Усе вирішив штрафний

«Велика Багачка» — «Рудка» 1:0 (0:0)
«Велика Багачка»: Гринько, Берун, Таран (Гришанович, 57), Винник, Федорішин, Розка, Дубницький, Ященко (Подробаха, 62), Зав’ялов (Хоменко, 52), Диндіков (Безуглий, 69), Міславський.
«Рудка»: Пучка, Величко, Дубравін, Богомаз, Ковтун, Дюжов, Кривошея (Коннов, 61), Шевченко, Кириченко, Даценко, Букша (Козаченко. 46).
Судді: О. Яненко, А. Яненко, Сухенко (всі — Кременчук).
Гол: Диндіков (53).
Попередження: Хоменко, Безуглий, Дубницький — Кириченко, Козаченко.
Велика Багачка. 28 червня. 500 глядачів.

Створена під Шишацький кубок команда «Рудка» справила загалом приємне враження, не дивно, що їй вдалося потрапити до чвертьфіналу. Щоправда, вона до болю нагадувала гребінківський «Локомотив»: знайомі, в-основному, обличчя з тренером Сергієм Симоненком на чолі. Що тут скажеш: кожен воює, як уміє.

Що ж до звітної гри, описати її можна кількома фразами. Перші 45 хвилин пройшли у позиційній боротьбі з деякою перевагою господарів. Загострень було небагато: то захисник «Рудки» Богомаз винесе м’яч із порожніх воріт, то він же небезпечно скине головою круглого своєму кіперу і тому доводиться відводити штучно створену загрозу. Господарі володіли територіальною перевагою, однак захисний ресурс гостей дозволяв нівелювати усі наступальні потуги суперника.

По-справжньому жвавими видалися лише додані до першого тайму кілька хвилин. Обидві команди за цей час встигли провести по парочці небезпечних атак, а «Велика Багачка» навіть забити гол. Скасований, втім, через офсайд.

Розвиток подій після перерви настроював на заспокійливий лад. Здавалося, за таких умов дочекатися гола із гри — марна справа, і все має вирішитися у післяматчевих 11-метрових. Переможець, проте, визначився і не у грі, і не з пенальті. А зі штрафного, який на рівному місці привезли собі футболісти «Рудки». Олександр Диндіков приклався метрів з 26—28 так, що снаряд потрапив точнісінько в дев’ятку. Треба бути суперголкіпером, щоби розрахувати і знешкодити такий м’яч. Пучка до цієї категорії не належав, той йому довелося виймати із сітки.

У подальшому на полі було багато боротьби (Лобановський був би задоволений — кількість різноманітних техніко-тактичних дій зашкалювала), але здебільшого в центрі поля. Ні на 2:0, ні, тим паче, на 1:1 не тільки не стояло, а й не підіймалося.

Анатолій КАРПОВ