Тріумф \”Зорі\”, дежа-вю \”Великої Багачки\”

«Зоря» Гоголеве — «Велика Багачка» – 1:1. пен. 5:3.
Бондаренко 20 — Міславський 31-пен.
«Велика Багачка»: Гринько, Берун, Таран (Безуглий), Винник, Федоришин, Розка, Дубницький, Подробаха, Диндіков. Зав’ялов, Міславський.
Тренер: О. Калюжний.
«Зоря»: Шарлай. Піддубний,Кармазін. Логвиненко, бабенко, Пономаренко, Марусич, Баранник, Михайленко, Бондаренко, Манасян.
Тренер: А. Шарлай.
Шишаки. 8 серпня. 2000 глядачів.

Традиційно фінал \”Шишацького кубка\” був представлений, як спортивно-мистецька програма, в якій власне фінальний матч був тільки одним із його компонентів. Концерт за участі місцевих аматорів сцени та запрошених зірок української естради, подарунки від міністра у справах сім’ї, молоді та спорту Равіля Сафіулліна (найголовніший з яких — електронне табло для місцевого стадіону Шишак – «Прогрес»), лазерне шоу та феєрверк цікавили публіку не менше, ніж головна, за визначенням, подія.

Головний матч Кубка видався напруженим, нервовим, супроводжувався рядом парадоксів та незрозумілостей. Один із парадоксів — приємний. Хто пам’ятає поле шишацького стадіону минулого року, не міг не звернути увагу на покращення його стану. Як вдалося зберегти траву в надскладних умовах нинішнього літа, залишається загадкою. Отже, можемо, якщо захочемо. Що ж до усього іншого: гра почалася із значним запізненням, тривала (якщо вірити нововстановленому табло) всього 85 хвилин, не грали, всупереч регламенту, додаткові 30 хвилин після завершення основного часу, а одразу перейшли до 11-метрових. Чи було це пов’язано з неймовірною спекою, чи зумовлювалося іншими чинниками, встановити не вдалося.

Вже в дебюті матчу, на 7-й хвилині «Зорі» вдалося забити швидкий гол, але він був скасований через положення «поза грою». У відповідь багачани створили два гострих моменти. Таран трохи не влучив у ворота після розіграшу кутового, а трьома хвилинами потому Зав’ялов, граючи на випередження, зіштовхнувся з кіпером «Зорі» Шарлаєм. Епізод можна було трактувати по-різному, і рефері вирішив, що мав місце напад на воротаря.

В цілому для першої чверті матчу була притаманна певна територіальна перевага «Великої Багачки»,  її суперник діяв на контратаках, причому робив це гостріше й цікавіше. Коли на 20-й хвилині “Зоря” відкрили рахунок, це мало достатньо закономірний результат. Воротар «Великої Багачки» Гринько парирував перший удар, але проти добивання Бондаренка виявився безсилим. У цю мить оборонці багачан раптом припинили грати — вочевидь, вирішили, що м’яч залишив межі поля, хоч підстав так вважати у них не було.

Зіштовхнувшись із потребою відіграватися, гравці «Великої Багачки» почали діяти агресивніше і гостріше. Натиск мав логічне завершення у вигляді пенальті, призначеного за грубу гру проти Подробахи у межах карного майданчика. Рефері рішуче вказав на “точку”, і Міславський відновив рівновагу.

У другому таймі перевагою стабільно володіли багачами, найчастіше воротам суперника загрожували Дубницький. Додав гостроти вихід юного Хоменка, але м’яч заповітну лінію так і не перетнув, хоч і мав для цього кілька можливостей. У “Зорі” епізодичною активністю в наступальних діях відзначалися досвідчений Піддубний та молодий Бараннік.

Попри всі намагання, рахунок до фінального свистка не змінювався, і команди були змушені перейти до з’ясування стосунків за допомогою 11-метрових.

Великобагачанську фан-делегацію, в лавах якої перебував автор, охопили недобрі передчуття. «Зоря» потрапила до фіналу завдяки кращому, ніж філенківська «Нива», пробиванню серії пенальті. «Велика Багачка», навпаки, мала неприємний досвід програшу в цій лотереї в минулорічному фіналі. Долю протистояння вирішив єдиний невдалий удар Олександра Безуглого. Всі інші спроби з обох боків виявилися влучними.

Гоголівська команда, яка не була фаворитом в жодному з раундів плей-оф кубка, цілком заслужено здобула почесний трофей. Можна з певною пафосністю говорити про те, що “Шишацький кубок” після річної перерви повернувся додому. «Велику Багачку» спіткала та ж невдача, що й роком раніше. Мали помітну перевагу, пропустили необов’язковий гол, не без проблем відігралися, не змогли дотиснути опонента, хоч мали для цього можливості, і, зрештою, не справилися з хвилюванням у найвідповідальнішу мить. Такий футбол, таке життя.