Кобеляцький футбол: а що далі?

Для початку зробимо невеличкий екскурс в історію нашого місцевого футболу.
Футбол здавна був улюбленою грою в районі. Ще в 20-х роках минулого століття на базарній площі у Кобеляках, після ярмарку, часто влаштовували футбольні матчі. Вони привертали увагу багатьох глядачів,тому що були незвичними простому людові. За легендою футбол до Кобеляк «завезли»  продавці зі Львова, які були в той час частими гостями місцевих ярмарків.
 І хоча постійних команд у районі на той час не було, товариські матчі збирали чимало учасників.
У 1930 році робітники місцевого промкомбінату організували першу в Кобеляках футбольну команду – «Зоря». Потім з’явилися команди «Детдом» – при дитячому будинку, «Знання» – при піонерському клубі, а також команда місцевої школи №1.  
У Кобеляках існувала також місцева команда, яка об’єднувала найсильніших гравців та проводила міжміські матчі проти команд Полтави, Кременчука, Нових Санжар, Царичанки (до  1923 року  Царичанка та район входили до складу Кобеляцького повіту). Втім, офіційні матчі в районі на той час ще не проводилися. Матчі в Кобеляках проходили на місці теперішнього стадіону «Колос», а перший поєдинок тут відбувся  1 травня 1930 року. Грали «Зоря» та «Знання». З 1938 року кобеляцькі команди беруть участь в обласних футбольних змаганнях.
Під час Великої Вітчизняної війни в окупованих Кобеляках відбувся матч між місцевою командою та гітлерівцями. Грати довелося під дулами автоматів, проте це не завадило землякам перемогти з рахунком 4:1. Німці запропонували провести матч-реванш, але він не відбувся. Кобеляцьких футболістів встигли попередити про можливу розправу, і їм довелося швидко залишити місто.
На наступний свій матч міська команда зібралася лише через кілька років – вже під динамівським прапором. Не всі з повоєнного складу дожили до закінчення війни…
 Збирав оновлений колектив і готував його до змагань граючий тренер Іван Нечерда. Разом із ним на поле виходили відомі гравці того часу – Самойлов, Олександров, Зінченко, Чаплик, Гапонов.
На обласній арені честь Кобеляк у різні роки захищали місцеві команди «Спартак», «Більшовик», «Динамо», «Колгоспник», «Сільгосптехніка», «Кооператор», «Колос». Виступи цих команд були різними, але найкращими результатами могли похвалитися «Спартак» і «Колгоспник», які, відповідно, в сезонах 1956 та 1964 років вигравали бронзові нагороди обласної першості.
За часів Незалежності в місці було чимало непоганих команд. «Арсенал» , ФК «Кобеляки» ,«Колос»…проте в зв’язку з фінансовою скрутою та іншими незгодами до наших часів дожила лише остання.

«Колос» останнє десятиліття не балує рідних вболівальників високими результатами та гарною грою. Як результат – постійна битва «за виживання».
Не став винятком і поточний чемпіонат…
65 чемпіонат Полтавщині став бенефісом «Великої Багачки». Синьо-білі зробили хет-трик ,вигравши по черзі кубок, першість (в 5 раз!) та Суперкубок області. «Колосу» в цій першості,на жаль, була відведена роль статистів…
Я не буду розписувати кожну гру окремо. Це займе багато часу. Краще покажу все у вигляді невеликої таблиці.

Підсумки
виступів «Колос» (Кобеляки) в сезоні 2009 року

Назва	Сезон 2009 року	Сезон 2008 року
Підсумкове місце в таблиці чемпіонату	9	10
Забито голів	22	19
Домашні матчі (кількість ігор,виграно,нічиї,поразок,різниці м\’ячів, очки)	11, 2, 3, 6, 11-18, 9	13, 4, 2,7, 13-18, 14
Виїздні матчі	11, 3, 1, 7, 11-21, 10	13, 2, 4, 7, 18-28, 10

 
Примітка:
У сезоні 2008 року в першості області брали участь 14 команд

Волею жеребу кобеляцькому \”Колосу\” випало в двоматчевій дуелі зустрічатися з одним із лідерів поточного чемпіонату – однойменним футбольним клубом із села Жоржівка Шишацького району. Ця команда, яка, цього річ, вперше приймала участь в чемпіонаті серед команд першої ліги, досить несподівано як для новачка змагань перед звітною зустріччю розташовувалась  на третьому місці. Вище тільки незмінний чемпіон останніх років  – \”Велика Багачка\” та міцний кременчуцький \”Гірник\”.

Голи Михайлика, Волочая та  Ісаєнка (вже в компенсований арбітром час) та загалом чудова гра команди ,як здавалося, виводили кобелячан у перший для себе (та й в історії) фінал кубка області…

В цих матчах багато чого спільного. В обох цих зустрічах до 60 хвилини місцева команда показувала чудовий якісний футбол. А от після…

Все проходить за подібним сценарієм: заміна ключових футболістів, не реалізовуємо свої моменти, інертно граємо в захисті та логічно пропускаємо 3-4 м’ячі.

Особливо слід зупинитися на останній зустрічі. «Колос» повторив «подвиг» італійського «Мілана» в фіналі Ліги Чемпіонів сезону 2004/2005 (в грі проти англійського «Ліверпуля»).

Перед зустріччю начальником команди Віталієм Олексійовичем Детюком було сказано, що «якщо ми виграєм у «Пирятина» , у Гребінку на останній матч не поїдемо. Краще гарну «поляну» накриємо».

Віталій Олексійович, як і матчі-відповіді проти «Жоржівки» (та й в багатьох інших зустрічах цього сезону таке ж саме було) зробив заміни,які кардинально вплинули на хід зустрічі. В поганому сенсі цього слова.

Не кожна команда спроможна в першому таймі забити 3 м’яча, а по перерві пропустити 4.

Мені весь сезон здається що нашому головному тренеру   Олександру Янковському просто не дають повністю розкритися в колективі. Команда може гарно грати матчі,проте в кінці начальник команди (а не тренер!) замінює гравців,які якісно проводять гру. Як підсумок наша команда за сезон недорахувалася 23(!) залікових очка.
До речі,на останній матч сезону «Колос» так і не поїхав («краще заплатити штраф (50 у.о) обласній федерації, чим їхати у Гребінку»).
В цій ситуації крайніми, на жаль, стали гребінські вболівальники ,яких лишили футбольного видовища…
Футбольний сезон для «Колоса» взагалі можна охарактеризувати лише одними реченням : наша улюблена районна команда – найгірший домашній футбольний колектив в обласній першості!
Наша районна  футбольна влада вже засиділася на свої місцях.19 років – це великий час. За ці роки керівники звично стають диктаторами. Якщо не спроможні на результат – треба йти з посади .І йти самим,а не чекати, коли « покажуть на двері». Серед хлопців вже довгий час ходе вираз «якщо керівник не їде з командою – ми виграєм, як їде – програєм» (дивлячись на статистику виступів, з цим не можна не погодитися). Неодноразово під час матчу з вуст Віктора Олексійовича можна було почути образливі слова на адресу наших футболістів. Жодний з батьків не давав права лаяти своїх дітей.
Гравці в команді хороші , просто необхідний свій підхід до кожного,а не постійно лаяти їх. Треба і вболівальників поважати,серед який жінки та діти. 
Крім  того шановний пан Детюк в цьому сезоні інтенсивно вмішувався в мої статті («Ехо Кобеляк»). 5 разів я бачив в своїх статтях чужу думку (а стаття про  матч із «Колосом»(Зіньків) так взагалі не моя!). І де у шановного совість?!

Найкращий гравець команди: Павло Сидорець
Багато хто з тренерів, ветеранів команди та простих вболівальників відмічають якість гри Павла. Причому дехто зі старшого покоління місцевої команди говорять, що у нашій команді ще не було такого воротаря.

Першість району не відрізнялася стабільністю. У кожному турі скандали. Причому , на жаль, деякі футбольні матчі запам’ятовувалися не футбольним видовищем, а саме скандалами.
Чемпіоном прогнозовано стало місцеве «Динамо». Причому вперше за останні роки знайшлися  команди ,які змогли скласти достойну конкуренцію лідерам району. Ними виявилися «Бутенки-1 та «Лан» із Шенгурів.
В другій лізі перемогу св’яткували «Жуки». Хоча, якби вони (сумісно чи ні – не мені судити) не переносили деякі важливі матчі на більш пізній термін,то могло все бути по іншому. Крім того , якби ще й їх головний тренер не судив матчі(ну і де  чесність?) з головними конкурентами в один бік ,то…
Цікаво буде в наступному сезоні побачити матчі «Дрижиної греблі» та «Красної» між собою в першій лізі(більш войовничо-скандальних команд в першості не має).
 Трішки не вистачило сил до виходу в першу лігу «Котовському» та «Будекспресу». Саме вони та ще декілька колективів в наступному сезоні напевно розіграють «білети» в першу лігу.

Наші юні футболісти (підопічні Віктора Білорибця, Людмили Єлізарової, Руслана Сабірова та інших тренерів) в цьому футбольному сезону знову довели,що вміють добре грати та бути зразком для наслідування іншими. Навіть для старших футболістів.
Хочеться вірити,що наступний сезон буде набагато кращий за попередній. Тому що не можуть бути постійних програшів. Повинно ж колись настати й світла полоса…Хочеться в це вірити.

Олег Дубина