Інтерв'ю гравців, тренерів - 22-08-2013, 10:08 - sasa 8

Олег Міщенко: Коли я з\’явився на світ, тато сказав – народився футболіст

Олег Міщенко: Коли я з\’явився на світ, тато сказав – народився футболіст

Після дубля у ворота луганської Зорі, Олег Міщенко став чи не найпопулярнішою особою цього тижня. Не дарма центральні видання один поперед одного публікували інтерв\’ю з нападником Ворскли. Сайт уболівальників вирішив теж не відставати і пропонує до вашої уваги велику розмову з героєм минулого туру…

\”Мене тренував колишній тренер Андрія Шевченка\”

– Для початку хочу поздоровити тебе з потраплянням до символічної збірної 6-го туру за версією Football.ua. А ось сам ти цікавишся публікаціями про себе в Інтернеті, в пресі, чи збираєш таку інформацію?
– Цим більше займаються мої батьки – звісно, їм дуже приємно, коли про мене пишуть у різних виданнях. Так, я теж читаю про себе, коли ця інформація потрапляє мені на очі, але не можу сказати, що спеціально слідкую за цим.

– Про тебе не так багато інформації, а полтавським вболівальникам цікаво, звідки ти родом, де вчився, як потрапив до столичного Динамо?
– Я родом із невеличкого містечка на Харківщині, там жив до 11 років. Дякуючи моєму татові, з 8 років я почав займатись футболом – він возив мене на тренування до Харкова у дитячу школу Металіста. Коли я з\’явився на світ, тато сказав – народився футболіст, і потім саме він побачив у мені задатки футболіста, і всіляко сприяв моєму навчанню. Він вкладав у мене все – і душу, і фінанси, і весь свій вільний час. З 7 до 11 років я був у Металісті, там мене побачили селекціонери київського Динамо і запропонували приїхати на оглядини. Врешті я там і залишився.

– Скільки тобі було років на той момент?
– 11 років. З того моменту я почав жити самостійним життям, без батьків – вони залишились на Харківщині, а я переїхав до Києва, в академію Лобановського. До 18 років я був у Динамо – пройшов дитячу школу, потім грав за Динамо-2, за молодіжний склад голоної команди. Але потім трапилось так, що один агент задурив мені голову, фактично примусивши мене не продовжувати контракт з Динамо, і я поїхав звідти.

– Хто був твоїм першим тренером?
– У Харкові моїм першим тренером був Юрій Григорович Зінченко. Потім у Динамо я тренувався у Олександра Олександровича Лисенка. Ця людина свого часу тренувала Андрія Шевченка, тож я пишаюсь, що займався саме у цього тренера.

\”За три тижні моя трансферна ціна зросла у 10 разів\”

– Дуже цікаво, як ти опинився в італійській Ромі?
– Я тоді тренувався з дублем донецького Металурга, до нас на стажування приїхали молоді тренери з Європи, і з ними було кілька агентів. Я грав у двосторонці, і мене помітив один італійський агент. Після гри він запропонував мені поїхати з ним до Італії, і я погодився. Єдине, що я повинен був зробити – дізнатися свою вартість як гравця. Керівництво Металурга начебто пішло мені назустріч, сказали – їдь, не переживай, доказуй, що ти вартий того, щоб грати в Італії, а ми відпустимо тебе за копійки. І встановили мені вартість 300 тисяч євро. Я пробув в Італії майже 3 тижні, зіграв один тайм проти команди з ОАЕ – начебто все складалось добре. Я повернувся до України, і за кілька днів мені зателефонував агент з Італії і повідомив, що угода не відбудеться. Виявилося, що моя трансферна ціна зросла у 10 разів, і італійців це не влаштувало. Отак завдяки керівництву Металурга я втратив можливість грати в Італії.

 

\"Олег

Фото footboom.com

 

– Можеш порівняти атмосферу в Ромі з атмосферою інших команд? Можливо, якісь відмінності у тренувальному процесі, якісь особливі умови?
– Я був там не під час зборів, а посередині сезону, тому мені важко казати про якісь відмінності. Тренування там триває близько 45 хвилин, фізичних навантажень дуже мало – в основному робота з м\’ячем, квадрати, удари.

– А що тебе найбільше здивувало?
– По-перше, здивувало те, як вони відпрацьовують удари. Різноманітність ударів вражає – вони дуже ретельно працюють над технікою. По-друге, вразило ставлення уболівальників, ставлення преси. Кожне тренування у прямому ефірі транслюється по телебаченню, до того ж завжди на трибунах під час тренування є 500-700 глядачів. Культура уболівання там дійсно на дуже високому рівні, і це гідно поваги.

\”Із Ворсклою я на 2,5 роки\”

– Чому у Ворсклі ти вподобав саме 99 номер?
– Мій тато раніше теж грав у футбол, на обласному рівні, і в нього був номер 9. Звісно, в мене теж 9-ка стала улюбленим номером – я грав під цим номером і в Динамо, і в Говерлі. Коли я прийшов у Полтаву, цей номер вже був зайнятий, тому я вибрав 99.

– Щодо Говерли. Відомо, що ти був прив\’язаний до Севідова, в тебе закінчувався строк оренди, приблизно в цей час Севідов теж залишив клуб. Чи були варіанти піти разом з Севідовим до Карпат?
– На той момент, коли в мене виник варіант із Ворсклою, Севідов був без роботи – в нього були \”розбірки\” з власником Говерли, і ніхто не знав, чим це закінчиться. Тому я не міг піти за ним. Лише через два тижні Севідов знайшов роботу, але в мене вже була підписана угода з Ворсклою.

– А ти не жалкуєш, що перейшов саме до Ворскли?
– Ні в якому разі. В мене було кілька варіантів, навіть був варіант з Росії, але я вибрав Ворсклу і дуже радий цьому. Полтава дуже гарне місто, тут чудовий, а головне, дружній колектив. Тому я ні на хвилину не сумніваюсь в правильності свого вибору.

– На який час ти підписав контракт?
– На 2,5 роки.

– Тобто 2,5 роки ми сміливо можемо розраховувати на тебе?
– Так, я дуже сподіваюсь на це.

– Із ким ти радився, коли переходив до Ворскли?
– З Севідовим, а також і з тренером Металурга Сергієм Шищенком.

– Як тобі Сачко-тренер?
– Дуже хороший тренер, хоча і молодий, але в нього є стрижень. Він дуже багато працює і повністю віддається своїй справі. Лише позитивні враження.

 

\"Олег

Фото vorskla.com.ua

 

– Чим відрізняється тренувальний процес у Ворсклі, і скажімо, у Говерлі?
– У Ворсклі тренувальний процес більш гармонійний. І фізика, і техніка, і удари, і тактика. У Говерлі нас мало навантажували фізично, тому ми більше вправлялись з м\’ячем. У Ворсклі більше фізичних навантажень, бо ми повинні легко відбігати 90 хвилин і при цьому не розгубити ігрових якостей.

– Це заслуга нового тренера по фізпідготовці?
– Скоріше це заслуга всього тренерського штабу.

\”Василь Вікторович каже: творіть, ви самі творці своєї справи\”

– Ти вже розповідав, що твоя улюблена позиція на полі – під нападником у центрі. Але помітно, що на полі ти часто зміщуєшся направо, і це в тебе виходить доволі непогано. Прокоментуй, будь-ласка.
– Зміщуючись праворуч, можна зробити багато корисних дій – піти на фланг, прибрати м\’яч під себе, піти в середину, рухатись вперед. Оскільки в мене ліва нога є робочою, я не принесу багато користі, зміщуючись вліво, там я можу виконати мало дій. А я не люблю одноманітність в своїх діях, тож на правому фланзі я можу принести набагато більше користі.

– У своїх діях ти більше імпровізуєш, чи в тебе є чітке завдання на полі?
– Тренер каже всім гравцям: простіше ззаду, простіше у середині поля, перед чужою штрафною – творіть. Тобто це наша уява, і як ми це уявимо, так і втілимо на полі. Передбачити ситуацію на полі неможливо – ситуація змінюється кожну секунду, тому ніяких конкретних завдань ми не маємо. Василь Вікторович каже: творіть, ви самі творці своєї справи.

– Василь Вікторович сам у минулому нападник, тож він і вас налаштовує більше на атакувальну гру? Раніше Ворскла грала від захисту, здебільшого на контратаках, можливо, тому і мало забивала? Ти пам\’ятаєш Ворсклу того періоду?
– Звісно, пам\’ятаю, повністю згоден. Наразі тренер справді багато уваги приділяє атакувальним діям, навіть після гри приходить і каже: ось сьогодні, наприклад, вдарили по воротам 20 разів, влучили 8-10 разів, треба приділити увагу цьому. І ви могли помітити, що Ворскла вже більше забиває, і це заслуга тренера.

– Але ж і гравці, знаючи про невисоку точність ударів, якось додатково відпрацьовують ці компоненти?
– Так, гравці передньої лінії обов\’язково відпрацьовують. Більше того – вся команда тренує удари. На недавньому розборі гри ми дивились статистику – лише Арменд Даллку і воротар Непогодов не зробили жодного удару по воротах, а так кожен гравець хоч раз, але бив по воротах. Це говорить про те, що вся команда націлена на атакувальні дії, і від кожного гравця можна чекати результативного удару.

– Перші матчі ти грав на позиції Кривошеєнка, замінюючи його або він змінював тебе. Останні матчі ви грали із ним разом, утворюючи такий собі трикутник з Янузі на вістрі, і це давало багато корисних дій. Наскільки тобі комфортно грати з Іваном на фланзі?
– Думаю, будь-кому буде комфортно грати з таким досвідченим гравцем – якщо не помиляюсь, Іван у свої 29 років вже зіграв понад 300 матчів. Він дуже добре бачить поле, постійно підказує мені, як краще зіграти. Я думаю, з ним я скоріше зможу прогресувати в своїй грі. Його відсутність на полі дуже помітна, я вважаю Івана одним із ключових гравців, і сподіваюсь, що ми постійно гратимемо разом.

 

\"Олег

Фото з архіва Андрія Домненка

 

\”Фарт треба заслужити\”

– Згадуючи матч з Зорею – ти пробивав штрафний удар, це був такий собі футбольний шедевр. Певно, ти приділяєш багато часу на тренування таких ударів?
– Загалом приблизно 2 рази на тиждень я залишаюсь після тренування хвилин на 40, виставляю стінку і з цієї позиції відробляю удари. Я вважаю, що це дуже важливо, адже в сучасному футболі 70 відсотків голів забивається саме із стандартних положень. Тому треба працювати над цим, приділяти багато уваги – адже буває так, що гра \”не йде\”, і саме твій удар зі стандарту може стати вирішальним.

– За 5 матчів у Ворсклі ти забив 3 голи, в Говерлі 3 голи ти забив за 24 матчі. У чому секрет твого прогресу?
– Я думаю, що нема ніякого секрету, просто невідомо, скільки голів я міг би забити в Говерлі, якби не отримав травму. Я \”випав\” на 2 місяці після надриву задньої поверхні стегна, а після повернення було дуже важко увійти в цей ритм гри. Тому я не став би акцентувати на тому, чи забив я, чи віддав пас – головне, щоб я приносив користь і команда перемагала.

– Але ж приємно відчувати себе кращим бомбардиром, знати що твій гол один з претендентів на кращий гол туру?
– Так, це дуже приємно, і я думаю, що кожен гравець передньої лінії цього прагне.

– Після 6 турів команда посіда 4 місці. Не можна сказати, що тут обійшлося без деякого фарту, збігу обставин…
– Фарт треба заслужити. Щастить тим, хто сильніший, і хто багато працює. Щодо місця в таблиці – особисто я вважаю, що це абсолютно нормальне місце на цей проміжок часу.

– Але ж погодься, що у команди не все виходить так, як хотілося б багатьом. Як ти вважаєш, над чим треба попрацювати в першу чергу, щоб не втратити гарне місце в таблиці?
– У першу чергу потрібно додати холоднокровності, трохи спокою, коли результат на нашу користь. Трохи солідності, адже нас вже починають боятися деякі клуби. І найголовніше – не витати у хмарах, жодної недооцінки суперника. Якщо ми кожен день будемо робити хоча б маленький крок вперед, то у нас все вийде. Не боятися суперника, поважати, але не боятися.

– Задачу на сезон поставлено? Бо є деякі протиріччя – тренер каже, що команда не боротиметься за Лігу Європи, гравці кажуть, що будуть боротися…
– На початку сезону нам оголосили, що основна задача на сезон – місце не нижче за минулорічне, тобто місце в десятці. Але ж ми бачимо, що нам під силу показати кращий результат. Наприклад, найближчі три матчі при серйозному ставленні і при вдалому збігу обставин ми можемо виграти і посісти стабільне місце в п\’ятірці лідерів. І обставини можуть скластись так, що хлопці самі захочуть здобути місце вище, ніж нам озвучили – 5-те чи 6-те, і поборотись за право грати в єврокубках. У наш час нічого неможливого немає, ми будемо робити свою справу, а далі подивимось.

\”Десять місяців провів у шлюбі, зараз знову вільний\”

– Давай трохи поговоримо про твоє особисте життя. Я знаю, що в тебе є захоплення – це автомобілі. Звідки це?
– Навіть не знаю. Скоріше за все це молодість – я молодий, запальний, хочеться спробувати все. Я люблю швидкість, і за це мене дуже сварять батьки. Це моя слабкість, і скоріше за все, моя проблема. Мабуть, саме жага швидкості і є причиною мого захоплення.

– На чому ти зараз ганяєш?
– Зараз в мене Audi A7, я придбав її три тижні тому.

– А чим ще цікавишся? Комп\’ютерні ігри, соціальні мережі, музика?
– Соціальні мережі – це мабуть, вся молодь цікавиться, і я не виключення. На приставці Sony Play Station можу пограти з друзями під час зборів, наприклад. Дуже полюбляю російський більярд.

– А як щодо музики?
– Я слухаю будь-яку музику, окрім джазу і важкого року. З улюблених виконавців можу відмітити Басту і Тіматі, хоча під настрій я можу слухати будь-що.

 

\"Олег

Фото vk.com

 

– Тобі 23 роки, як у тебе у сімейному плані?
– Минулого року я одружився, 10 місяців провів у шлюбі, зараз я знову вільний – так трапилося. У мене зараз є дівчина, сподіваюсь, що це серйозно.

– Тебе дуже тепло прийняли полтавські уболівальники. А як ти ставишся до них, чи не набридають вони дзвінками, проханнями, листами?
– Звісно, ні – це дуже приємно, коли фанати приділяють тобі увагу. Я не зірка, в мене немає зоряної хвороби, щоб відмовити людині в проханні автографа чи сфотографуватися, чи просто поспілкуватися, спитати, як справи. Зрештою, це також частина нашої роботи, нашого футбольного життя, і я жодного разу нікому не відмовив. Єдине – в мене є такий невеличкий ритуал, коли я перед грою йду з автобуса до стадіону, я всім кажу – всі питання після гри. Я не фотографуюсь перед грою, але після гри я не відмовлю жодній людині, хоч це буде в ресторані чи кінотеатрі.

– А персональні прихильниці вже з\’явились?
– Не знаю, поки що не помічав (сміється).

\”Кожен хоче прикласти руку до серця, заспівати гімн – це велика мрія\”

– Коли ти дивишся футбольні матчі за участю команд – потенційних суперників, ти звертаєш увагу на конкретних гравців, на їхній стиль гри, чи це все обговорюється на передматчевих заняттях?
– Звісно, ми обговорюємо на заняттях, але я вважаю, що кожен гравець, що професійно підходить до своєї справи, повинен дивитися матчі і щось корисне відмічати для себе.

– Чи дивишся ти матчі за участю інших команд, не українських?
– Так, я дивлюсь іспанський чемпіонат, англійський, італійський.

– Твоя улюблена європейська команда?
– Реал Мадрид

– А гравець?
– Рональдо.

– Чи є в тебе мета зіграти за збірну України?
– Мабуть, кожен футболіст-українець мріє зіграти за збірну. Я грав за молодіжну збірну, за юніорів, але головна мета – це головна збірна. Кожен хоче прикласти руку до серця, заспівати гімн – це велика мрія.

– Як оцінюєш шанси нашої команди вийти до фінальної частини ЧС-2014?
– Даю 100%, що команда вийде. З таким підбором гравців, з таким тренером немає ні найменших сумнівів, що команда вийде.

 

\"Олег

Фото vorskla.com.ua

 

– До питання про патріотичність. Багато уболівальників засуджує гравців, що переходять до іншої команди, особливо якщо команди ворогують між собою, наприклад як Дніпро та Металіст. На твою думку, чи повинен у футболі бути такий патріотизм? Наскільки це може заважати гравцеві прогресувати?
– Уболівальники думають, що гравці йдуть до інших клубів тільки заради вищої зарплатні. Але ж часто трапляється, що у гравця виникає конфлікт із керівництвом, його переводять до дубля, позбавляють ігрової практики. Або, як у випадку з Безусом та Селіним – хлопці переросли рівень Ворскли, їм потрібно було прогресувати. Все-таки Динамо може боротись за місце в Лізі чемпіонів, а це вже зовсім інший рівень. Якщо в гравців не все виходить, то це можуть бути суто побутові причини, і їм треба деякий час, щоб проявити себе.

– А ось ти, наприклад, міг би присвятити себе одному клубу на все життя?
– Якщо клуб буде прогресувати і з кожним роком ставити перед собою все вищі і вищі завдання – то звичайно, міг би.

\”Є бажання повернутися в Динамо\”

– Пам\’ятаєш свій дебют в Прем\’єр-лізі?
– Донецький Металург, матч проти Дніпра. Мені тоді було 18 років.

– Швидкість, дриблінг, точний удар, технічне виконання штрафного, флангові передачі – що на твій погляд, тобі вдається краще всього?
– Думаю, дриблінг і точний удар – це те, що я люблю робити. Швидка обводка і різкий неочікуваний удар – я це звик робити з дитинства, це моя улюблена справа.

– У Динамо твоїми партнерами були Зозуля, Кравець, Ярмоленко, Кічак, Сахневич. З ким ти тоді товаришував, з ким підтримуєш стосунки зараз?
– Товаришував з усіма. Зараз підтримую стосунки з Романом Зозулею, в основному у телефонному режимі. Звісно, коли зустрічаємось, то обнімаємось з усіма хлопцями, ніхто один від одного не відвертається. Але більш тісні стосунки з Зозулею.

– Чи є в тебе агент?
– Мій агент – мій ровесник, його звуть Вадим Шаблій, він відома людина в цьому колі. Дуже чесна і порядна людина, я йому довіряю, в мене з ним гарні стосунки.

– Чи є в тебе мрія зіграти в київському Динамо?
– Не буду брехати ― є бажання повернутися в Динамо.

– Як вважаєш, чому у Блохіна не дуже вдало йдуть справи?
– Важко судити. Можливо, є якісь негаразди всередині команди, може, конфлікт між іноземцями та українцями… Але точно можу сказати, що призначення капітаном Андрія Ярмоленка – дуже правильне рішення. Він є справжнім лідером команди, і Динамо без нього – не Динамо.

– Останнє питання. Що б ти хотів змінити в собі, що тобі не подобається?
– Я дуже емоційна людина. Я дуже запальний, я можу щось наговорити людині а потім пожалкувати про це. Також я дуже принциповий, і рідко відступаю від своїх рішень: якщо ні – то ні, якщо так – то так. Принциповість і категоричність – мої найбільші вади, я це розумію, але мені вже 23 роки, і я не певен, що зможу в собі це перебороти.

– На полі ти начебто не дуже запальний…
– На полі я намагаюсь себе контролювати, бо якщо отримаєш одну картку, потім другу – підведеш команду. І хоча емоцій на поле дуже багато, я все ж намагаюсь тримати себе під контролем.

Андрій ДОМНЕНКО

Погода