Андрій Пятов: “Хочу привезти кубок УЄФА до Полтави!”

25 червня Андрій Пятов привіз Кубок УЄФА до себе на батьківщину, в Кіровоград. Після показу трофею на прес-конференції голкіпер донецького “Шахтяря” відповів на запитання журналістів.

— Андрій, чи стежите ви за подіями в кіровоградському футболі?

— Звичайно, я спостерігаю. У мене дуже багато друзів, правда, не з кіровоградської «Зірки», а з команд, які з нею змагаються. Я стежив за успіхами кіровоградської команди, баталіями. Напевне, все вирішилося в останніх турах. Я радий, що кіровоградський футбол почав відроджуватися.

— Як ти думаєш, якби Мірча Луческу пішов з команди, «Шахтар» би добився таких успіхів?

— Ви знаєте, я звик міркувати по суті. Думаю, неправильно думати та ворожити, що було б. Наприклад, можна припустити, що якби новий тренер прийшов раніше, то ми б краще у Лізі чемпіонів виступили. Але про це складно говорити. Все, що не робиться, — до кращого.

— У яких містах можна буде ще побачити Кубок УЄФА?

— У мене було завдання привезти Кубок до Кіровограда. А далі все залежатиме від того, як хлопці вирішать. Я ще хочу до Полтави його привезти, оскільки там я почав грати у вищій лізі. Але проблема не в мені, а в Олександрі Чижові, оскільки він вже виїхав на збори. Але я думаю, що протягом найближчого місяця ми якось з ним удвох зберемося та реалізуємо цю ідею.

— Часто доводиться чути в трансляціях і читати в Інтернеті, що Андрій Пятов — вихованець полтавського футболу. Як ти вважаєш, чий ти вихованець?

— Так, мене завжди питають, полтавчанин я чи ні. Відповідаю, що я — з Кіровограда, а в Полтаві почав грати на вищому рівні, склався як футболіст вищого рівня. Мені дуже приємно зараз знаходитися в цьому місті з Кубком.

Кожен футболіст нашої команди пишається своїм рідним містом. Той же Саня Гладкий возив трофей до Лозової. Тобто він не соромиться свого міста. Для мене Кіровоград — рідне місто, і це найголовніше.

— Після тріумфальної перемоги у Кубку УЄФА до вас поступали пропозиції від інших європейських клубів?

— Особисто мені — ні. Можливо, поступали пропозиції у клуб, але я про це нічого не знаю. Я гравець «Шахтаря» і мене все влаштовує.

— Чи можуть бразильці повезти цей Кубок до себе на батьківщину?

— Це вирішує керівництво клубу. Наприклад, Рац разом із Луческу хочуть повезти Кубок до Румунії. Олександр Спірідон — до Молдавії. Я думаю, це все протягом півроку здійсниться. Можливо, бразильці спробують взимку відвезти його додому.

— Яка зараз у Донецьку проповідується воротарська школа — європейська або ж інша?

— У кожного тренера своє бачення футболу. Наприклад, наш теперішній тренер Маріан по-своєму працює. Можна сказати, у нас багатонаціональна школа.

— Правда, що свого часу тобі імпонувала воротарська школа динамівця?

— Ні, я наслідував Долганського, який зі мною займався. Мені дуже подобався його стиль. Я до нього вже звик.

— Зараз дуже мало воротарі працюють на виходах. Чому?

— Одна з причин — нинішні м’ячі. Хоча не тільки в них справа. Як мовиться, краще залишитися, якщо не впевнений.  Але й м\’ячі зараз летять за абсолютно непередбачуваною траєкторією.

— Андрій, кого ти вважаєш найкращим голкіпером миру?

— Для мене найкращий — Буффон.

— Ти, швидше за все, дивився Кубок Конфедерацій.

— Якщо чесно, не дивився. Я не люблю дивитися футбол у вільний час. Мені його і так вистачає. Але, звичайно, можу подивитися фінал Ліги чемпіонів.

— А грати у футбол любиш?

— Здається, найкраща професія — коли займаєшся улюбленою справою і за це ще отримуєш гроші.

— А як щодо інших видів спорту?

— Люблю теніс, волейбол. У молодості у мене і з плавання був якийсь розряд, і з рукопашного бою.