Андрій Стрижак: «Усе в моїх руках»

Андрій Стрижак – нове ім’я у «Ворсклі». Гравець з’явився в Полтаві влітку й крім матчів за дублюючий склад уже має в своєму активі два виходи на поле за “основу” проти «Дніпра-1» і «Маріуполя». Сьогодні ми ближче познайомимося з півзахисником ворсклян.

– Андрію, ти вихованець молодіжної академії київського «Динамо»  та, на жаль, шансу повноцінно проявити себе не мав, провівши лише одну гру за дублюючий склад «біло-синіх».  Що саме стало на заваді?

– На мою думку, перешкодила травма, яку я отримав відразу на зборах з молодіжною командою. Та й рівень моєї гри на той момент, відверто кажучи, був слабкіший за хлопців, які перебували там.

– Далі в твоїй кар’єрі був донецький «Шахтар» і дебютант УПЛ – «Арсенал». Але в складі «канонірів» ти зіграв усього 5 матчів, і після вильоту команди з УПЛ отримав статус «вільного агента». Що це було: якась чорна лінія невдач, чи не вистачало досвіду?   

– На той момент мені було 18 років. Завжди важко переходити з дитячого футболу у дорослий. Часта зміна тренерів в команді, у кожного тренера своє бачення. І кожен тренер, який приходить, відразу ж хоче дати результат. Це і є проблема нашого українського футболу. На першому місці завжди стоїть результат, а не кар’єрний ріст молодих футболістів.

– Напередодні старту сезону 2019/20 ти приєднався до полтавської «Ворскли». Розпочав виступи за молодіжний склад,  який очолив турнірну таблицю. А потім дебютував в «основі» проти «Дніпра-1». Які враження залишилися від дебюту?

– Не зовсім задоволений результатом, так як могли виривати перемогу в кінці матчу. У молодіжній команді зараз прекрасний мікроклімат, є довіра тренерів і впевненість. Це все виливається в перше місце в турнірній таблиці. Також хочеться сказати величезне «спасибі» тренерському штабу першої команди за довіру і можливість дебютувати за першу команду.

– Як ти опинився у футболі? Чому саме цей вид спорту? Хто допоміг відкрити в тобі талант: батьки, друзі?

– Як і багато дітей просто грав у дворі в футбол, завжди практично був з м’ячем. Батьки віддали до футбольної команди «Оболонь», де я тренувався під керівництвом В’ячеслава Леонідовича Мізюка, якому хотів би сказати величезне «спасибі». Після цього надійшло запрошення перейти в «Динамо» (Київ) і я довго не думав, оскільки там найкраща дитячо-юнацька школа України. Тренував мене Юрій Олександрович Лінь, який, можна сказати, повністю дав мені футбольний фундамент.

– Які твої перші враження від нової команди? Які завдання на тебе покладені тренерським штабом?

– Враження найпозитивніші. Колектив прийняв відмінно, і з першого ж дня я приступив до роботи. Перед тим, як переходити в «Ворсклу», я поспілкувався з головним тренером. Він сказав, що все в моїх руках і все залежить тільки від мене. Буду сильніше – буду грати!

– Відомого у минулому футболіста Руслана Ротаня було призначено головним тренером молодіжної збірної України. Не мрієш потрапити в його команду?

– Мрія будь-якого спортсмена захищати честь своєї країни. Буду працювати на тренуваннях, проявляти себе в іграх. Головне, щоб не було травм. Усе залежить від мене. А далі – рішення за тренерським штабом збірної.

– Які емоції від Полтави й вболівальників в цілому?

– Полтава – маленьке затишне місто. Відчуваю себе, як вдома. На кожній домашній грі відчувається величезна підтримка з боку вболівальників. Ми будемо намагатися радувати їх гарною грою.

– Що для тебе є найбільшою мотивацією? Це стосується, не тільки футболу, а і взагалі..

– Моя сім’я – це найголовніша мотивація для мене. Хочу, щоб вони мною пишалися.

Інтерв’ю підготував Олександр Смолєв