23.04.1972.
Ворскла (Полтава) - Полісся (Житомир)
0 : 1

Друга ліга. 1 зона

	0 : 1
Ворскла (Полтава)		Полісся (Житомир)
23.04.1972. 15:52
6 тур
Стадіон: Колос (Полтава) . (вміст 34000)
Суддя: Юрій ПОНОМАРЬОВ (Київ)

Склади команд
№	Амп	Гравець	№	Амп	Гравець
		Гравець відсутній у базі даних.			Гравець відсутній у базі даних.
	Пз	ШТУЛЛЕР Михайло			Гравець відсутній у базі даних.
		Гравець відсутній у базі даних.			Гравець відсутній у базі даних.
		Гравець відсутній у базі даних.			Гравець відсутній у базі даних.
		Гравець відсутній у базі даних.			Гравець відсутній у базі даних.
		Гравець відсутній у базі даних.			Гравець відсутній у базі даних.
		Гравець відсутній у базі даних.			Гравець відсутній у базі даних.
		Гравець відсутній у базі даних.			Гравець відсутній у базі даних.
		Гравець відсутній у базі даних.			Гравець відсутній у базі даних.
		Гравець відсутній у базі даних.			Гравець відсутній у базі даних.
		Гравець відсутній у базі даних.			Гравець відсутній у базі даних.
Запасний склад
№	Амп	Гравець	№	Амп	Гравець
Головні тренери
	Юрій ВОЙНОВ		Тренер відсутній у базі даних.

ПЕРШИЙ НУЛЬ

«БУДІВЕЛЬНИК» — «АВТОМОБІЛІСТ» (Житомир) — 0:1
«Коли закінчився цей матч, я почув від одного з глядачів фразу, яка потім в інших варіантах прозвучала ще не раз: «Де ж наша команда?».
Це — не риторичне запитання. Дійсно, всіх, хто дивився зустріч, про яку йдеться, схвилювала і засмутила не просто поразка «Будівельника», до речі, перша в цьому сезоні.
Стурбувало інше — манера, стиль, дух гри.
За винятком кількох вдалих, за задумом і виконанням, але, на жаль, безрезультатних атак форвардів «Будівельника» команда вела себе, м'яко кажучи, дивно... Складалося враження, що полтавці вийшли на поле після десятка зустрічей, втомлені і навіть байдужі до кінцевого результату матчу.
Можна було б знову аналізувати виконання своїх функцій лініями захисту і нападом, півзахисниками і воротарем. Але це стало б повторенням сказаного. Серйозно непокоїть інше. Ми мали змогу протягом останнього тижня тричі спостерігати за грою полтавців. І треба сказати, що від матчу до матчу все більше проявлялась та вада, на якій хочеться зупинитись детальніше.
Йдеться про відсутність зараз у команди основного — енергії, наполегливості, бойовитості.
Усього того, без чого неможливі і позитивні результати, і краса футбола як спорту, як захоплюючого видовища, яке так люблять мільйони його прихильників.
Нехай вибачать мені за різкість, але спостерігати за грою «Будівельника», особливо в останньому матчі, було просто нудно... Гравці ніби відбували час, «відпрацьовували» дев'яносто хвилин і робили це далеко не кращим чином. А звідси і стурбованість: «Де ж наша команда?».
Справді, де вона? Це питання, можливо, не ставало б у такій формі, коли б ми не знали про її участь у розиграшу «Кримського проліска», коли б не пам'ятали останніх матчів, минулого сезону. Можуть зауважити, що, мовляв, від поразки, та ще з таким мінімальним рахунком, ніхто не застрахований. Це так, але коли поразка — результат тенденції, це вже непокоїть. Коли тенденція «як-небудь відіграємо» переростає в систему, — це вже погано.
Повернемось до останньої зустрічі. Форварди «Автомобіліста», досить легко подолавши всі перешкоди на шляху до воріт господарів поля, забивають гол. Тут мали місце елементарні на неграмотність і розгубленість захисту, що залишив нападаючого гостей один на один з воротарем.
А після цього що? Полтавці мобілізувались, повели гру активно, наступально, агресивно. На жаль, такого присутні на матчі не побачили.
Був, правда, епізод, коли Михайло Штуллер забив м'яч у ворота гостей. Але суддя матчу Ю. Пономарьов розцінив ситуацію як становище «поза грою» і не вдаючись до оцінки точності і справедливості цього рішенця, про яке можна було б сперечатись, хочеться запитати про інше.
Чи не міг «Будівельник» довести, що він таки здатний змінити рахунок матчу?
Звичайно, міг. Адже ніхто не візьметься твердити, що його суперник був на голову «вищим» від полтавців. Ні. Але гості робили те, чого не робили, господарі, — вони старанно, так, само старанно грали. Вони проявляли більше волі до перемоги. Цього, на жаль, про полтавців не скажеш.
«Будівельник» стартував. Попереду серйозні, бої на футбольному полі. І тому, на наш погляд, доцільно бити тривогу зараз, коли ще далеко не все втрачено. Полтавці можуть грати добре. Це ми знаємо. Залишається, щоб вони захотіли це робити. Тут слово не тільки за гравцями, а й за тренерами, зокрема за головним наставником команди Ю. Войновим, який мусить знайти засоби до мобілізації колективу на бойову і технічну гру.
Сподіваємось, що нам доведеться почути і інше на трибунах. Хоча б таке: «Оце — наша команда!».

В. МАЙОРЧИК.
«Зоря Полтавщини» № 97 (12064), 25 квітня 1972 (вівторок).

Перша поразка «Будівельника»

«Беремо на себе сміливість стверджувати, що з трьох матчів, котрі полтавський «Будівельник» провів в нинішньому сезоні вдома, жоден не сподобався глядачам. Команда не демонструє цікавої, змістовної гри, атакує безсистемно, застосовуючи частіше «навал»» ніж багатоходові, награні комбінації...
І якщо в попередніх двох поєдинках господарі, і пропустивши першими гол у власні ворота, все ж зуміли добитись нічиїх, то в останній грі — з житомирським «Автомобілістом» — вони так і залишили поле переможеними — 0:1.
Прикра поразка і не зовсім вдалий старт «Будівельника» повинні стурбувати наставників команди та її комсомольську організацію».

О.ЯВОРЕНКО.
«Комсомолець Полтавщини» № 50 (2184), 25 квітня 1972 (вівторок).

Фото гри