Іван Кривошеєнко: \”Дав волю емоціям\”

Автор переможного голу «Ворскли» у ворота «Іллічівця» Іван Кривошеєнко за підсумками 10-го туру Епіцентр Чемпіонату України відповів на запитання прес-служби ПЛ.

 

− Іване, поділись враженнями від останнього матчу…

− Приємно, що виграли цю гру. Дуже важливо було довести всім і самим собі, що ми зуміли відійти від поразки з великим рахунком у Харкові від «Металіста». До того ж «Іллічівець» за складом дуже непоганий колектив і успіх у зустрічі з маріупольцями − промовистий факт. У першому таймі ми переважали суперника, потім результат трохи давив на нас − відчувалось також хитке турнірне становище. Тому після перерви більше відійшли до своїх воріт, але на контратаках могли і збільшити рахунок.

 

− Переможний гол у ворота твоєї колишньої команди щось значить для тебе?

− Замислювався ще напередодні поєдинку про ті 8 років, які провів в «Іллічівці». І якщо не брати до уваги останні кілька місяців, коли команду очолив Валерій Яремченко, а у клубі відбулось багато змін, то це був дуже щасливий етап моєї кар’єри. Так, іноді футболісти не святкують голи колишнім командам, однак я у той момент просто зрадів, що мені після тривалої перерви вдалось відзначитись результативним ударом. Для мене було не так важливо, чиї ворота я вразив. Тому і дав волю емоціям.

 

− Ти після голу підбіг до трибун і щось показував. Комусь конкретно?

− Так, я надіслав повітряний поцілунок своїй дружині, яка була присутня на грі разом із моїми батьками. Тобто це було привітання моїй сім’ї.

 

− Комбінація, яка призвела до голу, була дуже красивою. Спеціально награвали на тренуваннях?

− До певної міри, її можна назвати награною. Просто на кожному тренуванні відпрацьовуються навіси. Коли Артем Громов з лівого флангу збирався подавати, то обов’язково мусила бути підтримка у центрі штрафного майданчику. Боротьбу виграв Володимир Чеснаков і зробив скидку мені під удар, а далі вже була справа техніки.

 

− Так сталось, що Микола Павлов покликав тебе з Маріуполя до Полтави, а згодом сам вирушив у зворотному напрямку. Чи спілкувались на цю тему з колишнім тренером?

− Ні. Коментувати рішення Миколи Петровича я не вправі. Звичайно, команді було б краще, якби він залишився. Зміна на тренерській лаві завжди важко переноситься. Але, мабуть, так потрібно. Тренер пішов своїм шляхом, а «Ворскла» рухатиметься далі без нього. Щодо стосунків Павлова з «Ворсклою», то я гадаю, що у керівництві з усіма питаннями розберуться без нас.

 

− Чи можна сказати, що злам у кращий бік для вас настав, коли перемогли «Динамо»?

− Новий тренер − завжди емоційний сплеск. Та й на суперника налаштовуватись не потрібно. До того ж «Динамо» перебувало не у кращій формі та доволі зневажливо поставилось до нас, випустивши не всіх кращих гравців. Десь пощастило, але результат, звичайно, примусив повірити у себе.

 

− Киян та «Іллічівець» ви перемагали за однаковим сценарієм. Бачиш паралелі?

− Хіба що у тому, що змогли зіграти «на нуль» і загальному рахунку. У решті компонентів ці ігри важко порівнювати, оскільки «Динамо» та «Шахтар» – це бренди. Вони завжди стоять окремо. У Маріуполі, як я вже сказав, непогана команда, але з грандами я її не порівнював би.

 

− Напевно, вже є думки про наступний тур…

− Так, з «Таврією» буде черговий відповідальний поєдинок. Обидві команди підійдуть у непоганому настрої до очної зустрічі після перемог. Коли я виступав за «Іллічівець», то у нас з кримчанами завжди виходили неймовірні матчі − 2:2, 3:3 і таке інше. Іноді навіть перевага у 3 м’ячі ще не гарантувала перемогу. Вже з «Ворсклою» у попередньому сезоні двічі перемогли сімферопольців. Подивимось, як буде зараз.

 

УПЛ