Час повернутись на землю
\»Ворскла\» — \»Оболонь\» — 0:1
\»Ворскла\» вийшла на гру бойовим складом. Який, схоже, закидав шапками усе, що тільки можна було навколо. Дві тисячі глядачів на трибунах намагалися зручніше вмоститися на холодних брудних сидіннях, вірячи у свою команду. Подалі гнали вони від себе думку про ймовірність поразки, адже однієї втрати очок у грі з аутсайдером було більше ніж занадто. Не могли ж втратити футболісти гордість за подорож до Ялти. Доводити було що…
А на справі прогнози \»спеціалістів\» про мінімальну поразку полтавчан справдились. Хоча розпочалось все досить оптимістично. Ворскляни швидко заволоділи ініціативою і наче тримали всі важелі керування грою. Простір на флангах, що так полюбляють підопічні Павлова, перевага на другому поверсі в карному майданчику… Усе так і залишилось перспективами.
Уся гра пройшла під величезним знаком питання: \»Що це було?\». Незрозумілі передачі, невиправдані втрати, недопрацювання у відборі, відсутність елементарних ігрових зв’язків. Взагалі не знаходили спільної мови півзахисники господарів. Інертно виглядав мотор команди Краснопьоров, взагалі не помічав партнерів Безус, безрезультатно бігали флангові гравці, Янузі запам’ятався лише одним ударом з офсайду…
А пивовари вперто чекали свого шансу. Чергова обрізка учасників єврокубків на 59-й хвилині, підстраховка запізнилась, провал на правому фланзі змінився провалом у центрі захисту, передача на одинокого киянина і Григорій Баранець спокійно кладе м’яч у дев’ятку воріт Долганського. Навколо нього суперників просто не було.
Активніше забігали полтавчани, але пропорціонально зросла й кількість браку. Подекуди здавалось, що гравці роблять усе, аби тільки не вдарити у рамку воріт Березовського. Під час ознак фінального штурму футболісти в ударних позиціях просто переводили кулю з флангу на фланг, або просто відкидали в бік власних воріт. Як підсумок – ганебна закономірна поразка. Схоже, дехто упевнився у перемозі ще до виходу на поле.
Чи спіймали \»зірочку\» окремі виконавці в колективі Павлова? Є підозри. Варто пам’ятати, що вихід у групу Ліги Європи не є втіленням усіх мрій гравців. Невже на цьому прогрес зупинився, завдання виконане? Адже ще дві гри, одна з них на власному стадіоні. З таким підходом \»Копенгаген\» буде вражений \»численною\» підтримкою. Вперше за останній час, незважаючи на більш неприємні поразки, з трибун лунало \»ганьба!\». Ті, хто прийшов у таку погоду на арену, почувалися добряче ошуканими…
Будувати пам’ятник? Питання відкрите…
Віталій Сонікссон
вологість:
тиск:
вітер: