Не наш день

А найреальніший момент втратили саме господарі на 18 хвилині, коли Краснопьоров у боротьбі з Тейку пробив у рамку воріт, та Безотосний у відчайдушному стрибку перевів м’яч на кутовий. На 21 хвилині уже Цуррі пробивав метрів із тридцяти правою ногою – знов вище поперечини.

Цими моментами „Ворскла” окреслила свої претензії у цьому матчі. „Металург” до часу змушений був грати без м’яча і на своїй половині поля. Далі взагалі розпочалося щось неймовірне. На 24 хвилині Кулаков отримав діагональну передачу, але затримався на правому фланзі і втратив можливість виходу віч на віч із голкіпером. 27 хвилина – і комбінація Маркоськи-Сачко-Маркоськи закінчилася ударом Йокі мимо воріт. 31 хвилина – двічі Маркоськи і Кулаков обігрували своїх візаві і двічі пробивають повз ворота. І – як логічний підсумок цього відрізку гри – гол Єсіна. Знову Кулаков обіграв Карауша на своєму фланзі, накинув м’яч у штрафну площу, де Маркоськи головою продовжив його політ далі. А там вже чекав свої можливості Єсін – і сходу вгатив м’яч у сітку! Ще чотирма хвилинами пізніше Сачко в падінні не зумів замкнути передачу Деспотовськи.

А потім трапилося те, через що футбол зветься нелогічною грою. Єдиний перехід центра поля „Металургом”, передача врозріз між центральними захисниками „Ворскли” – і Аржанов відправляє м’яч в нижній кут воріт Долганського. Це був єдиний (!) удар „Металурга” у рамку воріт і вже третій гол Аржанова у ворота „Ворскли”… З цим команди і пішли на перерву.

З початком другого тайму гра змінилася, принаймні, перший небезпечний момент створили уже гості. Долганський відбив удар впритул, хоча міг би і не відбивати, адже боковий арбітр зафіксував офсайд. Поза грою було і тоді, коли „Ворскла” організувала вихід один на один.

У другому таймі на полі з’явився молодий Безус замість Деспотовськи, і на 60 та 68 хвилині мав свої епізоди, щоправда, його удару головою та здалеку не вистачило точності. „Ворскла” продовжувала атакувати, але вже з меншим азартом і з меншою кількістю моментів. Сприяли і численні фоли – у „Металурга” у порівнянні з першим таймом їх менше не стало.

І треба ж було такому трапитися, що за відносного затишшя „Ворскла” забила вдруге. Черговий кутовий, м’яч відскочив до Цуррі, а той з гострого (гостріше не буває!) кута вгатив м’яч у ближній від Безотосного кут воріт!

І знову полтавці завелися. Янузі хвилиною пізніше надто розігнався і зіпсував вихід один на один, тримаючи на хвості захисника, а Кулаков (вкотре його не втримали на фланзі – де очі Михайличенка?!) не зумів пробити Безотосного. За кількістю моментів „Металург” уже можна було ховати, та рахунок надто слизький. Тож запоріжці намагалися скористатися кутовими, під час яких Павлов навіть хрестився. А під час чергового фолу на Безусі (суддя, як завжди в цьому матчі, епізоду не бачив) тренер Полтави аж піджак на собі рвав від обурення арбітром.

І ще раз про логіку футболу. Це виглядає смішно, та „Металург” забив. Один із рідкісних проходів правим краєм, навіс – і Невмивака один проти воріт. Ясно, що зрівнює рахунок. І це – третій удар у рамку воріт у запоріжців…

До фінального свистка Янузі головою пробив у поперечину, ще раз м’яч катався уздовж лінії воріт за спиною Безотосного, та Безус зльоту пробив у руки Безтосному… Ну де справедливість, я вас питаю?!

Додатковий час став справжнім подарунком для представників „Бенфіки”, котрі знаходилися на матчі. І в овертаймі продовжився парад нереалізованих моментів: на 98 хвилині Цуррі здалеку під поперечину, а на 100 – Янузі головою. Обидва удари відбив Безотосний. І ще раз Янузі пробив на 103 хвилині – цього разу повз ворота. Де „Металург”?!

Другий тайм доданого часу – і ще два удари у ворота Безотосного. Янузі і Безус промахнулися. Мав момент свій і „Металург” – Хванг виходив один в один із Долганським, але капітан полтавців зіграв вище від усяких похвал. А от на 115 хвилині Долганський не виручив – Хванг реалізував свій вихід один на один. Це був кінець…