Арменд Даллку: \”Турбуватися варто, а впадати у відчай – ні\”

Старожил полтавської Ворскли, її душа і совість, албанський захисник Арменд Даллку розповів прес-службі біло-злених правду, що відчуває наразі команда після двох поразок на старті.

– Арменд, чи варто вже бити на сполох, і турбуватися з приводу невдалого старту команди в новому сезоні?
– Турбуватися варто, а впадати у відчай – ні в якому разі. Так, невдало, так, щось не виходить зараз, але ж у нас багато чого змінилося усередині колективу. Потрібно думати, і кожному спробувати розібратися в собі. Тренери і гравці чудово розуміють ситуацію. Від нас, природно, очікували більшого, та й ми самі на це сподівалися, а в підсумку поки маємо нуль забитих голів і нуль очок в турнірній таблиці. В цьому не винна жодна людина. Я був особливо засмучений після матчу з \”Кривбасом\”, де у нас практично не було моментів. У Луцьку, по суті, нас покарали за одну грубу помилку. Граючи проти \”Волині\”, ми створили кілька дуже хороших епізодів біля чужих воріт, багато напівмоментів. Повинен був втілитися в гол, зокрема, і відмінний удар Громова в другому таймі. Пропустили ж ми після помилки наших центральних захисників. Але нам зараз потрібно думати більше не те, як ми пропускаємо, не шукати винних у цьому, а намагатися всіма силами забивати в чужі ворота. Після гри тренер сказав, що хоча він і засмучений підсумком зустрічі, але залишився задоволений тим, як команда рухалася, бажанням. У наступній грі ми просто повинні вичавлювати максимум із можливого, діватися нікуди.

– У грі з \”Волинню\” ти нерідко підтримував атаку, і навіть пару разів міг стати автором результативного пасу. Діяв за ситуації, як ти її відчував, або ж просто слідував тренерської установки?
– Зараз Вадим Анатолійович вимагає, щоб м\’яч швидше доставлявся до штрафного майданчика. Дотримуючись його установки, ми повинні спробувати закинути його на хід форварду який вривається до штрафного. Я і раніше, як ви знаєте, нерідко ходив вперед, а зараз роблю це, оцінюючи ігрову картину на полі. Адже мені потрібно не забувати і про тили, де є основна робота захисника. Прискоритися на 60-80 метрів, повертаючись назад, не так вже й просто. Особливо, коли пара нападників команди суперника вже обличчям стоїть до наших воріт. Кілька разів Лієтава не зміг прочитати задумки, ще не вистачає взаєморозуміння. Йому можна пробачити, він ще адаптується до нової обстановки. Пройде зовсім небагато часу, ми почнемо розуміти один одного з півслова, і тоді все буде добре, і підуть голи і перемоги.

– Після матчу один із гравців \”Ворскли\” зазначив, що від старого стилю гри ми вже відмовилися, а до нового ще не прийшли. Поділяєш таку думку?
– Так, так воно і є. Ми перебудовуємося. Хоча відмовитися відразу, особливо на підсвідомому рівні, дуже складно. Адже багато хлопців п\’ять-шість років у команді: я, Долганський, Краснопьоров, Маркоскі… у нових тренерів є свої думки, і вони хочуть, щоб ми діяли трохи інакше. Я вважаю, потрібен час для того, щоб впровадити це. Новобранці поки не зовсім розуміють один одного. Для того щоб якісні зміни відбулися потрібно, повторюся, час. Хочеться, щоб він настав якомога швидше. Повірте, всі ми зараз дуже переживаємо за моральний стан наших уболівальників і керівників клубу. Хочемо швидше повернути їм впевненість, і самі будемо виходити на новий якісний рівень.

– Команда екс-тренера \”Ворскл\”и обіграла з великим рахунком нашого наступного суперника – \”Карпати\”. Це додатковий стимул для львів\’ян, щоб реабілітуватися в очах своїх уболівальників у полтавській грі?
– Коли я дивився матч по телевізору в Луцьку, то відразу хлопцям сказав, що це, перш за все, погано для нас. Вони, звичайно ж, будуть спростовувати свою невдачу саме в грі з нами, але і нам теж є, що доводити своїм фанатам. Діватися нікуди, ми зобов\’язані перемагати. Далі за календарем у нас топ-клуби Україні, хоча і з ними ми можемо чіплятися за бали. Повинні набирати своє в матчах з суперниками подібним \”Кривбасу\” та \”Волині\”. Перемога над \”Карпатами\” дуже потрібна нам із точки зору психології, щоб хлопці повірили в свої сили, і заспокоїлися.

– У Луцьку \”Ворскла\” грала в основному за рахунок флангів. На вістрі всі надії були на Ліетаву, тільки освоюється в новому колективі. Як думаєш, може, варто було б, піти ва-банк, по ходу зустрічі перебудуватися на гру з двома чистими форвардами?
– Такі рішення тільки у владі тренера. В тренувальному процесі він вимагає, щоб півзахисники активно підключалися до атак. На тренуваннях це виходить, а ось в офіційних іграх поки не дуже. Раніше ми більше грали через пас, а зараз з флангу відразу йде подача, і багато хто не встигає піти вперед.

– У таких ситуаціях дуже важливо, щоб досвідчені гравці, як ти, Маркоскі, Краснопьоров та інші, хто має незаперечний авторитет в команді, підказували молодим, що потрібно робити, і як себе вести. Ти готовий до такої розмови за межами футбольного поля?
– Я, Долганський, Краснопьоров, Маркоскі, ми збираємося іноді, щоб проаналізувати прорахунки, дати поради один одному і більш молодим хлопцям. Моя думка: замінами по ходу гри ми поки не можемо підсилити атакуючий потенціал команди. Молоді хлопці, з\’являючись на полі у другому таймі, повинні усвідомлювати повною мірою, як важливо змусити себе зіграти через «не можу». Ми всі повинні з самих себе питати за помилки, допущені на поле. Це так важливо зрозуміти, що граємо за престиж клубу, за емблему, за Полтаву, і не можемо собі дозволити робити це як-небудь. Потрібна гранична концентрація і стовідсоткова віддача. Будемо разом вірити в краще. Все у нас обов\’язково вийде.