“Металіст” – “Ворскла”: фанатський сектор
Півфінал. Цього матчу Полтава чекала давно і з нетерпінням. І це не
дивно, адже вперше за новітню історію Ворскла потрапляє до цієї стадії.
Довгоочикувана перемога давала пряму путівку до Європи, присмак якої
Полтава не відчувала вже 12 років. Тому виїзд обіцяв бути наймасовішим
за останній час. Так воно по суті і вийшло – з Полтави до хрякова
виїхало приблизно дві сотні активних супортерів. Їхати вирішили на
басах, тому що гра відбувалася в робочий день і не всі мали змогу
виїзжати зранку на собаках. Частина людей добиралася власним шляхом.
Дорога промайнула швидко і весело, але у Валках колону з Полтави вже
чекали акаби, які залізли до автобусів та почали свою таємничу акцію
під назвою “сопровождение болельщиков”. На в’їзді у місто до колони
підключилося ще кілька супроводжуючих машин, яки стали нас возити по
окраїнах міста, нічого не пояснюючи. На всі невдоволені вигуки, що ми
запізнюємось на матч акаби відмовчувалися і продовжували возити нас по
зашарпаних окраїнах. Коли на горізонті з’явилися прожектори стадіону,
єдина дорога до якого була повністю перерита, автобуси зупинилися і
акаби з “розумним” видом почали вирішувати стратегію проводу нас до
сектору, в той час як наші нерви вже не витримали і всі полтавці
вивалили з бусів і пішли маршем до стадіону.
Зайшовши на гостьових сектор як раз на перерву, ми мали час
підготуватися до перфомансу. Під вихід команд на других тайм на секторі
полтавчан був розтягнут величезний банер з намальованим кубком і
написом: “Вперед за кубком!” Через декілька хвилин на секторі
розгорнули банер з образом персонажу з фільму “Крик”, який тримає в
руках звіра з двома головами, одна голова харя, інша коня.
Взагалі рівень підтримки був непоганий, заряди лунали майже нон-стопом,
нічийний результат дає змогу провести другу серію півфіналу вже в
Полтаві. Віримо в перемогу!
Півфінал кубку. Наша рідна команда вперше дісталася цієї стадії турніру. Той факт, що в суперниках виявився Металіст, тільки додав гостроти. Та й невелика відстань між містами дала змогу вивезти на виїзд максимальну, на моїй пам’яті, кількість людей – близько 200. Підготовка до матчу почалася заздалегідь. Спільним зусиллями був створений банер розміром 8*15, на якому був зображений кубок України і напис «Вперед за кубком».
Але ці зусилля могла звести нанівець харківська міліція. На шляху, який проходив дуже весело, у Валках нашу колону зупинили і не пояснюючи причин протримали певний час. Потім погони таки родили якесь рішення і нас повезли в сторону міста, але швидкість пересування була такою низькою, що стало ясно – на початок матчу ми не встигаємо. Коли нас почали возити якимись лісами взагалі постало питання: «Чи потрапимо ми на стадіо?» Згодом ми таки в’їхали у місто і направилися до стадіону. Везли знову ж таки пердями. Не доїхавши до стадіо метрів 500 ми застрягли намертво – дорога перекопана. Ще хвилин 5 нас тримали у басах, але потім таки випустили. Бігом на стадіо. Всередину потрапляємо якраз після свистка на перерву. Стадіонні акаби виявилися більш організованими і певні непорозуміння були вирішені дуже швидко.
На вихід команди на сектором розтягли вже згадуване полотно. Оскільки фанатіти лишалося лише тайм, то шиза йшла дійсно нон-стоп. Заряди один за одним, прапори взагалі не опускалися. Хоча зі збільшенням кількості виїздних, збільшилася і кількість «пасажирів», які приїхали лише подивитися футбол… Ближче до середини другого тайму на сектором розтягли ще одне полотно менших розмірів із зображенням смерті, яка тримала двоголову істоту з хорячою і конячою головами. Далі послідувало десь 5-ти хвилинне затишшя, а після нього сектор вже не замовкав. Команда в цей час гідно боролася на полі, щоправда хотілося більш конструктивних дій в атаці. В одному моменті ми претендували на пенальті, але суддя вирішив не давати «точку». В цілому другий тайм пройшов за переваги господарів. Фінальний свисток зафіксував 0-0, а це означає, що буде повторна гра у Полтаві. Команда знов у повному складі підійшла до сектору і подякувала вболівальникам за підтримку. Ще з півгодини нас потримали на стадіо. За цей час гостьовий прикрасився стікерами. Потім посадили у наші баси і під супроводом вивезли з міста. Дорога назад пройшла більш спокійно.
Господарі в другому таймі відмітилися полотном схожого змісту з нашим, а також двома осередками розтяжок. Звук – для такої кількості поганий (це не спроба когось підосрати, а просте співставлення кількості і якості).
Вперед, біло-зелені!
вологість:
тиск:
вітер: