Арменд Даллку: Хотів би завершити кар’єру у Ворсклі
Арменд Далку в ефірі програми Моя гра на каналі Футбол розповів про те як почав займатися футболом, поділився спогадами про війну та перемогу в Кубку України з Ворсклою та багато іншого…
Про дитинство
– Як починав займатися футболом, професійного спорту як того не було. Тоді були дуже важкі часи. У нас навіть не було футбольних полів. Було добре, коли у нас була футбольна амуніція: форма, бутси, м’ячі. Про заробітну плату навіть і мови не було. Ми самі ставили ворота, а після тренувань знімали їх і ховали десь. Щоб міліція не побачила чим ми займаємось. Адже нам забороняли займатись футболом. У нас, албанців забирали стадіони. Тренерам взагалі за футбол добряче діставалось: їх били, садили в тюрму. Футбол був незаконний. Пригадую, було мені років 12, зупинив мене на вулиці міліціонер. У мене були дві великих сумки, правоохоронець змусив показати, що у них. А там були бутси, футбольна форма. Він мене запитав \”Ти що футболом займаєшся?\”, на що відповів \”Граю у дворі\”. Після цього міліціонер вдарив мене по лицю.
Про війну
– Нічого хорошого про війну, звичайно ж, не пригадаю. Було таке, що приходила сербська міліція і виганяла нас з дому. Казали \”їдьте або в Македонію або в Албанію, інакше ми вас вб’ємо\”. Було дуже страшно! Жахалися міліції, по дорозі трупи валялися. Пригадую, коли втікали в Македонію автомобілем, мені мама казала весь час, щоб я підгинав ноги під себе, аби виглядав менше. А я вже тоді підріс добряче. В ті часи всіх дорослих чоловіків забирали кудись і розстрілювали. Відпускали лише жінок, дітей і старих.
Про Україну
– Моя перша гра за збірну Албанії була проти України. Дуже здивувала велика кількість блондинів. Особливо вразила фізична підготовка українців. Після матчу зі мною зв’язався знайомий футбольний агент і запропонував приїхати в Ворсклу на перегляд. Я прилетів в Україну, пограв кілька днів і підписав перший свій контракт з полтавцями, на рік. Тоді нічого не знав, куди переїжджаю, де житиму. Мене переконав той факт, що за збірну України виступає більшість гравців зі свого чемпіонату. Тож я подумав, що рівень чемпіонату хороший і вирішив, що гроші хороші платять, якщо люди не утікають за кордон.
Про Павлова та перемогу в Кубку України
– Павлов налаштовував нас на цю гру, як ніколи. Він нам сказав, що це історія, і ми просто зобов’язані вийти і доказати, чого ми вартуємо. Дуже складно було, адже ми тоді вперше потрапили у фінал Кубка. Після перемоги емоції не передати! Микола Петрович тоді прийшов першим до мене і обняв. Для нас це була справжня подія. Ми тоді потрапили в Лігу Європи, і це все завдяки Павлову. Хоча звичайно важливу роль відіграли правильно підібрані гравці.
Про Сачка
– Призначення Сачка на пост головного тренера команди здивувало нас. Ми були у відпустці тоді, і мені зателефонував віце-президент, розповів про це. Я був дещо шокований, адже ще 2-3 місяці назад ми разом грали, разом раділи перемогам, а тут вже потрібно звертатись по-батькові. Для мене це було дуже незвично, адже я до нього завжди звертався просто – Вася. Він змінився, як став тренером, став значно серйознішим. Вже не можемо з ним просто посидіти, попити кави як одноклубники.
– Що змінилося по приходу Сачка?
– Тренування стали проходити по-іншому. Навантаження менше, більше роботи на тактику. Сачко з помічниками стараються, щоб команда правильно рухалася по полю, щоб було менше розривів у команді.
Про виступи за збірну Албанії
– У нас не було іншого виходу, як виступати за збірну Албанії. Наразі в збірній грає 11 чоловік з Косово. На жаль, нашу збірну поки не визнають, тому там перспективи немає. Албанію на той час тренував німець Ханс-Петер Бріґель, він виявив бажання, щоб я грав у його команді. Мені тоді якраз вручили приз кращого захисника Косова, після чого мене й помітили. Викликали мене в збірну, відіграв дві гри і сказали, що потрібно оформляти документи на зміну громадянства.
Про Галатасарай
– Хотів би завершити кар’єру саме у Ворсклі. Я звик тут, дуже довго пограв у Полтаві, вже 9 років. Мене все влаштовує, тому не хочу нічого змінювати. Я консерватор, адже може бути десь і краще, але там же може стати і гірше. Мені достатньо того, що дає клуб. Адже гроші не головне, звичайно без них погано, проте є речі набагато важливіші. Було кілька пропозицій перейти в інші українські команди. Пропонували значно кращі умови. Був дуже хороший варіант за кордоном, мені пропонували переїхати в турецький Галатасарай. Я хотів туди поїхати, проте керівництво Ворскли мене переконало залишитись. І абсолютно не шкодую, що прийняв таке рішення.
Повну версію програми \”Моя гра\” за участі Арменда Даллку дивіться тут >>>
вологість:
тиск:
вітер: