Боєць

29 вересня виповнюється десять років з того дня, коли в автокатастрофі трагічно обірвалося життя екс-футболіста івано-франківського «Прикарпаття», київського «Динамо», полтавської «Ворскли» та збірної України Андрія Хомина.

Андрій Хомин народився 24-го травня 1968 року в Івано-Франківську у багатодітній родині. Перші кроки в футболі Андрій робив у івано-франківській ДЮСШ №3, дебютувати у рідному «Прикарпатті» вдалося у 20-ть років відразу після служби в армії. В івано-франківському клубі Хомин відіграв шість сезонів, а вже наприкінці 1993 року отримав запрошення від Григорія Суркіса, який тільки-но став президентом «Динамо», перейти в київський клуб. Зазначимо, що Андрій став першим футболістом, якого запросили в «Динамо» за часів Суркіса.

Саме з переходу до столичного клубу розпочинається новий виток у кар’єрі футболіста. Це зараз «Динамо» є суперклубом, на якого рівняються всі в Україні, а в перші роки Незалежності все було не так райдужно. Кияни переживали не найкращі часи, свідченням чого став навіть програш першого чемпіонату незалежної України сімферопольській «Таврії». Команді були потрібні в першу чергу футболісти з гарними бійцівськими якостями, роботяги на футбольному полі. Саме до таких футболістів належав Андрій Хомин і саме такі футболісти мали допомогти у відродженні колишньої слави київського «Динамо».

У сезоні 94/95 років Андрій разом з «Динамо» пробивається до групового етапу Ліги чемпіонів (зробити це тоді було значно складніше, ніж зараз), де суперниками киян стають московський «Спартак», мюнхенська «Баварія» та паризький «ПСЖ». Саме в матчі з французами в Києві трапився епізод, який дуже добре характеризує Хомина і як футболіста, і як людину. У другому таймі за рахунку 1:2 на користь «ПСЖ» після розіграшу кутового бразилець Валдо завдав по воротам киян скаженої сили удару. М’яч ішов під поперечину, але в останній момент Хомин підставив голову й врятував команду від голу. Після цього Андрію кілька хвилин надавали допомогу за межами поля, але він зміг повернутися й продовжити гру. Такій мужності міг позаздрити будь-хто із суперників.

У наступному сезоні футболіст все частіше починає гру з лави запасних, і поступово втрачає місце в стартовому складі. Його спочатку віддають в оренду до рідного «Прикарпаття», а на початку сезону 1996/97 виникає варіант із полтавською «Ворсклою», яка здобула право підвищитися в класі. Складно сказати, що зіграло найбільшу роль у цьому переході. Ризикнемо припустити, що це були неабиякі амбіції й фінансові можливості тодішнього полтавського футбольного керівництва. Разом із Хоминим до Полтави переїжджають також його друг, голкіпер Андрій Ковтун, Олександр Головко та Олександр Венглинський. Троє перших відразу стають гравцями основного складу.

У Полтаві Андрій Хомин зарекомендував себе прекрасним універсалом із відмінними бійцівськими якостями. Зіграти міг як у захисті, так і півзахисті, і в нападі. Мені найбільше згадується епізод, коли в матчі проти одеського «Чорноморця» полтавці, розпочавши другий тайм, розіграли м’ячу в центрі полі, потім його підхопив Хомин і, обігравши ледь не півкоманди суперника, відкотив м’яча Сергію Чуйченку, якому залишалося лише влучити у ворота (той гол у підсумку виявився й переможним).

А одного разу Андрію довелося надягнути навіть воротарський светр. Наприкінці сезону 1997/98 «Ворскла» вдома приймала запорізький «Металург». У другому таймі за фол останньої надії було вилучено нашого воротаря Андрія Ковтуна. А оскільки всі заміни були вже використані, то у ворота мав стати хтось із польових гравців. Місце у воротах зайняв Хомин і спочатку в блискучому стилі парирував штрафний, а потім і добивання впритул. На жаль, захисники не підтримали Андрія і запоріжці з третього разу таки заштовхали м’яча у ворота.

Забивав же Андрій небагато. Дуже символічно, що гол Хомина його рідному клубу івано-франківському «Прикарпаттю» в останньому турі сезону 1996/97 приніс не лише перемогу ворсклянам, а з нею й бронзові нагороди.

Наприкінці сезону 1997/98 у «Ворскли» змінився головний тренер. Місце Віктора Пожечевського посів Олександр Довбій. Команда не сприйняла головного тренера й решту сезону майже всі гравці проводили в півсили. Майже всі, але не Хомин. У матчі останнього туру в Кривому Розі дубль Хомина дозволив «Ворсклі» не втратити обличчя, хоча в підсумку полтавці й поступилися 2:3.

А в 1998 році трапилася ще одна досить цікава історія. Екс-тренер ворсклян Віктор Пожечевський перебрався до сонячного Туркменистану, де очолив місцеву футбольну збірну. Туркмени якраз мали стартувати в кубку Азії й український тренер запросив Хомина разом з іншим ворсклянином Ігорем Кисловим, а також Костянтином Сосенком підсилити команду. Але якщо із заявкою Кислова й Сосенка проблем не виникло, то Андрія заявити було проблематично, адже він був заграний уже за національну збірну України. У підсумку Хомину таки вдалося зіграти за збірну Туркменістану.

У сезоні 1998/99 року вже при Анатолієві Конькову Андрій залишається гравцем основного складу, але ближче до закінчення сезону поступово все більше починає виходити лише на заміну. Проте навіть за таких умов перехід футболіста в інший клуб виглядав для всіх полтавських уболівальників дуже несподіваним. На початку сезону 1999/00 Хомин приймає рішення повернутися до рідного Івано-Франківська й допомогти «Прикарпаттю», яке переживало далеко не найкращі часи. І треба ж такому статися, що свій перший після повернення матч йому довелося проводити саме в Полтаві проти «Ворскли». На 61-й хвилині, коли Андрія міняли, увесь стадіон піднявся й оплесками провів його з поля, віддавши таким чином належне футболісту за три прекрасні сезони, проведені в полтавській команді. Тоді ще ніхто не здогадувався, що цей матч виявиться одним з останніх у житті футболіста. 29-го вересня 1999 року Андрій Хомин загинув у автомобільній катастрофі неподалік Івано-Франківська…

«Прикарпаття» оплатило тоді похорони, друзі гравця допомогли з виділенням місця на центральній Алеї міського цвинтарю. Відразу після похорону президент «Прикарпаття» пообіцяв створити школу й назвати її ім’ям футболіста, а також щорічно проводити футбольний турнір пам’яті Андрія Хомина. У 2004-му році івано-франківський благодійний фонд «Прикарпатський футбол» спільно із ФК «Ворскла» зібрав кошти для встановлення достойного пам’ятника футболісту. Але вболівальники «Прикарпаття» стверджують, що жодний із заходів по вшануванню пам’яті футболіста так і не був доведений до кінця. Дуже прикро від того, що пам’ять такого майстра й футбольного бійця, як Андрій Хомин, до цього часу належним чином так і не вшанована.

Землю тобі пухом, Андрію. Спи спокійно. Уболівальники ніколи не забудуть ні тебе, ні ті хвилини радості, які ти дарував їм своєю грою.

Досьє

Андрій Романович Хомин. Народився 24-го травня 1968 року. Півзахисник. Виступав за команди «Прикарпаття», «Металіст», «Динамо» та «Ворскла». Дворазовий чемпіон України та володар Кубку України, бронзовий призер чемпіонату України. За «Ворсклу» провів 74 матчі, забив дев’ять м’ячів. За збірну України провів шість матчів. За збірну Туркменистану два матчі й один гол. Загинув 29-го вересня 1999 року неподалік Івано-Франківська.

Олександр Данник

P.S. Автор дякує вболівальникам івано-франківського “Прикарпаття” за допомогу у підготовці матеріалу.