Нарешті!!!

Матч з “Карпатами” міг остаточно поставити хрест на сподіваннях “Ворскли” зіграти в наступному сезоні у Європі (звісно йдеться про таке право через чемпіонат). І такий розклад, в принципі, був вірогідний, враховуючи те, що наша команда не могла виграти ось уже шість матчів поспіль. Але кожній серії рано чи пізно приходить кінець. Нам би хотілося, щоб це відбулося раніше. Але добре, що хоч у матчі з “Карпатами” команді вдалося взяти три очки.
“Ворскла” з початку гри почала на правах господаря більше атакувати, а “Карпати” перші тридцять хвилин гри взагалі думали лише про оборону власних воріт. Тривала в’язка боротьба і справа до гострих моментів доходила рідко, але вони все ж були. На 18-й хвилині Янузі пробивав метрів з двадцяти, м’яч по дорозі зачепив когось із львівських захисників, але пройшов повз ворота. Романенко, як здалося, ситуацію контролював. А на 27-й хвилині спробу переграти досвідченого кіпера гостей зробив Ярмаш, який намагався його перекинути, а натомість ледь не влучив у дев’ятку. Але голкіпер “Карпат” перевів м’яча на кутовий.  Гості ж свою першу осмислену атаку провели на 30-й хвилині і відразу з претензією на пенальті. Кузнєцов головою скинув м’яча на Зеньова, який вривався у штрафний майданчик на побачення з Долганським. Главіна намагався перешкодити форварду гостей, і той упав. Венгер показав грати. Через п’ять хвилин пенальті все ж відбувся, але у ворота “Карпат”. Романенко не порозумівся із захисниками та ще й невдало розрахував відскок м’яча від газону. Янузі підкараулив помилку досвідченого голкіпера і виходив уже на побачення з порожніми воротами, але був збитий тим же Романенком, який намагався виправити свою помилку. Пенальті взявся виконувати Главіна. Пробив хорват ризиковано, але свій шанс реалізував: м’яч від поперечини опустився за лінією воріт – 1:0. “Ворскла”, правда, мала відкривати рахунок за мить до цього, коли у штангу після розіграшу кутового влучив Далку.
Початок другого тайму активніше провели гравці “Карпат”. Відчувалася, що вони у роздягальні отримали прочухана від Олега Кононова за безбарвний перший тайм. І вже на 48-й хвилині гості могли забивати. Це Кожанов протягнув м’яча до штрафного майданчика і віддав уліво на Кополовця. Михайло небезпечно пробивав у дальній кут, але у ворота не влучив. “Ворскла” відповіла хорошим пострілом Кулакова після швидкої контратаки, але Романенко вдруге помилятися не захотів. А от його колега Долганський на 54-й хвилині зробив це залюбки. На удар метрів з 30-ти відважився Худоб’як. М’яч пішов по центру і здавалося, що ніяких проблем для голкіпера господарів він не складе. Але вийшло все навпаки. Досвідчений Долганський зафіксувати його не зміг і закинув  собі у ворота. Так рахунок зрівнявся. В такій ситуації в багатьох могли б опуститися руки, але “Ворсклі”, мабуть, набридло дарувати очки на своєму полі і вона пішла вперед. І досить швидко ворсклянам вдалося знову вийти вперед. На 60-й хвилині Кулаков небезпечно прострілив у штрафний майданчик, Мілошевіч розпластався у підкаті, але перервати політ м‘яча не зумів. А Главіна переправив його у ворота – 2:1.
Після таких бурхливих подій команди взяли деяку паузу. А потім два моменти змарнував Чичиков, який вийшов на заміну. Спочатку на 69-й хвилині Олексій пробив з непоганої позиції головою вище після навісу Кулакова, а 79-й хвилині всі питання щодо переможця взагалі мали зніматися. Главіна навісив зі штрафного на дальню стійку, Чеснаков скидав головою паралельно воріт на Чичикова. Форвард “Ворскли” пробивав з кількох метрів впритул, але Романенко якимось неймовірним чином зумів врятувати свої ворота.
Не зумівши забити третій м’яч, “Ворскла” автоматично забезпечила собі і своїм прихильникам валідольну кінцівку. Кілька разів “Карпати” атакували дуже гостро і біля воріт “Ворскли” виникали міні-пожежі. Таранив оборону господарів екс-ворсклянин Кузнєцов, активним був Гурулі, який вийшов на заміну.  Але до кінця гри рахунок не змінився.
Тепер на полтавців чекає битва за шість очок у Запоріжжі. Микола Павлов після матчу висловив впевненість, що перемога над “Карпатами” додасть впевненості команді. Будемо сподіватися на це і ми.


Олександр Полтавець
Фото www.vorskla.com.ua