12-й гравець - 26-04-2011, 06:04 - sasa 55

\»Что ты делаешь с нами хоккей?\»

\»Что ты делаешь с нами хоккей?\»

Пусть не даст нам уснуть до утра
Эта схватка ледовых парней,
Завтра ждёт нас другая игра
Что ты делаешь с нами хоккей?
Лев Вайнштейн

Ось і відбулося довгоочікуване дійство на яке любителі хокею України так довго чекали. Минулого тижня в Києві відбувся чемпіонат світу з хокею в дивізіоні 1 групі \»Б\». Ігри проходили в нещодавно реконструйованому Палаці Спорту який гостинно приймав усіх охочих, одним з яких був і я.

 

Ідея поїхати з’явилася одразу після того як Міжнародна Федерація Хокею оголосила, що наступний чемпіонат прийме місто-герой Київ. Так що я з нетерпінням чекав на поїздку. І ось довгоочікуваний день. Експрес Полтава-Київ мчить мене до мети. За вікнами світить весняне сонечко, пролітають дерева та різні населені пункти, в навушниках лунає старий добрий рок. Думки світлі і тільки про одне – хокей!

Київ зустрів мене просто чудовою погодою. Виходжу з потягу і направляюся до метро. На станції багато міліції, перевіряють документи (всі пам’ятають теракт у Мінському метро) спускаюсь у підземку і їду до Палацу Спорту. Біля цієї споруди вже збиралися любителі хокею. Купляю квиток на матч Польща – Казахстан і йду на невеличку прогулянку містом. Перше де зупинився це на будівництві століття – НСК Олімпійський. Будують, мабуть гарний вийде стадіончик. Потім був Хрещатик, де трохи послухавши вуличних музикантів, які грали легенький джаз направляюся на Майдан Незалежності. А вже звідти знову до Палацу Спорту.

Перший матч дня (в день було три матчі) Великобританія – Литва закінчився і народу на площі біля палацу стало багатенько. Були і фани Британії, і поляки і казахи. Поспілкувавшись із англійцями (те що вони говорили я розумів чудово, а ось вони мене чомусь не дуже) та групою польських фанів ( з цими було простіше) йду на гру. Приємно вразила міліція, якої на грі було дуже багато. Така ввічлива, вихована, сумок не перевіряє – готуються мабуть до славнозвісного Євро 2012.

 

\""Что

 

Підійшли строем курсанти суворівського училища, так само строєм  вони зайшли до палацу. Пішов заходити і я. Вдало пройшовши електронний турнікет, мене зустріли дві симпатичні дівчини – волонтери які роздавали паперові прапорці Польщі та Казахстану. Взявши обидва, піднімаюся на другий поверх і заходжу на саму арену. Лід арени виблискував яскраво-білим кольором, сидіння новенькі виблискують, електронне кольорове табло під дахом. Емоції переповнюють. Я навіть трішки позаздрив тим людям які можуть ходити на хокей, хоча б раз на тиждень. Але може і в нашій країні цей вид спорту стане цікавий не тільки вболівальникам та самим хокеїстам.

 

Нарешті почався матч. Казахстан, в складі якого грають виключно КХЛівці, одразу взялися за діло, закинувши в першому періоді у ворота послаблених (двоє лідерів не змогли взяти участь у матчі через травми) поляків дві шайби. Весь перший період пройшов під акомпанемент барабану. Це сини степів всі 20 хвилин не перестаючи грюкали в нього (цікаво, вони той барабан з самого Казахстану притягли?).

Перша перерва. Виходжу в хол, в якому працювали буфети та сувенірні лотки. Купляю декілька сувенірів на згадку, випиваю кави та повертаюсь на трибуни. На другий період піддягнулося трохи польських фанів, які почали підтримувати свою команду (в першому їх практично не було чути). Та все одно, відзначитись вдалося тільки казахам, темп гри трішки впав. Мабуть казахи повірили, що перемога в них в кишені і скинули оберти.

Друга перерва. Знову спускаюся в хол. Роблю декілька знімків із Лелем (чудернацьке ім’я, можна було б вигадати щось краще) – офіційний талісман чемпіонату. Заходжу в туалет. В туалеті чоловік 10 поляк розпивали пиво (як воно їм там лізло? столиків в холі вистачало на всіх) та покурювали сигарети. Димова завіса була така, що хоч топор вішай. А туди заходять не тільки дорослі, а й діти. Організатори не продумали місць для куріння, тому вийшла ось така ситуація.

 

\""Что

 

Трохи поспілкувавшись із казахським фотокореспондентом та побажавши фарту своїм збірним (я — Казахстану, вона – Україні), знову піднімаюся на трибуни. І тут почалося те, за що уболівальники люблять цю динамічну гру. Швидкі комбінації польських хокеїстів, грамотна гра в захисті загнала КХЛівців в повний тупік. Розійшлися і польські фани, які почали співати пісні та гнати своїх вперед (взагалі, відчувався сильний контраст між фанами Казахстану та Польщі). Ще більше вболівальники (всього на матчі було 761 глядач) завелися, коли поляки закинули дві шайби. Невже буде ще одна сенсація? Та не судилося. За хвилину до кінця третього періоду, поляки змінюють воротаря на шостого польового гравця і затискають казахів на їхній половині. Але помиляються і отримують шайбу в пусті ворота. 4-2 остаточний рахунок на користь Казахстану.

Виходячи після матчу, я побачив колишнього тренера збірної України та хокейного клубу Сокіл Олександра Юрійовича Сеуканда. Але ані фото, ані автографа я в нього не попросив, мабуть засоромився!!!

У наступній грі повинні були грати наші. Та обставини склались так, що на нього я не потрапив. Дуже хотілося, але виїхати з Київа у переддень свят майже неможливо. Квитків на поїзди не було, а мікроавтобуси відправлялися так що можна було подивитися тільки один період. Тому рахунок матчу я вже взнав десь під Пирятином.

Додому потрапив пізно вночі. Вже зранку віддав сувеніри, які віз і з масою позитивних емоцій від побаченого відправляюсь на роботу.

 

tafguy

Погода