“Ворскла”: на шляху до Ліги Європи

Залишилось зовсім мало часу до відкриття нового сезону для уболівальників полтавської “Ворскли”. Офіційно українські футбольні змагання найвищого рівня стартували матчем за Суперкубок, але серця полтавчан чекають п’ятниці. З чим увійде в новий чемпіонат біло-зелена команда? Які досягнення і втрати минулого сезону вплинуть на майбутнє? За рахунок чого здобувалася путівка в Єврокубки? Спробуємо підвести підсумок змагань 2010-2011 і короткого літнього міжсезоння.

Чемпіонат 2009-2010 виявився не дуже вдалим. Місце в десятці, виліт з Кубку на ранніх стадіях. Клуб покинув за символічну суму незамінний Цуррі. Вільними агентами пішли Главіна, що втратив цікавість до футболу та Деспотовскі, за сімейними обставинами. Вдалося подовжити контракт з Даллку. Ще один шанс давався Тимченку та Оніці. Почали ширитися чутки про можливість зміни команди Кулаковим. Пішов з команди, а потім знову повернувся Пєсков.

Виїзд в далекий Луцьк багато уболівальників очікували з хвилюванням – чи зможемо почати чемпіонат на мажорній ноті? Чи доведеться знову без оголошених турнірних завдань бовтатися в середині таблиці з небезпекою вильоту? Що чекати від амбіційного новачка Прем’єр-Ліги на чолі з харизматичним Кварцяним?

А початок вийшов як душевна народна пісня за вечірнім товариським столом в українському селі. Сачко без напруження оформив дубль, Янузі кинувся виправдовувати аванси, Єсін добив ошелешену “Волинь”. 4:0 – кращого старту на виїзді годі й чекати. Дуже впевнено виглядало єдине поповнення – Євген Селін з “Металіста”. А дома чекав холодний душ – два стандарти від колишнього “ворсклянина” Пуканича реалізували його партнери. Закріпив перевагу в рахунку теж недавній “полтавчанин” Ярошенко. Сачко на останніх хвилинах лиш довів свою блискучу форму, забивши гол престижу. 1:3 – несподівана поразка за нервової гри. А був же нереалізований пенальті Маркоскі, сумнівний офсайд, вилучення Безуса…

“Оболонь”, четвертий гол Сачка, друга перемога на виїзді – такий підсумок третього туру. Уже усі футбольні експерти України чухали потилиці, не знаючи чого чекати від полтавчан. І відразу підтвердження – невиразна обережна гра вдома з чинним володарем Кубка “Таврією”, нульова нічия. Наступна гра проти “Металіста” повинна була дати відповіді на багато питань. Один з найкращих матчів “Ворскли” у першому колі чемпіонату. Гра видалася видовищною і цікавою. На незарахований через оффсайд гол Девіча Маркоскі відповідає шикарним пасом на Краснопьорова, дозволяючи півзахиснику відкрити рахунок. “Металіст” під завісу тайму вирівнює положення. М’яч через “поза грою”, руку Девіча, удар Обрадовіча і сейв Долганського дослав у сітку Воробей. Відразу після перерви – пенальті. Уже харків’яни вириваються вперед. Та Селін передав привіт тренерському штабу господарів – 2:2! Навіть інцидент після матчу стався з претензіями до захисника від керівництва жовто-синіх, адже Женя був на контракті у “Металіста”. А крапку поставив неперевершений Йован – третя перемога на виїзді підряд!

Нарешті вдома яскравий удар по “Динамо”. Столичні гості після матчу виглядали розгублено, навіть у Газзаєва не знайшлося слів для виправдань. Беззаперечна перевага полтавчан вилилася у голи Сачка (знову!), Краснопьорова і Безуса. 3:1 – здавалося, що “Ворскла” набрала невпинної сили гірської ріки. Та досвіду і вміння відпочивати від перемог не вистачило. Поразки від донецького “Металурга”, “Дніпра”, “Кривбасу”, безбарвна нічия з “Севастополем” і абсолютна неспроможність забити бодай м’яч у цих поєдинках відчутним ударом огріли по голові амбіції і сподівання уболівальників.

Лише в додатковий час був пройдений в 1/16 фіналу Кубка “Чорноморець”. З тим же рахунком 2:1 взяли належні три очка з аутсайдером “Металургом” (Запоріжжя). Відзначились Безус та Даллку. До команди приєднався один з найталановитіших гравців в історії України Рикун. Та, на жаль, повноцінно повернутися в великий футбол Олександр так і не спромігся. Гра з “Зорею” повинна була підтвердити вихід “Ворскли” з кризи. За грою команда виглядала дуже пристойно, вела в рахунку після забитого Безусом м’яча, та прикра помилка на останніх хвилинах дозволила луганчанам зачепитись за нічию. А слідом 90-та хвилина взагалі залишила “ворсклян” без залікових балів – постарався “Арсенал”. Ті самі 0:1 і на Донбас-Арені. Ні про які високі сподівання розмова вже й не йшла. Нестабільність вчорашніх дублерів, травми лідерів, психологічна залежність від результату – все частіше лунали дорікання у відсутності трансферів, зниження вимог до себе гравців основи, втраті мотивації і прогресу у лідерів команди. Болісний виліт з Кубка України від “Карпат” і справжнісіньке шоу у наступному матчі чемпіонату з ними ж.

Схоже, в команді провели серйозний розбір польотів. Рикун видавав паси-лялечки як у найкращі свої часи, Кулаков тричі виходив сам на сам з Тлумаком, та всі дуелі програв, в центрі феєрію влаштував Маркоскі. А забив Янузі, підтвердивши, що коли припече, то він знову починає влучати в ворота. “Карпати” відігралися зусиллями Кузнєцова, та все ж три очка у Полтави на останніх хвилинах вкрав арбітр. Спочатку Деревинський відмінив чистий гол Безуса, який сам спочатку зарахував, а потім не призначив стовідсотковий пенальті за удар в обличчя Маркоскі. На прес-конференції нерви не витримали навіть у Миколи Петровича, який емоційно поспілкувався з журналістами. Перше коло скінчилось.

Полізли чутки про перехід Павлова в іншу команду, прихопивши з собою провідних виконавців. Кулаков уже уявляв себе у формі “Дніпра”. На матч з “Волинню” вийшла не команда, а 11 окремих хлопців. Вилучення Рикуна, пенальті від Даллку, ганебна поразка і дуже туманні перспективи – ось підсумок першої гри умовного другого кола. А потім прорвало. Та ще й як! Шість м’ячів відвантажили маріупольцям заведені “ворскляни”. Хет-трик нев’янучого Сачка, точні постріли Маркоскі, Єсіна та Селіна довели, що проблеми в команді швидше психологічного характеру. Це підтвердила поразка від “Оболоні” з мінімальним рахунком. 2010-й “Ворскла” закінчила бойовою нічиєю з “Таврією”, відмітившись катастрофічною грою в обороні і рятувальним голом на останніх хвилинах від Янузі. Перший м’яч на рахунку Чеснакова, який щойно оговтався від травми.

І ось довга зимова пауза. Напружена до неймовірності чутками про хитке положення тренера, непевністю в трансферах. Все вирішилось після зустрічі Павлова з керівництвом. Новий контракт на 5 років! Уболівальники трішки видихнули з полегшенням. Активізувалися очікувані кадрові зміни. Завершив кар’єру Рикун, зав’язав з великим футболом знаковий для полтавчан гравець Геннадій Медведєв. Не погодився з роллю запасного амбіційний Ярмаш і відбув в “Зорю”. Так і не довів свою необхідність команді Тимченко, повернувся в “Дачію” Оніка. Відправились в оренду підтримувати ігрову практику Чуваєв, Момот, Кунєв.

Великий десант втрат сповна компенсувався активністю на трансферному ринку. Прийшли в команду голкіпер Лавренюк, білоруські легіонери Осипенко та Карпович, покликані були посилити конкуренцію Лешко й Оберемко, взятий у оренду молодий Курилов.

Перший матч весняної частини приніс важку нічию з “Металістом”. Ніхто особливо не переймався, адже відомо, що “Ворскла” важко відходить від зимового антракту. Перший тайм з “Динамо” подарував надію на позитивний підсумок, але два постріли киян дали нуль в графу “очки”. Баражування на межі десятки або зони вильоту питання про Єврокубки навіть не ставило. А нічия з донецькими металургами і взагалі понизило полтавчан до небезпечної межі. Добре хоч забити вдалося, гол записав в актив Янузі.

А потім було знущання над “Севастополем” 4:0 (дубль забивного Янузі, черговий автограф Сачка і влучний постріл Кулакова) і “Кривбасом” 3:0 (звичний гол Безуса і дебютний Осипенка, автогол Кицути), поразка в цікавій грі з “Дніпром” і безвольний злив тонучому Запоріжжю. Уболівальники затамували подих – настала пора вирішальних матчів, благо, претенденти на Лігу Європи теж із вражаючою регулярністю втрачали очки. Сачко дарує “Ворсклі” примарну надію, поклавши на лопатки “Зорю” за 5 хвилин до закінчення матчу. Безус нокаутує “Арсенал” і вже дозволяє сміливіше говорити про щось більше, ніж просто боротьбу за вищу сходинку. Янузі влучним ударом головою приносить Полтаві дорогоцінний бал в поєдинку з “Шахтарем”, а потім на пару з Осипенком виводить “Ворсклу” в Лігу Європи у важкому протистоянні з “Карпатами”!

Всі полегшено зітхнули – полтавчани зробили вагомий крок уперед.

Підводячи риску під виступами команди в останній першості слід відзначити вражаючу нестабільність. Яскраві перемоги чергувалися з невиразними поразками. Іноді лише випадковість не дозволяла брати очки в пристойних за рівнем гри матчах. Це все пояснюється дуже просто – хвилями травм в оборонних редутах, нестабільністю молоді і неможливістю лідерам тягнути команду на собі без зривів усю дистанцію.

Долганський віддано тримав свій рівень, іноді рятуючи в зовсім безнадійних ситуаціях. Величко на диво якісно зміг підмінити свого колегу в скрутну хвилину. Травми не дозволили стабільно виступати Чеснакову й Матвєєву. Даллку звично пахав там де поставлять – і в центрі, і справа. Не зовсім впевнено виглядав Лешко, зате не по роках солідно почувався на полі Курилов. Карпович так і не зміг скористатися наданими йому шансами, хоч відвертих провалів у нього і не було. Слід відзначити Осипенка, який відразу влився в командну модель “ворсклян”. Травми так і не дозволили повноцінно заграти Оберемку. А справжнім відкриттям став Селін, за якого в зимове міжсезоння виклали рекордну суму. Трішки здав Єсін, ніяк не міг намацати свою гру Громов, а ось Кулаков став одним з кращих асистентів першості. Маркоскі інколи не вистачало мотивації для боротьби за місце в основі, але коли Йокі прокидався, його було не зупинити. Від матчу до матчу додавав Безус, його голи були дуже важливими у вирішальних матчах чемпіонату. Високий рівень стабільності продемонстрував Краснопьоров, тримаючи власну планку в матчах з усіма суперниками, незалежно від статусу. Друге дихання відкрилося у Сачка, про це красномовно говорять його автографи у воротах суперників. Нарешті почав не епізодично забивати Янузі, пора уже переходити із перспективних у висококласні.

Найбільшою втратою варто вважати Кулакова. Денис постійно кидав оком на клуби, які знаходились вище у таблиці. І при першій же нагоді вирішив спробувати себе у Дніпропетровську. Натомість з’явився Закарлюка, який нарешті зможе закрити проблемну позицію реалізатора стандартів. Кривошеєнко покликаний замінити правого крайка “Ворскли” і завдання у нього дуже складне. А Ребенку ще треба надолужувати згаяне міжсезоння, до оптимальної форми йому ще далеко, хоча у матчі дублерів він виглядав відмінно. Якщо продовжить працювати з таким запалом, то Осипенку зовсім не гарантоване місце в основі, а Громову варто відповідальніше ставитись до майбутніх шансів у першому складі.

Загалом, “Ворскла” являє собою зараз унікальний сплав молодості і досвіду з величезним потенціалом і перспективами. Відчувається, що команда здатна додавати й додавати, і цьому тільки посприяє конкуренція. А як воно буде – покаже час, зовсім скоро новий старт в першості України, кубкові баталії і незабутній досвід Ліги Європи.

Пам’ятайте минуле, радійте сьогоденню, сподівайтесь на майбутнє.

Разом до нових перемог!

Віталій СОНІКССОН