Ретро - 16-09-2009, 02:09 - sasa 7

Вартові полтавських воріт

Вартові полтавських воріт

День народження нашого капітана і голкіпера Сергія Долганського спонукало до написання цього матеріалу про усіх стражів воріт «Ворскли» в її новітній історії, очинаючи з часів проведення незалежних чемпіонатів. Цікаво стало аж самому, скільки ж воротарів пройшло через команду за цей час.

Отже, починаючи з 1992 року у воротах ворскляни в офіційних матчах стояв 21 голкіпер. Ще два футболісти змушені були перекваліфікуватися у воротарів, а одному голкіперу – навпаки, вийти в поле. Але про все по-порядку.
Перший офіційний матч «Ворскли» в незалежній Україні відбувся 16 лютого 1992 року. Того дня в матчі 1/32 фіналу кубка країни вдома полтавці приймали чернігівську «Десну». Першим голкіпером став Леонід Малий. Це був перший, і останній матч цього воротаря. І все ж треба віддати йому належне, він свою роботу зробив на відмінно, ворота «Ворскли» залишилися «на замку», а команда пройшла в наступне коле змагань. В матчі 1/16 фіналу вже стояв в рамці інший кіпер – Олег Стороженко. Йому й судилося пропустити перші «українські голи» біло-зелених. Згодом Олег став основним голкіпером. У першому чемпіонаті України, він провів на полі усі 26 матчів,
лише раз дозволивши себе замінити Олександру Полянському.
Загалом Стороженко провів за «Ворсклу» 95 матчів. Але це всі матчі головним чином в рамках першої ліги, хоча один матч Олег таки встиг провести на найвищому рівні. Правда його вихід на заміну в Маріуполі 1997 року не став «сухим», однак в списку голкіперів Стороженко посідає почесне третє місце.
І ще одне. Саме завдяки Стороженку стався унікальний випадок в історії команди. На матч-відповідь 1/8 фіналу кубка України сезону 1994/95 рр. між донецьким «Шахтарем» та «Ворсклою» він не зміг вийти на поле (через порушення спортивного режиму напередодні гри), а в складі команди не знайшлося жодного воротаря (його дублер Олександр Супрун був травмований). Довелося стати в рамку польовому гравцю. Цю місію виконав нападник Андрій Брагинець. Результат того матчу виявився жахливим для «Ворскли». Команда пропустила від «Шахтаря» вісім сухих м’ячів. Однак звинувачувати в тому Брагинця, думаю, не варто.

Ще один випадок, коли польовому гравцеві довелося змінити амплуа, трапився 1998 року. У домашньому матчі проти запорізького «Металурга» в кінці матчу було вилучено Андрія Ковтуна. На той час вже всі заміни у «Ворскли» відбулися. Довелося воротарські функції виконувати ще одному Андрію Хомину. І треба віддати належне йому, кілька разів він рятував ворота від вірного голу, однак і він не зміг врятувати команду після штрафного удару (на той час «Ворскла» вже грала в дев’ятьох, було вилучено ще й Сергія Леженцева).
І якщо зайшла мова про зміну футбольного амплуа, то одного разу й голкіперу довелося спробувати себе в іншій іпостасі. У кубковому матчі 2002 року між «Ворсклою» та ірпінською «Нафком-Академією» в заявці полтавців бракувало польових гравців. Довелося на початку додаткового часу вийти на поле Віталію Постранському, котрий замінив травмованого Бесараба. Віталій своєю присутністю на полі, кашу не зіпсував, а навпаки допоміг «Ворсклі» забити переможний гол. На 97-й хвилині саме Віталій розпочав гольову триходівку Постранський – Маковей – Шевцов. Остаточний результат того поєдинку – 3:2 на користь «Ворскли».

Серед лідерів-воротарів варто відзначити Долганського й Ковтуна. Обидва капітани команди, зіграли за команду не один сезон. Цікаво, що лише нещодавно Долганський обійшов Ковтуна за кількістю проведених матчів за «Ворсклу». Невідомо скільки матчів мав би за ворскляни Андрій Пятов, якби не перейшов у «Шахтар», адже один сезон провів, як кажуть «від дзвінка до дзвінка», без замін. Цей показник вже не можна перевершити, можна хіба що повторити.
Крім того варто згадати таких голкіперів як Юрій Панфілов та Олег Моргун. Обидва вже виступали за команду в солідному віці, і, що цікаво, грали якраз разом. Саме їх гра стала переможною в першій лізі і багато в чому допомогла «Ворсклі» вийти до вищого дивізіону. До того ж Моргуну після завершення кар’єри навіть тренувати команду, правда не довго, але факт залишається фактом.
Єдиний воротар-легіонер який виступав у Полтаві, Олексій Круц із Латвії, провів всього чотири матчі, так і не закріпившись в головній команді.

Серед воротарів, які й досі продовжують грати варто відзначити Віталія Постранського, який після «Ворскли» не один сезон провів за запорізький «Металург», а нині продовжить свої виступи в Азербайджані. Роман Чумак, який так і не став номером один у «Ворсклі» захищає кольори «Кремня». Олег Остапенко – грає за маріупольський «Іллічівець». Про Пятова всі знають – голкіпер національної збірної та донецького «Шахтаря». Дмитро Стойко – страж воріт сімферопольської «Таврії». Крім того кілька
колишніх воротарів працюють тренерами. Андрій Ковтун – віднедавна головний тренер рівненського «Вереса». Олег Моргун наразі допомагає Івану Шарію тренувати друголігову ФК «Полтава», а Олег Стороженко – спортивний директор харківського «Геліосу».

Усі голкіпери команди 1992-2009 рр.

Автанділ ПОТІДЗЕ

Погода