Павло Ребенок: \”Настрій – не найкращий\”

Про матч 19 туру з \”Карпатами\”, як готується до нього полтавська \”Ворскла\” розповів півзахисник полтавців Павлов Ребенок інформаціному відділу львівської команди

 

– Павле, яким є настрій у гравців «Ворскли» після невдало проведених останніх матчів?
– Загалом він не найкращий, але ми робимо все для того, щоб його підняти. Так, ми програли останні матчі «Оболоні» та донецькому «Металургу», але в жодному разі не збираємося опускати руки. Навпаки, потрібно заключні матчі року відіграти якомога краще, аби покращити своє турнірне становище у Прем’єр-лізі, тому намагаємося зарядити себе позитивними емоціями, бо з опущеними головами виходити на поле не можна, не буде ніякого толку.

– Але ж в Лізі Європи вам вже нічого не світить…
 – Це стосується тільки нашого турнірного становища. Але ми все одно готуємось на «Ганновер» з повною відповідальністю, це ж Єврокубки. І хоча ми вже вилетіли, хочеться залишити про себе в Європі хорошу пам’ять, щоб про нас говорили як про команду, яка бореться за максимально кращий результат у будь-якій ситуації. Окрім того, ми пам’ятаємо, що є така річ, як рейтинг країни і рейтинг клубу, на які потрібно працювати в кожному матчі. Зрештою, є ще й преміальні, адже для нас футбол це не лише хобі, а й робота, яка годує нас та наші сім’ї. Скажу відверто, єврокубки це немов наркотик – зігравши в них раз, в подальшому хочеться у них грати щосезону. А для цього потрібно добре виступати в чемпіонаті України, де у нас справи наразі йдуть не найкращим чином.

– Справді, після сенсаційної поразки вдома від «Оболоні» ви програли і в Донецьку «Металургу». При цьому, як каже багато людей, це був швидше хокей, а не футбол – рахунок 6:3 говорить сам за себе.
 – Так, на жаль, ми знову програли. Хоча грали нібито й непогано. А матч вийшов насправді дуже бойовим і напевно був дуже цікавим для глядачів. Усе ж не в кожному матчі в Україні забивається дев’ять голів.

– А для гравців він яким видався?
– Якщо відверто, то хочеться якомога швидше його забути. Хоча сам матч був насправді дуже цікавим, але його кінцевий результат нас аж ніяк не влаштував.

– Мабуть, забивши три голи в гостях, прикро усвідомлювати, що ти програв, та ще й з таким рахунком. Виходить, що «Ворскла» зіграла добре в атаці і зовсім погано в обороні.
– Ми єдина команда, тому не можна говорити, що хтось зіграв добре, а хтось погано. Коли команда пропускає, то за це відповідає не лише воротар та захисники, а й решта гравців також. Значить, кожен десь недопрацював. І в поразці ми всі винні в однаковій мірі.

– Ви пропустили дуже швидкий гол.
– Так, і це було для нас погано. Взагалі-то ми частіше забиваємо першими. В усякому разі, намагаємося це робити, бо коли ведеш в рахунку, грати набагато легше. Коли програєш, думки про те, що потрібно забивати і при цьому не маєш права помилитися в обороні, відбирають додаткові сили, і ти значно швидше втомлюєшся.

– Але цього разу пропустивши в дебюті, ви відігрались швидко. Між іншим, рахунок було зрівняно після твоєї передачі. Ти бачив, що подаєш на Безуса, чи просто виконав передачу з надією, що там хтось є?
– Не можу сказати, що давав саме на Безуса, але я добре бачив, що є вільна зона, з якої можна пробити по воротах, тому віддавав пас саме на неї. Роман прочитав мій намір і вчасно з’явився в потрібному місці в потрібний час. Коли ми забили, то я був дуже радий, але виявилось, що цей гол нам не допоміг. Після нього ми пропустили ще двічі.

– Тим не менше, забивши гол у роздягальню, ви скоротили відставання в рахунку до мінімуму. Цікаво, що вам говорив тренер у перерві?
– Коли ми програвали два м’ячі, то наші шанси хоча б на нічию виглядали мізерними. Але гол у роздягальню повернув нам упевненість. Скажу більше, в роздягальні у нас навіть з’явилася віра, що ми можемо не лише відігратися, а й вирвати перемогу. Тренер нам так і сказав, що потрібно додати й дотиснути суперника і тоді все буде добре. На жаль, у грі все вийшло по-іншому. Свій м’яч ми забили, але що з того, коли перед тим самі два пропустили. А під сам кінець «Металург» забив ще один м’яч, от і вийшло 3:6.

– Між іншим, статистика каже, що «Металург» сім разів влучив у рамку воріт і забив шість голів. Це просто фарт чи дійсно у донеччан дуже класні виконавці?
– Без везіння, звичайно, не обійшлося, але «Металург» має в своєму складі насправді багато хороших і дуже технічних футболістів. З «Металургом» отримуєш задоволення від гри, вони самі грають і тобі дають. Напевно, не випадково у нас з ними в цьому сезоні вийшли два таких цікавих і дуже результативних матчі. 4:2 і 3:6 – 15 м’ячів у двох іграх! Глядачам нудьгувати не доводилось, зрештою, як і гравцям.

– Хто з гравців «Металурга» тобі сподобався найбільше?
– (Після деяких роздумів. – Авт.) Напевно, Траоре. Дуже хороший нападник. Увесь час чіплявся за м’яч, постійно «нагружав» наших захисників і вони часто були безпорадними в боротьбі проти нього. Зрештою, він і забив нам два голи. Однозначно, він був найкорисніший на полі в складі своєї команди.

– На недільну гру з «Карпатами» сил у вас вистачить?
– Ми вже втягнулися в ритм грати двічі на тиждень, а тому з цим проблем бути не повинно. До того ж наші медики роблять усе, щоб ми встигали відновлюватись. Між іншим, в тих же матчах з «Металургом» та «Оболонню», в яких ми програли, за всіма статистичними показниками ми виглядали дуже добре, тому я не можу погодитися з тими, хто говорить, що «Ворскла» вже втомилася. Тож і в матчі з «Карпатами» ми також будемо грати на перемогу.

– Думаєш, нинішні «Карпати» вам обіграти буде не важко?
– Нинішнє турнірне становище «Карпат» це ще не є гарантія нашої перемоги. Звичайно, львівська команда переживає не найкращі часи, особливо, якщо зважити на два попередні сезони. Але мені здається, що гра в «Карпат» є.

– То ти «Карпати», як і «Металург», відносиш до тих команд, які грають і дають грати супернику?
– У принципі, так. В усякому разі, останні три роки «Карпати» з будь-яким суперником не закривались, а навпаки, завжди намагалися нав’язати свою гру. Та й загалом мені здається, у «Карпат» зараз криза не гри, а результату.