Їжте, що дають

\”Ворскла\” – \”Арсенал\” – 1:5

30 квітня 2010 року. Полтава. Стадіон \”Ворскла\” ім. А. Бутовського. +19 градусів. 3500 глядачів.

Ворскла: Величко, Ярмаш (Чічіков,46), Матвєєв, Даллку, Цуррі, Краснопьоров, Єсін (Громов, 89), Маркоскі, Кулаков, Янузі (Чеснаков, 46), Сачко 

Арсенал: Рева, Єщенко, Матюхін, Шоава, Симоненко (Данилов, 47), Грицай, Міколюнас (Жоземар, 66), Хомин, Шацьких (Гусєв, 67), Мазілу, Воробей

Голи:Чічіков (67) –  Шацьких (13), Шоава (40), Міколюнас (53), Воробей (62), Мазілу (72, пен)

Попередження: Даллку (61) – Воробей (63), Данилов (81).  

 

Суддя: Юрій Грисьо (Львів)

фото: Ігор Пархоменко 

…\”Прорве чи не прорве?\” – з острахом
думали уболівальники, поглядаючи на небо. Темні важкі хмари загрозливо сунули
над містом. Кілька разів дощ уже майже збирався зрушити на Полтаву водоспади,
та вчасно згадував – не можна, на стадіоні сьогодні футбол!

Що очікували
спеціалісти від команд, які вирішили усі свої турнірні завдання? Одні –
нудного, повільного футболу, де все вирішить один гол. Інші – розкутої гри,
швидких атакуючих дій у виконанні обох команд. Матч довів – помилились усі.

Поєдинок
розпочався несподівано приємно для полтавських уболівальників. \”Ворскла\”,
не відкладаючи у довгий ящик, закрила \”каштанчиків\” на гостьовій
половині поля. Сачко, Кулаков, Єсін, Даллку, Маркоскі жваво почали створювати
напівмоменти біля воріт Реви. Та розслабленість у завершальній стадії зводила
нанівець намагання \”біло-зелених\”. \”Арсенал\” чи не вперше
наблизився до володінь Величка на 11-й хвилині. У боротьбі за м’яч упали одразу
двоє \”канонірів\”. Грисьо призначає штрафний удар. Шацьких пробив
сильно і влучно, але надто просто для голкіпера. \”Хм, це не так цікаво\”
– подумала стінка і внесла своє слово в епізод – маленький рикошет. Величко не
очікував такого сюрпризу і перегрупуватися не встиг. 0:1. Уболівальники
здивовано перезирнулися, але особливого занепокоєння не було – \”Ворскла\”
знову пішла вперед. Здавалось, що гол у відповідь – справа часу. З цим був
згодний Сачко, який на 20-й хвилині перевірив на міцність штангу воріт
суперника.

За мить до
цього епізоду Воробей вискочив на побачення з Сергієм, та дуель голкіперу
програв. Це був найкращий сейв у матчі.

А далі –
Ярмаш, Кулаков, Маркоскі, Єсін… Ось тільки забивати полтавчани не поспішали.
Цим скористався \”Арсенал\”. Стандарт, навіс. Величко, замість вибити
м\”яч кулаком, м\’яко пальцями скидає його на гравця суперників. Шоава не
розгубився і перекинув усю зграю гравців, поклавши кулю з космічною точністю у
дальній кут. 0:2.

Команди до
роздягалень проводжав свист. Від вимогливого полтавського уболівальника важко
приховати не дуже відповідальне ставлення до своїх обов’язків деяких гравців.
Обурювались не результату, обурювались відношенню…

Павлов розуміє
необхідність змін і випускає Чічікова та Чеснакова. І довгоочікуваний гол
прийшов! Та не в ті ворота. Захопившись атаками, полтавчани пропустили стрімку
оборотку гостей. Атака \”віялом\” здобула фінальний акорд у вигляді
відмінного удару в \”дев’ятку\” від Міколюнаса. 0:3. І \”Ворскла\”
зупинилася. Це не пройшло непоміченим на трибунах. Невдоволення приховати ніхто
і не намагався.

Коли арбітр
призначив штрафний біля воріт господарів, стало якось зовсім незатишно. Величко
вишикував стінку і пішов підпирати дальню стійку. Половина сектора закричала
\”Крок до центру! Не дістанеш же, Сергію!\”. Голкіпер не почув. Зате
почув Воробей, який чітким ударом оформив ювілейний сотий гол у чемпіонатах
України. Щоб дістати м’яч, воротарю не вистачило якраз того єдиного кроку…

На диво швидко
полтавчани таки свій гол престижу відквитали. Ролан Гусєв, який щойно змінив
Максима Шацьких, видав відмінний пас на пусті ворота для Чічікова. Олексій з
кількох метрів не промахнувся. 1:4.

Різниця у три
голи тривала недовго. Матвєєв мусив залишити у звіті
своє прізвище. Залишив, знісши у власному карному майданчику Хомина. Пенальті
реалізував Мазілу. Ось і остаточний результат. А ще Єсін за 15 хвилин до
фінального свистка якимось дивом не влучив у порожній кут з кількох метрів. Приємного
апетиту.

Щодо
уболівальників, то неприємно було чути вигуки \”Давай третій, четвертий!\”
від людей, що запевняють у власній відданості команді. Неоднозначні почуття викликав
і фан-сектор. Перший тайм без сумніву був найкращим у плані підтримки. Цьому
посприяв і барабан, і прапори, і переклички з центральною трибуною. А ось
демонстративне сидіння при несприятливому результатові,  навряд чи заохочувало гравців іти вперед,
забивати голи… Та зрештою і їх зрозуміти можна: душа одна, і коли у неї так
плюють, щоб не сказати гірше, то…

На
післяматчевій прес-конференції Микола Петрович пожалкував на відсутність
мотивації. Дивлячись на далеко не похмурі обличчя деяких футболістів після
матчу, важко було повірити у їх переживання за імідж клубу, серця відданих
уболівальників, власну гідність. Так може, якщо цим важко заохотити гравця
викладатися більш ніж на сто відсотків під час матчу, варто гарно стимулювати
фінансово? Із знаком \”мінус\”. А Павлов чітко пояснив, яким меню
сьогодні частували полтавських любителів футболу…

Віталій Сонікссон