\”Металург\” Д – \”Ворскла\”. Фанатський сектор
Після виходу до фіналу кубку України і ліги Європи «Ворскла» практично втратила мотивацію на три заключні матчі чемпіонату. Адже за бронзу зачепитися вже не вийде, а місця з четвертого по сьоме тепер не дають нашій команді нічого окрім так званого престижу. В свою чергу матч проти «Шахтаря» стає матчем життя для нас. До втрати мотивації додалася коротка перерва між півфіналом і звітним матчем. Та й ранній початок (14-00) самої гри теж не додавав вістів нашій команді у передматчевому розкладі. От з таким не дуже оптимістичним настроєм ми відправлялися на цей виїзд.
7 годин дороги до столиці Донбасу виїздюки займали байками для новачків і пивом. Серед зупинок слід відмітити пару вдалих підрізань. Також цього разу не оминули дорожній знак біля села Пекельне. Порадувала чистотою води і величезними косяками дрібної риби річка Оріль. Навіть пролунали пропозиції зробити привал на березі. Нажаль за браком часу довелося відмовитися від цієї ідеї. В цілому комфортно дісталися до Донецька. Доволі швидко знайшли і сам стадіо.
На цьому маленькому стадіончику вперше зустрів таких вихованих і люб’язних сірих. Один навіть мовив: «Молодцы. Неожиданно Металлист в полуфинале прибили». Шмон був ретельним, але не грубим. До нашої десятки додалася ще одна донеччанка. Гостьовий знаходиться на сонці, тому при температурі +23 лишатися вдягненим було просто злочином. Господарів на своєму секторі зібралося приблизно вісім десятків. Від самої гри, як вже було написано вище, не очікувалося нічого особливого. Так воно насправді й сталося. Ворскляни кволо пересувалися по полю, як наслідок – швидко пропустили. В середині тайму наші взяли й просто з нічого відігралися: захисник під тиском Сачка зрізав м’яч у свої ворота. За весь перший тайм на нашому секторі було кілька сплесків активності. Зважаючи на повну пасивність місцевої кузьми наші заряди було чутно навіть по ТБ. Господарів теж було добре чути. У перерві до гостьового прийшло кілька металургів, запропонували замутити перекличку. У другому таймі в’яла гра продовжилася, наші знову пропустили. Аналогічно в’яло поводилися і вболівальники. Окрім домовленої переклички «Слава Україні!» – «Героям слава!» і згадати нічого. Футболісти не приклали достатніх зусиль для того, щоб вдруге зрівняти рахунок. Так гра й закінчилася 1-2. Повне УГ. Можна програти 1-4, але ГРАТИ. А тут… здалося, що їм було просто впадло. Після фінального свистка 6-8 гравців наблизилися в сторону гостьового і подякували нам за підтримку.
Виписка зі стадіону. Завантаження у транспорт і довга й нудна дорога додому. Настрій – нижче плінтуса. З позитивних моментів можна виділити лише вдалу дебютну різку у магазі, зачотне фото посеред поля і пози, в яких намагалися заснути виїздюки. 7 з лишком годин такої дороги і нарешті ми вдома. Похмурий виїзд…
Вперед, біло-зелені!
вологість:
тиск:
вітер: