Інтерв'ю гравців, тренерів - 14-08-2013, 10:08 - sasa 22

Денис Дедечко: Один у полі не воїн

Денис Дедечко: Один у полі не воїн

Літо 2013-го, мабуть, краще в кар\’єрі Дениса Дедечко. Буквально з першого ж туру він став справжнім лідером полтавської Ворскли і отримав цілком заслужений виклик до національної збірної України, в яку вперше потрапив на початку цього самого літа, але за яку поки не зіграв…

— Денис, з яким настроєм прибув до збірної?
— Виклик до збірної завжди тягне за собою позитивні емоції, а для мене, якого тільки другий раз викликають до команди, вони подвоюються. Нехай це буде і контрольна гра, але збірна є збірна.

— Імовірність твого дебюту в спарингу з Ізраїлем досить висока…
— Мені важко оцінювати такі речі. Можу сказати тільки одне: буде шанс — постараюся його використовувати.

— Як ти взагалі ставишся до контрольних матчів? Важко налаштовуватися на такі ігри?
— Мені здається, що коли йдеться про збірну, проблем із мотивацією просто не буває. Тим більше у нинішній ситуації, коли Україна має всі шанси потрапити на чемпіонат світу. Спаринг з ізраїльтянами — важливий момент в процесі підготовки до офіційних поєдинків на фініші відбірного турніру.

— Можеш сказати, що це літо — найкраще у твоїй кар\’єрі?
— Можу, але я б не став виділяти тільки літо. Хорошим виходить весь рік, який я починав з Кривбасом. Нехай там і не платили гроші, але ми провели чимало відмінних матчів, після яких на мене звернули увагу тренери збірної. Потім надійшла пропозиція від Ворскли. Ми непогано розпочали новий чемпіонат, і мене знову покликали до національної команди. Скаржитися, словом, гріх. Поки все йде добре.

— У Полтаві ти відразу став лідером команди. Як вдалося так легко вписатися до нового колективу?
— Інтереси команди для мене завжди на першому місці. Що скажуть тренери, те й роблю — це закон. А лідером я себе не вважаю, ставлюся до цього поверхнево. У футбол одна людина не грає. На полі — команда, в якій кожен повинен бути лідером на своїй позиції. Один у полі не воїн.

— На скільки би ти оцінив старт Ворскли у новому чемпіонаті за десятибальною системою?
— Складно сказати. Візьмемо зустріч з Арсеналом. Перед виїзним матчем із цим суперником ми б напевно погодилися на нічию, але гра складалася таким чином, що цей результат нас не влаштував. Перед цим самі придумали собі проблеми у домашній зустрічі з донецьким Металургом. Якщо прибрати деякі шорсткості в цих поєдинках, то Ворсклі можна було б сміливо поставити десятку. А так вийшов просто непоганий старт. Потрібно продовжувати в тому ж дусі.

— Перед початком чемпіонату у тебе склалася досить пікантна ситуація. У Полтаву запрошував один тренер, а працювати довелося з іншим…
— Я думав про це, але всі питання зняв Василь Сачко. Після того як нам його представили, він відразу викликав мене на розмову, і я зрозумів, що на мене розраховують.

— Тобі доводилося грати проти свого нинішнього наставника?
— Ні, жодного разу. Пощастило. При стандартах у мене б точно виникли з ним проблеми (посміхається).

— У Полтаві ти нова людина. Як тобі з боку поведінка головного тренера, який буквально рік тому виходив на поле з багатьма нинішніми підопічними?
— Почнемо з того, що будь-який футболіст не має права обговорювати такі питання, хоча якщо відверто, то спочатку мені теж здавалося, що у Василя Вікторовича будуть особливі відносини з тими хлопцями, з якими він разом вигравав Кубок України, брав участь у Лізі Європи. Але такого немає і в помині! До всіх однакове ставлення, все об\’єктивно. Та й з боку гравців немає ніякої фамільярності. Хто не знає історії Ворскли і потрапить до клубу, той, напевно, ніколи не скаже, що Сачко не так давно грав із багатьма своїми підопічними.

— До Полтаві взагалі звик?
— Так, на побутовому рівні проблем немає ніяких. Маленьке, тихе, затишне місто. Все нормально. У команді чудова атмосфера, в клубі теж добре зустріли.

— Я дивлюся, що з кожним роком ти переміщаєшся все ближче і ближче до Києва…
— Так і є (посміхається). Від Полтави до мого рідного міста, можна сказати, рукою подати.

— Як ти вважаєш, де зараз твій дім? Там, де народився, або там, де граєш?
— Цікаве питання… Мені здається, що все-таки в Києві. Тут у мене батьки, тут родина — дружина, дитина. А я поки скитаюсь по різних містах. Але базуюся у своєму рідному місті.

— Де ти виріс?
— На Нивках. Тут пройшло моє дитинство. З ранніх років займався у школі Динамо, випускником якої і є.

— Пам\’ятаєш свій дебют за рідну команду?
— Звичайно! Таке не забувається. Зіграв у виїзному поєдинку проти Волині. Той матч так і залишився єдиним, зіграним в чемпіонаті України у футболці київського клубу.

— Хто тобі тоді довірив місце на полі?
— Йожеф Сабо. Мені здається, тільки цей тренер по-справжньому довіряв мені в Києві. Розмовляв, підтримував. Мені не пощастило, що саме в той момент пішла низка травм, а коли я повернувся, Сабо в Динамо вже не було …

— За першу команду киян ти провів ще один матч…
— Суперкубок 2007 року, безумовно, запам\’ятаю на все життя. Ми тоді поїхали до Одеси, як всі говорили, другим складом і обіграли донецький Шахтар у серії післяматчевих пенальті, один із яких мені вдалося реалізувати. Поки в моїй кар\’єрі це єдиний титул.

— У тому поєдинку “засвітилося” багато виконавців, але особливої ​довіри динамівська молодь потім не відчула. Прикро?
— Так що зараз ворушити минуле. Як було, так було. Мені приємно згадувати ту гру.

— Денис, повернутися на кілька років назад все ж хотілося б. Як ти ставишся до того, що поміняв вже дуже багато команд?
— У кожного своя футбольна доля, і до неї можна по-різному ставитися. Спочатку було складно. Молодий, постійно потрапляєш у новий колектив, проходиш адаптацію. Мене багато чому навчив перший рік у Владивостоці. Після цього я почав спокійно реагувати на всі свої переходи. Ні в одному колективі у мене не було ніяких проблем. Всюди добре приймали.

— У 2009 році ти став кращим бомбардиром Луча-Енергії. Грав на позиції нападника?
— Ні (посміхається). Діяв на своїй позиції — опорного півзахисника. Той рік і правда вийшов непоганим, мені вдалося забити дев\’ять м\’ячів. Партнери довіряли пробиття пенальті, вдало підключався до розіграшів кутових і штрафних.

— Владивосток для нас екзотичне місце — від Києва до нього 9 718 км…
— Відмінне місто! Мені там було дуже комфортно, цікаво. Там завжди була хороша команда, за яку я з перервою відіграв два роки.

— Перельоти тебе не напружували?
— Спочатку важко було з ними боротися, але потім пристосувався, звик до різних часових поясах. Навчився спати в літаках.

— Потім були Амкар, Краснодар. Чим ці клуби запам\’яталися?
— Не можу сказати, що багато чого в них домігся, але школу пройшов хорошу. Набув певного досвіду.

— У Краснодарі ти грав під керівництвом Сергія Ташуєва. Для нас нинішній наставник донецького Металурга — темна конячка…
— Вважаю, що в особі цього фахівця металурги придбали справжнього професіонала. Хороший тренер, який знає футбол. Подивимося, як складеться його кар\’єра в Донецьку. Я бажаю йому добитися всього того, що він задумав. Мені здається, всі передумови до цього є.

— Денис, у Кривому Розі рік пройшов за два?
— Навпаки. Час пролетів так, що я й не помітив. У нас був чудовий колектив, складений з кваліфікованих виконавців, які пограли в серйозних командах. Плюс тренерський штаб, який багато чого нам давав не тільки в плані футболу, а й загалом, по життю. Труднощі гартували. У Кривбасі все було добре, крім того, що не платили грошей.

— Тобі багато там залишилися винні?
— Досить (посміхається). Півроку ми взагалі не бачили заробітної плати. А преміальні не отримали за весь чемпіонат.

— У Полтаві всі платять вчасно?
— Звичайно. Тут все серйозно.

— З Ворсклою зможеш домогтися хоча б такого ж результату, як з Кривбасом?
— Чемпіонат тільки розпочався, у нас все попереду. Будемо старатися. У Полтаві є свої орієнтири. Команда вигравала Кубок, за останні чотири роки двічі брала участь у Лізі Європи. Глобальних планів ми не будуємо, але від гри до гри будемо прагнути до таких результатів, які змусять про нас говорити.

— Але зараз найближча мета — дебютувати у збірній?
— Хотілося б. Всьому свій час. Буде шанс — буде їжа для розмови. Найбільше футбольне щастя — коли ти корисний команді.

Євген ГРЕСЬ,
газета Команда

Погода