Блоги - 01-09-2021, 05:09 - admin 1288

Двоє – краще, ніж один

Олівьє та Венсан Тіллі можуть стати четвертим дуетом рідних братів, які одночасно грали за «Ворсклу».
Двоє – краще, ніж один

На минулому тижні «Ворскла» підсилила склад. Ряди полтавців поповнив 21-річний нападник Венсан Тілль. Чутки про те, що цей перехід може відбутися, ходили ще влітку.

Олівьє Тілль досить швидко став своїм у «Ворсклі» й був не проти об’єднатися з Венсаном на клубному рівні. І ось тепер все йде до того, що рідні брати одночасно виступатимуть за полтавську команду. В історії «Ворскли» – це, однак, трапляється не вперше.

Брати Маслови

Першими братами, які одночасно одягали футболки полтавської команди, стали Борис і Віктор Маслови. Раніше футбольну кар’єру розпочав старший брат Борис. Він виступав за команди Мінська та Бобруйська. А в 1962-му році перейшов до полтавського «Колгоспника». У цей час під наглядом Івана Горпинка свою футбольну майстерність потроху відточував молодший брат – Віктор.

Зрештою, Борис та Віктор Маслови вперше разом зіграли за полтавський «Колос» у сезоні 1966-го року. Брати відразу ж створили непоганий дует нападників, в якому один асистував іншому. Всього на рахунку Маслових того сезону десять забитих голів у чемпіонаті та Кубку СРСР. Але тривало це недовго. Головним чином через те, що кар’єра Бориса Маслова потроху перевалювала через свій пік, а кар’єра Віктора йшла вгору і для подальшого професійного зростання йому були потрібні нові виклики.

Полтавський “Колос” зразка 1967-го року. Другі справа в нижньому ряду – брати Борис і Віктор Маслови

Після виступів за полтавські команди Борис Маслов відіграв два сезони за акиміський «Колос» і один – за бердянське «Торпедо». Після чого повернувся до Полтави, де очолював державний спорткомітет при Полтавському міськвиконкомі та обласну раду ДСО «Авангард», тренував аматорські футбольні команди та викладав у середній школі №6. З 2001-го року перебуває на пенсії.

На Віктора Маслова в подальшому чекала хороша ігрова кар’єра, під час якої він пограв за одеський «Чорноморець», київське «Динамо» й дніпропетровський «Дніпро». Відмітився молодший Маслов у Полтаві і в якості тренера, прийнявши «Ворсклу» перед стартом сезону 1993/94. Новий наставник відразу кардинально змінив склад, увівши в нього велику групу новачків. Але з окремих індивідуально сильних футболістів йому так і не вдалося створити монолітний колектив. Тому після першого кола Маслов покинув команду. Зараз Віктора Борисовича можна зустріти на стадіоні «Ворскла», де він працює на матчах полтавської команди, виконуючи фунції делегата УАФ.

Брати Толстови

Андрій (зліва) та Ігор Толстови

Наступної появи рідних братів у «Ворсклі» вболівальникам довелося чекати більше двадцяти років. І, що цікаво, це були місцеві футболісти – Ігор і Андрій Толстови, яких виховали полтавські тренери Володимир Попіневський та Олексій Вишневецький відповідно. Ігор Толстов встиг дебютувати за «Ворсклу» ще в останньому чемпіонаті Радянського Союзу, вийшовши на заміну в виїздному матчі проти запорізького «Торпедо» (поразка полтавців з рахунком 0:3). Потім із старшим братом Андрієм Ігор відіграв два сезони за очаківську «Артанію», а вже в наступному сезоні Толстови одночасно виходили на поле в складі «Ворскли». Найбільш продуктивно для братів пройшов сезон 1994/95, в якому вони на двох зіграли 61 матч за полтавську команду й забили 7 голів.

Після того, як шефство над «Ворсклою» взяв «Полтавагазпром», команда почала підсилюватися досвідченими граючими виконавцями, конкурувати з якими братам Толстовим було дуже важко, тому після першого кола сезону 1995/96 Ігор і Андрій перебралися з Полтави до Комсомольська, де виступали за місцевий «Гірник-Спорт». Надалі брати грали переважно за команди, які представляли Полтавську й Сумську область: ФК «Петрівці» (Петрівці), «Нафтовик» (Охтирка) та «Сулу» (Лубни). Ігор Толстов встиг пограти також за гадяцький «Псел» та роменський «Електрон».

Брати Маковські

Цікаво, що Олівьє й Венсан Тіллі стануть не першими братами-іноземцям у складі «Ворскли». В сезоні 1999/00 їх випередили білоруські брати-близнюки Михайло та Володимир Маковські.

Анатолій Коньков, який очолив «Ворсклу» по ходу сезону 1998/99, на той час мав приятельські стосунки з Григорієм Суркісом і без проблем продовжив політику залучення до полтавської команди гравців київського «Динамо», започатковану ще Віктором Пожечевським. Відзначимо, що це були виконавці дійсно пристойного рівня, які не потрапляли в основний склад киян через шалений рівень конкуренції. Брати Маковські не стали винятком. Наприклад, Володимир прийняв участь у гольовій атаці на ворота празької «Спарти», яка сприяла виходу «Динамо» до групового раунду Ліги чемпіонів сезону 1998/99, та визнавався кращим футболістом Білорусі в 1996-му році.

Але в Полтаві брати Маковські об’єдналися не відразу. Першим в «Ворсклу» перейшов Михайло, а уже під час зимової перерви до нього приєднався Володимир, який півроку шукав щастя в Калінінграді, де виступав за місцеву «Балтику». Білоруси допомогли нашій команді за підсумками сезону посісти четверте місце й пробитися в єврокубки. Що було далі – згадувати не хочеться. На старті нового чемпіонату симпатична команда Анатолія Конькова, не в останню чергу через фінансові проблеми, розвалилася, немов картковий будинок.

Новому головному тренеру полтавців Сергію Морозову для того, щоб утримати «Ворсклу» в вищій лізі, були потрібні гравці, які будуть виходити на поле й битися за Полтаву, не зважаючи на порожні кишені. Михайло та Володимир Маковські до таких, очевидно, не належали, тому були переведені в «Ворсклу-2».

У подальшому Маковські грали в командах, які й близько не наближалися до рівня київського «Динамо». Після завершення ігрової кар’єри брати працювали тренерами, але й тут не обійшлося без пригод. В 2018-му році Володимира Маковського пожиттєво дискваліфікували за участь у договірних матчах, а Михайла Маковського було звільнено з «Молодечно» через те, що на зустріч з пресою і вболівальниками він з’явився у нетверезому стані.

Список міг бути довшим

Наведений список могли поповнити брати Басюки (Станіслав та Юлій) і брати Даллку (Арменд та Ардін). Однак одночасно за полтавську команду вони на поле не виходили. Брати Басюки грали за «Колгоспник» в різні сезони, а Ардін Даллку почав виступати за основний склад уже тоді, коли Арменд залишив Полтаву.

Олександр Данник

Погода