Відчуй себе птахом

Парапланеризм або параглайдинг є одним із найвидовищніших і найдешевших авіаційних видів спорту. Параплан – найбільш легкий у керуванні літальний апарат. Стартувавши зі схилу, він може годинами ширяти у висхідних потоках біля схилу гори або у висхідних потоках теплого повітря від землі. Нещодавно у спортивному клубі «Спеллерс», що знаходиться на базі технічного університету, відкрилась секція з парапланеризму. Мій співрозмовник – її керівник Олександр Соковець.


– Олександре, між парашутним спортом й парапланеризмом є щось спільне й у чому відмінність?
– По-перше, у нашому клубі розвиваються чотири напрямки: пішохідний, велосипедний туризм, парашутний спорт і парапланеризм. На відміну від парашута, основна мета парапланеризму – не спускатись, а набирати висоту у висхідних потоках і літати на великі відстані. З парапланом стартуєш із землі й піднімаєшся вгору в повітряних потоках. Перевага парапланеризму в тому, що для нього не потрібна злітна смуга, а сам параплан міститься в рюкзаці. Старт можна здійснити або з гори, або за допомогою спеціального буксирного пристрою. Потім шукаєш висхідні потоки й літаєш. Приземлитися можна в будь-який момент, є спеціальні техніки. Спортсмен на параплані має запасний парашут, але випадків, коли в ньому виникає потреба, в нас, на щастя, не було, й взагалі вони нечасті.

– А яке обладнання необхідне потенційному парапланеристу?
– У нас у клубі є два параплани для початківців. А хто хоче займатися, той згодом купує собі свій власний параплан. У Полтаві, крім нашого клубу, є спортсмени, які придбали собі параплани й літають індивідуально. До речі, рекорд польотів щодо висоти у Полтавській області становить 150 м, а серед спортсменів-полтавців – 725 м. На таку висоту вони підіймалися у Криму.


– А в яких місцях можна займатися парапланеризмом?
– Насамперед, над містами не можна взагалі. У Полтавській області є кілька місць для заняття парапланеризмом: біля села Абазівка, навчальна гірка в Булановому, а також у Великобагачанському районі. Багато таких місць у Криму й Карпатах.

– А в Стасях, де є умови для гірськолижних спусків?
– Ні. Для нас ці місця не підходять, там не можна літати через високу турбулентність.

– Як ви це визначаєте?
– Для цього в нас у секції вивчають курс аеродинаміки й аерології. Це дозволяє визначити місця, де може бути турбулентність. Взагалі, уздовж гори літати нескладно. Цьому можна навчитися за кілька льотних днів. Більш складні умови – польоти в термічних потоках. У Полтаві є дві людини, які використовують парамотори, але особисто мені більше подобається літати без моторів. Цікавіше самому шукати висхідні потоки.


– Я знаю, що в Полтаві вже проводилися змагання з парапланеризму.
– Так, ми проводили змагання на точність приземлення. Плануємо зробити їх регулярними. Також у планах змагання польотів на відкриту дальність.

– А багато хто з тих, що приходить у клуб, зацікавившись парапланеризмом, залишаються ним займатися?
– Багато хто хоче просто політати. Але не всі бажають цьому спочатку вчитися на землі. На жаль, у нас зараз немає тандем-параплана для таких ознайомлювальних польотів.

– Що ви вивчаєте на землі?
– Вивчаємо пристрій параплана, курс аеродинаміки, аерології, метеорології, безпеки польотів. Вчимо на землі піднімати крило в льотне положення, стоячи на рівній поверхні, контролювати його.


– Олександре, які почуття відчуває парапланерист у повітрі?
– Я в піднебессі не новачок, до того, як стати парапланеристом, займався парашутним спортом, літав на дельтаплані. Але на параплані почуваєш себе птахом, відчуваєш повну свободу. Перше відчуття новачків – відсутність твердої опори. У нашому клубі близько 40 осіб, а парапланеризмом займаються 12—13. Усі знання ми дамо в клубі, було б бажання літати! Якщо людина зацікавилася, то вона знайде можливість виділити собі кошти на придбання техніки. Та й інші пілоти, якщо бачать бажання, завжди допоможуть колезі.


Денис КОБУШКО
«Вечірня Полтава»