Найпомітнішим у \”Лубен\” був фан-сектор

«Велика Багачка» — «Лубни» 4:0 (2:0)
«ВБ»: Гринько (Цибулько, 78), Безуглий, Гришанович, Берун (Баштовий, 71), Федорішин, Подробаха (Канюченко, 66), Зав’ялов (Коломієць, 69), Дубницький, Диндіков (Хоменко, 58), Ященко, Таран (Винник, 46).
«Лубни»: Четверіков, Саєнко, Величко, Савельєв, Нечипоренко (Головко, 71), Мирошніченко, Литвин, Порощай, Сухонос (Остапенко, 75), Ковтун, Богданов.
Судді: Чернишов, Сухенко, Опришко (всі — Кременчук).
Голи: Подробаха (6), Зав’ялов (9, 48, 56).
Попередження: Ященко, Диндіков, Подробаха, Винник — Ковтун, Савельєв.
Вилучення: Савельєв (36, друга жовта).
Велика Багачка. 4 липня. 650 глядачів.
Юнаки 2:3

Якщо у попередній грі проти «Миргорода» великобагачанська команда змогла забити перший гол тільки наприкінці зустрічі, і тільки потім все пішло-поїхало, цього разу відбувалося з точністю до навпаки. По суті, перша гостра атака «Великої Багачки» завершилася взяттям воріт у виконанні Анатолія Подробахи, котрий, схоже потроху відновлює свої ігрові кондиції. А через три хвилини гол зі штрафного поклав Сергій Зав’ялов: снаряд відскочив від землі і дезорієнтувавши колишнього кіпера багачан Євгена Четверікова вскочив у кут воріт.

Після цього темп гри впав, певно, під впливом спеки і духоти, хоча господарі час від часу створювали моменти, здатні перетворитися на голи. Найефектнішим з них був дальній удар все того ж Подробахи, коли м’яч влучив у хрестовину. Гравці «Лубен» нерідко порушували правила неподалік власного карного майданчика, і саме після штрафних на них чатувала найбільша небезпека. А правий хав гостей Володимир Савельєв влаштував справжнє полювання на свого візаві Дмитра Дубницького і косив того послідовністю, гідною кращого застосування. І, як-то кажуть, пішов по вовка, а повернувся смаленим. Друга жовта картка змусила лубенчанина піти на відпочинок, не дочекавшись свистка про завершення першого тайму.
Однією з фішок матчу була дуель Гришановичів: Анатолія, тренера «Лубен» та його сина Марка, що захищає кольори «Великої Багачки». В дебюті матчу футболіст трохи знітився під пильним батьківським оком, потім опанував себе і надалі грав уже з мінімумом помилок.

У гостей же в нападі не виходило практично нічого. Єдиний епізод за увесь тайм: пас у розріз на Литвина, зближення того з голкіпером і удар низом повз ворота.

Перші десять хвилин по перерві стали бенефісом Сергія Зав’ялова. Двічі він напрочуд вдало відгукувався на простріли з флангів. У першому випадку йому асистував Ященко, потім Дубницький продемонстрував на своїй «бровці» непоганий дриблінг і виклав круглого точно на ногу партнерові по команді. Форвардові залишалося не схибити, з чим він успішно впорався. У відповідь Нечипоренко здалеку бахнув у дев’ятку і багачанському воротареві довелося на 60-й хвилині вперше (мабуть, і востаннє за матч) по-справжньому вступити в гру.

Ближче до фінального свистка загострення у «Великої Багачки» створювали свіжі Хоменко та Коломієць. Досить близьким до успіху був юний Хоменко на 87-й хвилині, коли він зі зручної позиції влучив у перекладину.

Інколи буває так, що поєдинок не завершується разом з фінальним свистком головного судді. Так сталося і цього разу. Можна говорити про чи не найперший в історії багачанського стадіону «Колос» фан-інцидент. Разом з «Лубнами» на гру приїхали кількадесят уболівальників з міста над Сулою. В дебюті гри гості поводилися шумно, але мирно — співали, декламували салогани, били в барабан. Після перерви градус їхньої активності суттєво зріс, поведінка стала ще розкутішою. До лубенського сектора почали підтягуватися аналогічного штибу великобагачанські уболівальники. Потім, у післяматчевій суперечці сторони звинувачували одна одну в метанні пляшок і навіть каміння. Так чи інакше, травм не зазнав ніхто, а єдиною жертвою конфлікту став велетенський баннер «Лубен», порваний невідомим зловмисником. Вимога компенсувати втрату бойового знамена стала основою подальшої полеміки, до якої приєдналися працівники міліції, представники команд і посадові особи великобагачанської влади. Було багато лайки, качання прав у форматі «а ти хто такий?», проте до бійки так і не дійшло. Вочевидь, гості не були налаштовані на махач у меншості, у ворожому оточенні. Багачанські фани просто розгубилися від такої зухвалості лубенчан і не спромоглися на радикальний супротив. І слава Богу. Дехто з найбільш гарячих персонажів неодноразово наривався на адмінарешт, але інші, поміркованіші фани, умовляли міліцію цього не робити. Врешті-решт гостей розіпхали в автобуси і горем пополам відправили у рідні краї. Вони пообіцяли влаштувати «Великій Багачці» гарячу зустріч у другому колі.

Не маю жодного упередження до лубенських фанів, але не можу не зауважити двох речей. По-перше, вони капітально зіпсували собі репутацію минулорічними бешкетами, а подібні речі так швидко не забуваються. По-друге, якщо ти підходиш до посадової особи з’ясовувати ситуацію, а у твоїй руці фляга з пивом, на що ти розраховуєш? Навряд чи можна довести свою правоту, порушуючи громадський порядок у такий відвертий і нахабний спосіб.

І наостанок побажання до великобагачанських правоохоронців. Проблемних, у подібному сенсі, матчів у першості області не так багато, їх треба вираховувати і готуватися до них належним чином. Робота на стадіоні — достатньо специфічний різновид охорони громадського порядку; у стосунках з футбольними фанами «перегинати палицю», як і «недогинати» її однаково недобре.

Анатолій КАРПОВ