Це одна з найбільших перемог футбольної команди “Ворскла”

Головною подією 1956 року став виступ “Колгоспника” (тоді таку назву носила “Ворскла”) у розіграші Кубка України. Саме він і виявився доленосним в історії команди. Цей трофей українського футболу в 1956 році розігрувався останнім, у жовтні—листопаді.

На першому етапі полтавці без особливих клопотів подолали в Нововолинську місцевий “Шахтар” — 5:0. Однак далі таких, відносно легких, прогулянок вже не було. У 1/8 фіналу полтавці перемогли одноклубників з Рівного (до речі, переможців 2 зони чемпіонату України) — 2:0. А ось у чвертьфіналі на “Колгоспника” чекав добре відомий “Машинобудівник” (Київ). У перший день команди розійшлися миром — 0:0. А наступного дня, у переграванні, полтавці схилили шальки терезів на свій бік — 2:0. Таким чином, “Колгоспник” взяв реванш у киян за поразку в чемпіонаті і вийшов до півфіналу. На цій стадії жереб звів полтавців з торпедівцями Кіровограда. Кіровоградці вже володіли почесним призом 1953 року (до речі, у фіналі кіровоградці переграли полтавський “Локомотив” — 3:1) і не проти були повторити свій успіх. Однак наші земляки не залишили торпедівцям жодних шансів, провівши в їх ворота 4 “сухих” м’ячі. Шлях до фіналу був відкритий.

У ніч на 8 листопада в Києві випав сніг. Снігопад тривав і в день матчу. Кияни були здивовані, коли побачили на вулицях міста афіші про те, що на стадіоні імені Хрущова (тепер НСК “Олімпійський”) відбудеться фінальний матч на Кубок України між командами “Машинобудівник” (Запоріжжя) і “Колгоспник” (Полтава).

О третій годині на біле, мов килим, поле вийшли футболісти у звичній літній формі. Полтавська команда виступала в такому складі: Степан Котора, Анатолій Хижняк, Степан Горват, Юрій Нікітін, Микола Телінгер, Борис Шатило, Євген Іванов, Анатолій Хоростецький, Олександр Матюхін, Аладар Пельчарський і Володимир Казанкін.

Суперники полтавців мали неабиякий досвід участі в таких турнірах. А ось “Колгоспник” — команда, яка існувала тільки другий рік. Гра розпочалась із атак полтавців. У цей час снігопад ще більше посилився. Звичайно така погода заважала грати технічно. Гравці щоразу сковзалися, не завжди точно передавали м’яч. Особливо важко довелося полтавцям, у бік яких дув сильний вітер. Футболісти “Машинобудівника” намагалися будь-що використати сприятливі для себе умови. У середені першого тайму вони без упину штурмували ворота “Колгоспника”, але воротар Котора грав просто блискуче. Команда “Колгоспник” активно оборонялася, а потім несподіванно перейшла у наступ. Нападник Казанкін вийшов до воріт запоріжців і красиво пробив, але м’яч пройшов вище воріт. Треба сказати, що симпатії київської публіки були на боці полтавців. Гучними оплесками вони вітали всі сейви полтавського голкіпера та дії в нападі полтавських нападників.

Двадцята хвилина. Поблизу штрафного майданчика запоріжців Пельчарський виконав штрафний удар. М’яч потрапив до Матюхіна. Він точно відпасував Іванову, а той сильним ударом послав м’яч у ворота. 1:0. Гол надав натхнення полтавцям. Матюхін через кілька хвилин прорвався до воріт суперника, але пробив вище воріт.

Друга половина гри почалася тиском машинобудівників. Вони хотіли відігратися. Але захисники “Колгоспника” успішно стримували цей натиск. Горват і Нікітін кілька разів рятували ворота. Поступово гра вирівнюється. На 35 хвилині другої половини гри нападник Хоростецький подав м’яч Матюхіну, і той забивав другий гол. Успіх окрилив полтавців. Вони знову пішли в атаку. Хоростецький пройшов із м’ячем через усе поле, вийшов до штарфного майданчика. Здалося, що зараз буде бити, але несподівано передав м’яч ліворуч Казанкіну, і той сильним ударом посилав м’яч у сітку — 3:0.

Деякі “вболівальники” почали залишати стадіон, не сподіваючись побачити після цього щось цікаве. Але даремно. Матюхін на останній хвилині матчу пішов упереді і красивим ударом забив четвертий гол.

Одразу після кубкової перемоги обласне керівництво й обком КПУ почали клопотатися, аби включити “Колгоспник” до числа учасників чемпіонату СРСР серед команд класу “Б” (раніше команда виступала на аматорському рівні — Прим. авт). 19 листопада за підписами секретаря Михайла Рожанчука та голови виконкому обласної ради депутатів трудящих Андрія Черченка був направлений лист-прохання до Комітету з фізкультури та спорту при Раді Міністрів СРСР про включення полтавської команди до числа учасників чемпіонату СРСР. Пізніше Комітет ухвалив це прохання. Так, уже до нового року “Колгоспник” отримав статус команди майстрів. І досяг він цього лише за два роки існування!

ЛИСТ-ПРОХАННЯ

Москва, Скатерний провулок, 4.
Голові комітету з фізкультури
та спорту при Раді Міністрів СРСР
тов.Романову М.М.

Полтавська область є однією із перших областей України, де розгорнувся масовий фізкультурний рух серед сільського населення. У 1955 році при обласній раді ДСТ “Колгоспник” була створена футбольна команда, яка існує і зараз.

У спортивному сезоні 1955 року команда “Колгоспник” не змогла добитися високих спортивних показників, так як вона знаходилась в стадії комплектації. Але у сезоні 1956 року положення корінним образом змінилося. Поповнившись молодими здібними гравцями, під керівництвом досвідчених тренерів, команда досягла значних результатів.

У розиграші першості УРСР вона зайняла друге місце в своїй зоні, поступившись сильнішій та досвідченішій команді “Машинобудівник” Київ, котра була багаторазовим чемпіоном та володарем Кубку України.

У розиграші Кубку УРСР команда вийшла переможцем. Вона провела 5 матчів, отримавши перемогу з відношенням м’ячів 17:0, вигравши як півфінальний так і фінальний матч з рахунком 4:0. У ході розиграшу Кубку УРСР команда “Колгоспник” одержала перемогу над вищевказаною командою “Машинобудівник”, над однією із сильніших команд республіки “Торпедо” (Кіровоград) та над командою “Машинобудівник” (Запоріжжя), яка зайняла друге місце в спартакіаді України.

Крім цього, команда успішно провела ряд товариських зустрічей з командами класу “А” та “Б”. Вона виграла у дублюючого складу київського “Динамо” з рахунком 4:2, у майстрів класу “Б” дніпропетровської команди “Металурга з рахунком 2:1, у команди класу “Б” міста Ступіно з рахунком 3:1 і програла при добрій грі основному складу київського “Динамо” і ЦБРА з рахунком 0:1.

Тепер команда “Колгоспник” стала кращою командою серед всіх команд цього товариства на Україні. Вона користується в республіці великою популярністю, заслужила повагу трудящих Полтави та області.

За одностайної думки тренерів команд класу “А” та “Б”, з якими зустрічалась команда, вона за своїм класом успішно може виступати серед команд класу “Б”.

Команда має свою власну спортивну базу. Стадіон має більше 6 тисяч місць для сидіння, а до початку нового спортивного сезону буде мати 16 тисяч місць. Середня виручка за кожну гру складає більше 20 тисяч рублів, а при іграх на першість республіки, при розиграші Кубку та товариських зустрічах з командами класу “А” і “Б” – до 45 тисяч. Після закінчення будівництва трибун виручка буде доведена до 80-100 тисяч рублів за гру.

Всі гравці грають з великою наснагою, в товаристві поводять себе старанно. Середній вік гравців не перевищує 23-х років.

Обком КП України та облвиконком проявляють велику турботу про команду. Гравцям-холостякам надані гарні гуртожитки, а тим, хто має

сім’ї надані квартири.
На основі вищенаведеного, обком КПУ і виконком Обласної ради депутатів трудящих просить Вашого сприяння в тому, щоб включити полтавську команду “Колгоспник” до числа команд класу “Б” на 1957 рік.

Секретар обкому КПУ М. Рожанчук.
Голова виконкому Обласної ради депутатів трудящих А. Черченко.

Олександр СТАДНИЧЕНКО