Геннадій Хроль: «На матч «Арсенал»-«Ворскла» вийшов у напівтверезому стані»

Полтавські вболівальники зі стажем мають пам’ятати футболіста Геннадія Хроля. Технічний півзахисник з’явився в Полтаві напередодні старті сезону 2004/2005, протягом якого зіграв за «Ворсклу» 17 матчів. Нещодавно Геннадій дав велике інтерв’ю виданню Футбол 24. Ми приводимо лише ту його частину, яка стосується виступів за нашу команду. Хроль говорить про те, про що більшість футболістів воліє мовчати.

 

– В історії «Карпат» було небагато польових футболістів, які займали місце в воротах. У поєдинку з «Ворсклою» ви 9 хвилин зіграли в рамці.

 

– Я ж «сухий» воротар! (Сміється). Програвали \”Ворсклі\” в Полтаві з рахунком 0:2. Налепу видаляють, він зі злості кидає рукавички на траву. У ворота ніхто не хотів йти, тоді я сказав: «Давайте, я стану».

 

– Вас в «Ворсклу» запросили потім не через воротарські навички?

 

– (Сміється). Трансфер був непростим, спочатку до Вінниці Володимир Безсонов покликав. Серед ночі подзвонив Олександр Кулішевич, агент і екс-гравець «Карпат»: «Вранці треба бути в Полтаві, тебе Мунтян чекає». Навіть з Безсоновим не попрощавшись, совість мучила. Вони з моїм батьком колись в футбол грали в юнацькі роки на ХТЗ. Єдине, що встиг зробити – попросив сусіда по кімнаті, не пам’ятаю, кого саме, щоб він передав вибачення тренерському штабу.

 

– Як вам працювалося в Полтаві з Володимиром Мунтяном?

 

– Прекрасно. Вміє пожартувати, тренування у нього цікаві. Пам’ятаю, як приїхав на базу, де сидів Мунтян і курив червоні Marlboro. Познайомилися, тренер тримає листок з прізвищами і показує: «Ось ти, в старті». Для мене все стало ясно. Хотів якнайшвидше на тренування вийти. У Володимира Федоровича були тільки зауваження до мого режиму.

 

– Поставив питання ребром?

 

– Ми домовилися, що до гри спиртного я собі не дозволю ніколи. Але після матчу попросив мене не шукати.

 

– Ви часто бували в розважальних клубах?

 

– Коли в «Ворсклу» з Косово перейшов Ісмет Муніші, то ми могли на боулінг разом сходити. У Мунтяна питань не виникало. Ми з легіонерами, до речі, подружилися. Даллку, Цуррі, Муніші – сильніше тих іноземців, яких я бачив у «Карпатах».

 

– Ви були в команді, коли сталася трагедія з Віталієм Несіним …

 

– Перспективний хлопець в аварії загинув. На похоронах я труну з тілом ніс. Саме в цей час з Віталіком Пушкуцою і Володимиром Браїлою вирушили на відпочинок за кордон. Дізналися про це там, негайно повернулися в Україну… Мунтян довіряв Віталіку і бачив в ньому майбутнє.

 

– Володимир Федорович в «Ворсклі» себе повністю не проявив.

 

– Пам’ятаю його останню гру, на яку я вийшов в напівтверезому стані. Не приховував це тоді і зараз відверто зізнаюся. Це було на «Олімпійському», де ми «Арсеналу» 0:2 програли. Одиничний випадок.

 

– Ви вийшли на цю гру в статусі капітана …

 

– Перед матчем пив до 5 ранку. У 7 почалася зарядка.

 

– Потрапили на неї?

 

– Ні, розвернувся і пішов спати. Але в тій зустрічі отримав приз кращого гравця – рюкзаком нагородили. І зараз він у мене зберігається. У кожного свій організм і свої потреби. Мені треба випити, щоб відновитися після гри. Маркевич Рикуна сприйняв таким, яким він є. Олександр значить в цьому мав потребу.