний конфлікт на тренуванні. Морозов любив брати участь у занятті разом з футболістами і грав у “дир-дир”. Я кілька разів віддав м’яч тренеру, а він кожного разу його втрачав. “Горимо” 0:4 і тут Морозов видає фразу на усе поле: “Та що тут скажеш – у нас воротар такий, ніби його з підземного переходу взяли”.

– Образилися?

– Ну я ж гордий. Зняв рукавиці і побіг по колу. Наступного дня до мене підійшов тренер воротарів і повідомив: “Славо, тепер ти тренуєшся з Ворсклою-2”. А у мене залишається три місяці контракту. Жодних проблем, грав під керівництвом Івана Шарія у другій команді. Ми дуже добре йшли у Другій лізі – взагалі не програвали, а я не пропускав.

– Як ви потрапили з Другої ліги у стартовий склад на матч єврокубка?

– Все завдяки Валерію Кінашенку, асистенту Морозова. Ворскла-2 грала у Макіївці, а Кінашенко поїхав туди автобусом, щоб переглянути мене у справі. Очевидно, Морозов мав сумніви щодо першого номера на Боавішту. Кінашенко провів у дорозі три доби, але привіз головному тренеру інформацію про мій рівень і, можливо, переконав, що варто довіритися саме Богодєлову.

– Цей контраст турнірів змусив сильно хвилюватися?

– Коли ми виходили на поле, то вже знали про те, що Кривбас програв Нанту 0:5. У Кривому Розі була тоді чудова команда, яка Динамо у Києві обігрувала. У Португалії Ворсклу влаштовувала лише перемога, адже у Полтаві Боавішта взяла своє – 2:1. Починається матч, а нас просто розривають. На 28-й хвилині вилучили Сашка Першина і призначили штрафний – я стрибнув, проте м’яч влучив у “дев’ятку”. Минуло кілька хвилин і Сергій Черняк збив суперника у штрафному майданчику – пенальті і 0:2. Підіймаюся з газону, дивлюся на табло і сам себе питаю: “Поб’ємо зараз рекорд Кривбаса?”

– Натомість Ворскла забила один у відповідь і програла 1:2.

– Швейцарські арбітри, звичайно, могли трохи по-іншому судити. Я готувався до поїздки на оглядини в Уніон Берлін, тому німецьку вчив. Намагався з суддями сперечатися, та все дарма. Потім Морозов нам усю зиму казав: “А зараз могли грати з Ромою”. Боавішта ж потім зустрілася з римлянами.

Спілкувався Любомир Кузьмяк