12-й гравець - 07-10-2009, 03:10 - Sonyksson 8

Біле або чорне? Але існують й інші кольори…

Біле або чорне? Але існують й інші кольори…

Обговорення популярної зараз теми не могло залишити мене байдужим. Вирішив надати своє бачення погляду взаємовідношень футболу, бізнесу, фанатів і гравців. Футбол – гра мільйонів чи за мільйони? Чи це бізнес у чистому його вигляді чи все ж гра, що вийшла на рівень значної фінансової залежності?

Звернемось до історії. Офіційно батьківщиною футбола визнано Англію. Але чому? Адже ще задовго до британців схожою на футбол грою розважались китайці, єгиптяни, ацтеки… А ось перша професійна Футбольна ліга з’вилась саме на Туманному Альбіоні. 4 роки дискусій знадобились Футбольній асоціації Англії для визнання у 1885 році професійного статуса футболу. Але що саме змусило це зробити? Фінансові питання. Багато команд, які дотримувались «любительських» принципів футболу, були невдоволені тим, що деякі клуби нелегально виплачували зарплату «професійним» футболістам. Наслідком стало створення у 1888 році Футболної ліги Англії, до якої могли вступити усі бажаючі клуби з професійним статусом. Це означало, що цікава гра отримала під собою міцний фінансовий фундамент для свого подальшого розвитку.

Стосовно заборон і невдоволення з боку монархії, то сил у тогочасного середньовічного правління вистачало, щоб у профілактичних цілях знищити будь-яке селище, що посміло б не підкоритись обмеженням з боку монарха. Отже, можна зробити висновок, що подібні ігри (а також кулачні бої, ярмарки, перегони, змагання) підтримувалися. Адже вони відволікали від повсякденних проблем, знімали накопичене невдоволення у населення, допомагали в організації ринків для реалізації продукції, що допомагало наповнити казну у вигляді прибутків і податків.

Футбол від банального розважання поступово переходив до більш вагомого засобу впливу. Популярність цього виду спорту привернула увагу влади, бізнесменів, спецслужб. На футболі почали заробляти не лише безпосередні учасники матчу, а й навколофутбольні ділки. З банального продажу напоїв і розмов у перерві матчу розпочиналася ера політизації, економізації і використання футболу в далеких від спорту цілях.

Стосовно фінансів, то тут усе просто. Команда, яка користується популярністю, приваблює до себе значну кількість людей. Це – потенційні покупці. Кожен пиріжок, кожна цукерка, кожен прапорець коштують грошей і є механізмом отримання прибутків. Продовжувати можна дуже довго і в різних масштабах: склянка напою, брелок з атрибутикою, футболка клубу, шарф, білет на стадіон, місце на парковці, розміщення реклами, продаж прав на телетрансляції, ігри на тоталізаторі… Розмір обороту вражає. Але заслуговує на увагу і рівень грошових вливань в клуби. Якщо раніше достатньо було зшитого із шкіри тварини м’яча і кілька каменів, що визначали ворота, то зараз необхідні капіталовкладення в стадіон, обслуговуючий персонал, виїзди на матчі, зарплати гравців, відрахування на загальну інфраструктуру. І для збереження отриманого рівня футболу просто необхідно було перетворювати його із звичайного спорту на міцний бізнес, що міг би приносити прибутки. Яким є цей бізнес – тут уже дві сторони медалі. З одного боку – офіційні процедури продажу гравців, отримання фінансових дотацій, спонсорські переваги при податкових розрахунках, рекламні прибутки, процент від товарообороту. З іншого – фінансові стимуляції третіх сторін, підкуп арбітрів, договірні матчі, недобросовісний розподіл коштів, махінації з документами та активами. Але футбол і бізнес зараз нероздільні – це факт.

Перейдемо до питання про фанатів. Середньостатистичний уболівальник – середній клас з таким же рівнем доходів і купівельною спроможністю. Посидіти на трибуні щоб відволіктися від життєвих проблем, відпочити від побутової постійності, робочого навантаження, скинути негативні емоції, отримати заряд енергії – ось основні причини відвідування стадіонів більшістю уболівальників. Команда слугує лише каталізатором і приводом для даних соціологічних процесів. Цей тип цікавий для бізнесмена масовістю, постійністю.

Але є і інші – фанати. Це в основному молоді люди віком до 23-25 років. Любов до футболу в певний час перейшла через межу, що встановлена для звичайних відвідувачів стадіону. Цей вид зовсім не привабливий для бізнесу. Футбольна агресія завдає збитків через стадіони, штрафи, зманшення кількості звичайних уболівальників. Історія знає чимало випадків, коли через неконтрольовані дії фанатів зазнавали травм, величезних проблем і збитків звичайні люди. Нерідко результатом подібного вираження емоцій була смерть. Ці всі фактори змушують з обережністю і настороженістю сприймати ультрас у соціумі.

Прикриваючись гаслами уболівання у подібних структурах знайшли прихильність фашистські, нацистські, антифашистські та інші радикальні угруповування, ставлення до яких серед простих людей далеко не однозначне. У фанати уже давно ідуть з різними цілями. Для декого це дійсно – вираження любові до команди максимальним способом, через організовані заряди, плакати, розтяги, прапори… Отримання драйву і усвідомлення, що ти належиш до касти «справжніх» уболівальників. Але такі не усі. Спробуйте провести опитування серед фанатів по історії клубу. Спробуйте запитати про біографії гравців, тренерів, президентів. Будете неприємно вражені рівнем таких знань. Дуже багато молодих юнаків ідуть у фанати для можливості виразити свій протест суспільству і його правилам. Можливість відносно безкарно хуліганити, відчуття вседозволеності і псевдо-свободи приваблює набагато більше. Без сумніву, організована підтримка команди є вершиною краси і енергетики на стадіоні. Згуртоване, чітке виконання пісень, зарядів, яскрава візуальна підтримка – усе це знаходить схвальні відгуки серед глядачів, футболістів, керівництва. Але коли емоції переходять соціальні межі… Яке ставлення може бути до фанатів у матері, яка втратила свою дитину у сутичці на футбольному підгрунті? Як повинен підтримувати такий рух власник магазину, якому розгромили його заклад, пограбували, завдали ушкоджень? Що може сказати власник автомобіля, який перекинули і спалили лише тому, що офіційно команда програла важливий матч, а насправді треба було кудись прикласти молоду енергію?

Фанатів зачасту через психологічні прийоми використовує влада у своїх брудних цілях – для дискредитації суперника, для прийняття потрібних рішень, для перемикання уваги з соціальних проблем, для скеровування на фанатів суспільного невдоволення, яке регулярно виникає у кожній країні.

Не буває лише чорного або лише білого. Існують і інші кольори. Не можна підходити до кожного питання лише з позиції крайностей – добре або погано. Крім дня і ночі є вечір і ранок. І заповнений стадіон, що гучно і яскравно вболіває за команду, не залишить байдужим футболіста, змусить прикласти трішки більше сили для отримання результату. Організація фанатів, яка буде кристуватися підтримкою більшості рядових уболівальників, буде мати вплив на клуб і його розвиток. Не буде виглядати стадіон повноцінно, якщо на пустих і тихих трибунах будуть ображати одне одного дише два протилежних фанатських сектора. Не буде на 110 відсотків викладатися футболіст при заповненому, але мирно і тихенько пережовуючому насіння стадіоні. У тій же Англії на критому стадіоні з відмінною акустикою співають усі. На місцях присутні жінки, діти. Поле не відгорожене від трибун примітивною сіткою. Бо футбол – це свято. Не бізнес, не спорт. А свято.

До чого прагнути – вирішувати кожному самостійно. До літаючих з другого ярусу моторолерів і піротехнічних шоу, як у Італії; до шаленого звукового супроводу, як у Англії; до вражаючого візуального оформлення, як у Іспанії – вибирати є з чого. Але головне – все ж робити крок уперед, опираючись на досвід і помилки тих, хто через це проходив. У нас є унікальна можливість не повторити промахів інших і ровиватись швидше і якісніше. Робити крок назад, щоб потім знов розпочати рух уперед – на мій погляд, помилкова стратегія.

А починати треба перш за все з себе.

Sonyksson

Погода