\”Ворскла\”: підсумки першої частини чемпіонату 2016/17

Напередодні першого офіційного матчу в новому році \”Сайт уболівальників\” пропонує аналіз виступів кожного з гравців полтавської \”Ворскли\” в першій частині чемпіонату 2016/17. 

 

ВОРОТАРІ

 

Дмитро Непогодов – 6.0

Статистика: 13 матчів, 1170 хвилин, 13 пропущених голів, 1 попередження

 

Ставка на вихованця сумнозвісної київської воротарської школи в якості основного голкіпера – це навіть більший ризик, ніж спроба стрибнути з даху п’ятиповерхового будинку у кучугуру снігу і нічого собі при цьому не пошкодити. Восени Дмитро дійсно давав привід негайно полізти до аптечки за валідолом, оскільки у свої тоді ще 28 до пуття не навчився ані грати на виходах, ані нормально реагувати на дальні удари та ставити стінку під час штрафних. Якщо хтось встиг забути, то варто нагадати, що саме кілька провальних матчів Непогодова були ледве не головною причиною непотрапляння Ворскли до єврокубків у сезоні 2013/14.

 

Проте дива, як відомо, стаються тоді, коли на них за визначенням не чекаєш. Корінний киянин так само стабільно ловив ґав після флангових подач і не реагував як слід на передбачувані дальні удари, проте не припустився жодної результативної помилки. Більше того, в деяких матчах саме його реакція на удари впритул допомагала перемогти або хоча б не програти. Уявляєте, наскільки більше позитиву було б у згадках про екс-голкіпера Марселю, якби він на такому рівні відіграв хоча б половину своїх матчів за полтавчан? Отож бо й воно.

 

Богдан Шуст – 5.5

Статистика: 5 матчів, 450 хвилин, 8 пропущених голів

 

Шуст влітку та восени 2016 року став уособленням старої єврейської примовки про хронічного невдаху: \”Якщо шлімазл почне виробляти свічки, то сонце перестане заходити, якщо шлімазл почне виробляти труни, то люди перестануть помирати\”. А не щастило Богданові дійсно пекельно. У Олександрії солодка парочка Скляр-Ткачук зробила усе для того, щоб господарі забили двозначну кількість голів – добре, що обійшлися лише трьома. Зірка і Дніпро зненацька видали найкращі матчі у сезоні саме проти Ворскли і саме з Шустом у воротах.

 

Додайте сюди травми на рівному місці – і вийде така ж сумна картина, як і будь-який з найкращих виступів Леоніда Єнгібарова. При цьому не можна сказати, що мали місце якісь зовсім вже критичні помилки – воротарі у першій частині сезону взагалі були ледве не найсильнішою ланкою з точки зору результату. Дивина, та й годі.

 

ЗАХИСНИКИ

 

Ігор Пердута – 5.5

Статистика: 17 матчів, 1393 хвилини, 3 попередження

 

Хороша новина: Ігор нарешті зумів уникнути травм, серйозніших за статус day-to-day. Це дозволило йому провести досить тривалий відрізок на стабільному рівні. Погана новина: у порівнянні з минулими сезонами рівень цей дещо знизився. Пердута так само старанно підтримував атаки і підключався зліва, але спроби обіграти когось один в один частенько закінчувалися втратами, а спроби завантажити верхом змушували згадати про існування такого персонажа, як Бадр Ель-Каддурі. У захисті все нібито було чудово, проте з урахуванням того, що на захисника колишній вінгер перетворився лише кілька років тому. В подібних випадках помилки задуму іноді є неминучими, і добре, що їх було не так багато, як варто було очікувати деяким песимістам.

 

Олексій Дитятьєв – 5.5

Статистика: 16 матчів, 1440 хвилин, 1 гол, 8 попереджень

 

Здається, що існують два Олексія, що навіть не знайомі один з одним. Один – один з найкращих українських спеціалістів з боротьби у повітрі, який за наявності стабільного виконавця стандартів за певного збігу обставин навіть найкращим бомбардиром команди може стати (дарма, що захисник). Інший – захисник не дуже високого рівня, який невпевнено почуває себе внизу і може бути максимально ефективним лише за наявності досвідченого партнера на підстраховці. Розбиратися з новокаховськими доктором Джекілом та містером Хайдом тепер доведеться вже Дулубу, але варто зазначити, що Сачко знайшов до Дитятьєва підхід значно швидше, ніж свого часу це зробив Санжар.

 

Якщо ж говорити конкретно про другу половину 2016 року, то її Олексій провів дещо гірше, ніж попередній сезон в цілому. Але на це він мав цілком об’єктивні причини, як і більшість одноклубників.

 

Сергій Симінін – 5.5

Статистика: 12 матчів, 1080 хвилин, 4 попередження

 

Деякі експерти, здається, і досі неправильно сприймають Симініна і чекають від нього речей, на які чекати не варто. Так, Сергій бігатиме вперед настільки регулярно, наскільки вимагатиме тренерський штаб. Але очікувати від нього вибухової ефективності рівня пікового Федецького не варто за визначенням. Його головне завдання – не давати супернику вільно дихати на половині поля Ворскли. А з виконанням цих обов’язків вічний улюбленець луцьких фанів в осінніх матчах порався не завжди вдало. Це вже потім усі почули коментарі Сергія з приводу боргів та мотивації, але не все так просто, як може видатися на перший погляд. Треба зважати і на вік (цього року Симінін розміняє четвертий десяток, а для такої енерговитратної позиції, як крайній захисник, це іноді критично), і пошкодження, через яке він майже повністю пропустив старт сезону.

 

Кінець кінцем, у двох останніх матчах за Ворсклу – на Метеорі проти Сталі та вдома з Динамо – ми побачили справжнього бійця з номером 3 на спині, який був готовим безжалісно відривати опонентам ноги, аби тільки не дати їм щось створити біля власних воріт. У новій команді ця пристрасть обов’язково стане в нагоді.

 

Андрій Пилявський – 5.0

Статистика: 8 матчів, 635 хвилин

 

Згадайте ваші відчуття минулого літа, коли ви дізналися про перехід Пилявського з Рубіну на правах оренди. \”Чорт забирай, кандидат до збірної України у складі команди, яка нібито має бажання боротися за бронзу, це неймовірно круто!\” – середньостатистичне враження було приблизно таким. Станом на середину лютого питання лишилося тільки одне: а навіщо брали валізу без ручки, власне кажучи? В ті рідкісні моменти, коли над Андрієм не чаклували клубні медики, він мучився на полі незалежно від позиції – чи то центрального захисника грав, чи то опорного півзахисника…. Не його команда виявилася, одним словом.

 

Вадим Сапай – 4.5

Статистика: 5 матчів, 344 хвилини, 2 попередження

 

Кілька років тому Вадим перебрався до Полтави з Києва, маючи на руках резюме перманентно неврівноваженого костолома з обмеженим футбольним інтелектом. Сачко зумів здивувати усіх, перетворивши Сапая ледве не на кандидата до збірної (жарти жартами, а щонайменше любителі пограти у фентезі це обговорювали неодноразово). Проте незабаром годинник пробив дванадцяту, екіпаж перетворився на гарбуз, коні – на щурів, а правий захисник елементарно здувся, втративши навіть статус стабільного гравця ротації. Давайте вже говорити відверто: за кілька хвилин після кожної з його нечисленних появ на полі майже всі починали жалкувати, що у футболі заміни працюють не так, як у гандболі чи баскетболі.

 

ПІВЗАХИСНИКИ

 

Володимир Чеснаков – 7.0

Статистика: 17 матчів, 1520 хвилин, 1 гол, 7 попереджень

 

Чеснаков – ледве не єдиний гравець, до якого за підсумками періоду з липня по грудень не може бути жодних претензій. Капітан поводив себе так, як і належить людині з пов’язкою на руці: бився до останнього суддівського свистка сам і спонукав до цього партнерів (не всі, щоправда, билися в унісон, але це інше питання). Треба закрити власним тілом дірку у центрі захисту? Будь ласка. Треба побігти вперед і стати додатковим нападником, коли команда програє? Жодних проблем. Та й на своїй звичній позиції Володимир відпрацював щонайменше на тверду четвірку. Помилки, звісно ж, траплялися, але без Чеснакова Ворскла навіть шостою б зараз не була.

 

Олександр Кобахідзе – 6.0

Статистика: 17 матчів, 1443 хвилини, 1 гол, 4 результативних передачі, 2 попередження

 

Сандро абсолютно чесно напрацював на приз імені Андрія Воробея – майже у кожному матчі він мав бодай один вбивчий момент (як і форвард збірної України свого часу), але в підсумку жодного разу не зумів відзначитися з гри. То м’яч звалиться з ноги у двох метрах від воріт, то голкіпер встигне кинутися назустріч немов на амбразуру, то суддя очевидний пенальті не призначить… Якби від ніг півзахисника збірної Грузії постраждала не лише Олександрія (1+3 в двох матчах, в яких Ворскла здобула лише очко), то боротьба за єврокубки зараз була б реальністю, а не мрією. Проте не можна не відзначити, що з точки зору створення гольових можливостей для себе і партнерів Кобахідзе був беззаперечним лідером команди.

 

Младен Бартуловіч – 5.5

Статистика: 16 матчів, 727 хвилин, 3 результативні передачі, 8 попереджень

 

За підсумками сезону 2015/16 хорвата можна було вважати найкращим придбанням серед усіх клубів УПЛ – Ворскла за копійки отримала людину, чиї радіокеровані навіси принесли полтавчанам чимало очок. Але у наступному чемпіонаті Младен дещо здав фізично, і це спричинило певні труднощі. Іноді золота нога давала про себе знати: Хльобас саме з подачі Бартуловіча зрівняв рахунок на Дніпро-Арені, у Запоріжжі за рахунку 0:2 спрацювала звична зв’язка з Дитятьєвим (жаль тільки, що запізно), а переможний гол Коломойця в Одесі хочеться передивлятися знову і знову. Проте частіше Сачко змушений був міняти минулорічного лідера, у кількох випадках навіть задля того, щоб він не отримав другу жовту картку. Чи буде перезавантаження? Мабуть, що так, але вже, нажаль, не у Полтаві.

 

Павло Ребенок – 6.5

Статистика: 15 матчів, 1058 хвилин, 2 голи, 3 результативні передачі

 

Таких людей, як Ребенок, дуже непросто сприймати виключно в одній кольоровій гамі. З одного боку, вдячність за той самий гол румунам восени 2011-го буде, здається, вічною. Але сутність ледаря та манічейзера, який протягом усієї кар’єри бігав за грішми, а не за ігровою практикою, приховати важко. На щастя, люди у критичних ситуаціях мають здатність змінюватися на краще, і Павло наочно продемонстрував це минулої осені.

 

Аж до переломного жовтневого матчу в Одесі лівий півзахисник Ворскли швидше феєрично клеїв дурня, ніж серйозно грав у футбол. Але потім почалися вищезгадані зміни. Його подача на останніх секундах матчу з Олександрією знайшла на дальній стійці Одарюка – плюс одне очко. На Метеорі у грі проти Сталі саме Ребенок забив переможний гол у шаленому проході – ще плюс два. Гол+пас у сніговій зарубі з чемпіоном і вирішальна передача на того ж таки Одарюка в Луцьку… В підсумку виходить, що Павло доклав ногу до здобуття приблизно третини командних очок. Але найбільш показовими були спроби відпрацьовувати в захисті, про які раніше годі було і мріяти. Цікаво тільки, чи надовго гидке каченя перетворилося на орла з двома серцями?

 

Андрій Ткачук – 4.5

Статистика: 12 матчів, 906 хвилин, 1 результативна передача

 

Бажання вчинити справедливо і поставити Ткачуку за першу половину сезону абсолютний нуль вдалося пересилити лише завдяки бажанню погратися в об’єктивність. Втім, від констатації наступного факту подітися нікуди: Андрій був безсумнівно найгіршим серед тих, хто хоча б п’ять разів виходив у стартовому складі Ворскли. Якщо раніше він хоча б на статистику власних ТТД намагався працювати, не озираючись при цьому на команду, то тепер не було і цього. А іноді траплялися навіть прояви відвертого шкідництва. За один лише свідомо привезений штрафний, з якого Олександрія забила переможного м’яча у липні, Павлов свого часу міг би відправити до бісової матері у дублюючий склад. Хоча ні, за Миколи Петровича подібних кадрів навіть на оглядини не привозили б…

 

Увага, питання: як взагалі можна було підібрати гравця, якого з рідного клубу двічі виганяли копняками з формулюванням \”профнепридатність\” та \”неналежне ставлення до виконання професійних обов’язків\”? Коли у грудні з’явилися чутки про те, що Ткачука можуть здихатися, то аж схотілося трохи порадіти. Але судячи з коментарів тижневої давнини, радість була завчасною.

 

Санжар Турсунов – 6.0

Статистика: 12 матчів, 894 хвилини, 3 голи, 1 результативна передача

 

Узбек чудово виконав роль чарівника, що раптово прилетів на блакитному гелікоптері і показав усім… ні, не кіно, а наочний приклад професіоналізму. Санжар чудово вписався до добре знайомої йому команди, не проходивши з нею передсезонну підготовку, і вже у першому матчі перед рідною публікою приніс перемогу над Волинню розкішним за виконанням штрафним ударом. Щоправда, спалахував Турсунов не регулярно, а серійно – бували поєдинки, в яких він майже не давав про себе знати. Якби не фінансові проблеми, ефектний та ефективний вінгер напевно залишився б у Полтаві, але тепер виконувати завдання на сезон доведеться без нього.

 

Олександр Скляр – 4.5

Статистика: 11 матчів, 705 хвилин, 6 попереджень

 

Улюбленець Вадима Євтушенка десь у паралельній реальності мав би вилетіти геть з ротації ще після матчу другого туру в Олександрії. Спочатку він принципово рушив кудись у бік чужих воріт під час результативної контратаки господарів замість спроби відібрати м’яча, за дві хвилини привіз непотрібний пенальті, а потім дивом не догрався до вилучення (точніше, таки напрацював на червону картку за сукупністю, але новий улюбленець Колліни Балакін забув, в якій кишені її сховав). У Кварцяного за такий \”ахтунг\” ще й по голові можна отримати у роздягальні після гри, до речі. Але Сачко поставився до неслуха-нездари так ліберально, неначе не в міліції колись працював, а в місії Червоного Хреста десь у Чаді.

 

Однак вищі сили все ж іноді дивляться туди, куди треба. Восени Скляр отримав пошкодження меніску, був прооперований і до кінця сезону виступатиме хіба що в якості глядача. Звичайно, не годиться радіти, коли в людини виникають проблеми зі здоров’ям – це якось не по-християнськи. Але з іншого боку, хоча б маємо гарантію, що гравець, який виключно шкодить, а не допомагає, на поле до літа не вийде.

 

Дмитро Кравченко – 6.0

Статистика: 11 матчів, 734 хвилини, 3 попередження

 

Молодий вихованець клубної системи зіграв лише на півгодини більше за Скляра, але враження від його дій куди більш позитивне. За великим рахунком, Дмитрові не вистачає лише витривалості та живої маси для того, щоб стати стабільним гравцем основи від дзвінка до дзвінка. А дещо невиправдані рішення поки що можна пояснити надто скромним досвідом на високому рівні. Одне питання до Сачка лишається й досі – чому головний тренер не спробував підпускати Кравченка до основної ротації подібним чином роки зо два тому, а не лише минулої осені?

 

Євген Зарічнюк – 5.0

Статистика: 7 матчів, 292 хвилини, 1 попередження

 

Трансфер Зарічнюка – один з тих випадків, коли здається, що гравця підписували наосліп або в кращому випадку після перегляду кількох відеокасет. Навіть у свої найкращі часи у Мілсамі Євген не вирізнявся шаленою витривалістю та міццю, а на рівні УПЛ розчарував усіх максимум після третього за ліком матчу. Сачко змушений був згадати про його існування у листопаді-грудні через кадрову кризу, але зрозуміло, що в кращих умовах півзахисник такого низького рівня в Полтаві не затримався б.

 

Олег Голодюк – 5.0

Статистика: 7 матчів, 578 хвилин, 3 попередження

 

Клуб підписує хронічного травматика, надає йому можливість перезапустити кар’єру, лікує за власний рахунок без особливих надій вилікувати… і в підсумку лишається винним півтора мільйони гривень. Це немов анекдот про Івана, Мойсея та сокиру, ні додати, ні відняти. В бік Голодюка зразка осені 2016 року навіть у Савинцях чи Решетилівці навіть не подивилися б, чесно кажучи. Зате Ворскла в черговий раз нагадала про свій статус благодійного санаторію в межах УПЛ.

 

Володимир Одарюк – 6.0

Статистика: 5 матчів, 239 хвилин, 2 голи, 2 попередження

 

Поки що не будемо заглядати надто далеко та засипати молодого гравця мішками компліментів. Але не варто забувати, що один з його голів приніс нічию у майже програному матчі, а другий дозволив привезти три очки з Луцька в ситуації, коли людей на заявку ледве нашкребли. Повернення Турсунова до Катару та від’їзд Бартуловіча відкривають перед універсалом від атаки значно ширший простір для розвитку, ніж восени. Але чомусь здається, що тренерський штаб продовжить використовувати Володимира здебільшого як джокера.

 

НАПАДНИКИ

 

Дмитро Хльобас – 6.0

Статистика: 15 матчів, 986 хвилин, 4 голи

 

Протягом літа та осені довелося побачити в дії двох різних Хльобасів. Справжній Дмитро забив чотири голи у стартових шести турах, а у матчах з Карпатами та Сталлю мав непогані моменти для того, щоб зробити результативну серію ще яскравішою. Проте в цілому було помітно, що після вересневого виклику до молодіжної збірної один з лідерів полтавчан повернувся зовсім не в тому психологічному стані, в якому від’їжджав до Києва. На полі вже частіше було помітним альтер-его Хльобаса – іноді занадто агресивне, іноді занадто пасивне. Станом на початок весняної частини сезону суха серія Дмитра в усіх турнірах затягнулася до 735 хвилин. І лишається сподіватися тільки на те, що Сачко та його помічники зуміли знову знайти підхід до нападника.

 

Юрій Коломоєць – 7.0

Статистика: 13 матчів, 929 хвилин, 6 голів, 1 попередження

 

Минулого року дуже кумедно було спостерігати за диванними експертами, які бідкалися з приводу втрати Ковпака та придбання на його місце \”якоїсь дровиняки з Олександрії\”. Час показав, що побоювання були марними. \”Дровиняка\” продемонструвала, що має в арсеналі не лише добре поставлений удар та гольове чуття, але й необхідні для такого рівня швидкість та витривалість. Два дублі під час переможних виїздів до Києва та Одеси навіть змусили зовсім не пошепки заговорити про виклик Юрія до збірної. Проте ідилію дуже невчасно зіпсував город на стадіоні у Рівному, який за непорозумінням видався інспектору, делегату ФФУ та арбітрам газоном. Втім, навіть там Коломоєць зумів забити гол, що вивів Ворсклу до чвертьфіналу Кубку України. Так-так, останнім дотиком в останньому матчі за полтавчан.

 

Лишилося тільки запитати агентів – хіба для форварда в розквіті сил не знайшлося кращого варіанту продовження кар’єри, ніж аутсайдер чемпіонату Угорщини?

 

Артур Загорулько – 5.5

Статистика: 12 матчів, 252 хвилини, 1 результативна передача

 

У хокеї та баскетболі є таке поняття, як гравець-енергетик. Представник цього амплуа зазвичай виходить на майданчик задля того, щоб додати вогню в нападі, проте надовго його не вистачає. Саме таким енергетиком для Сачка виявився Загорулько. Артур лише двічі відіграв більше 45 хвилин і змушував згадувати (як і у випадку із Сапаєм) про те, що у футболі існує досить жорсткий ліміт замін. Фактичної користі від нього при цьому майже не було – навіть передача Ребенку на Метеорі записана у розряд гольових суто символічно, бо Павло в тому епізоді фактично усе зробив сам. Втім, другий шанс вихованець Шахтаря точно отримає.

 

Гриць Вареник