Як матч із Дніпром закінчився дебошом

Цього тижня, у суботу, 6 квітня, полтавська Ворскла зустрінеться з дніпропетровським Дніпром.

Цікаво, що вперше команди зустрілися між собою 1958 року. Тоді вони виступали в одній із зон класу “Б”. Полтавці як відомо носили назву “Колгоспник”, а дніпряни звалися “Металургом”. Цікаво, що сезону 1958 року команди зіграли між собою аж чотири офіційні поєдинки, три із яких відбулися в нашому місті. Так трапилося, що два дні поспіль команди грали між собою в Кубку СРСР. Першого дня була зафіксована нічия – 1:1 і, за правилами, наступного дня команди знову зустрілися між собою. Цього разу гості з Дніпропетровська виграли – 3:1.

А ось в чемпіонаті два матчі виграли полтавці. Причому в Дніпропетровську “Колгоспник” розгромив “Металург” – 3:0 – це була найперша зустріч команд. А у Полтаві перемога майбутніх ворсклян була куди скромнішою – 2:1.

Ось про що писали полтавські і дніпропетровські газети про матчі 1958 року:

Перемогли полтавчани

У неділю на дніпропетровському стадіоні “Металург” відбувся матч не першість СРСР з футболу по класу “Б” між господарями поля і командою “Колгоспник” Полтава.

Перша половина гри проходила з перевагою місцевих футболістів. Та на 35-й хвилині полтавчанин Щупаков (№8) забиває в ворота дніпропетровців перший м`яч. На двадцятій хвилині другого тайму помилка воротаря дніпропетровців дозволила полтавчанинові Пажо (№11) забити другий м`яч. Полтавчани грали дружно, перевага була на їх боці. За сім хвилин до кінця тайму т.Золотухін (№10) сильним ударом послав у ворота дніпропетровців третій гол.

Гра закінчилась перемогою команди ДССТ “Колгоспник” (Полтава) з рахунком 3:0.

“Зоря Полтавщини” № 81 (8014), 22 квітня 1958 року (вівторок).

“Металург” зазнав поразки

Минулої неділі на дніпропетровському стадіоні «Металург» відбувся матч на першість країни з футболу серед команд класу «Б». Господарі поля приймали команду товариства «Колгоспник» з Полтави.

Гра проходила в гострій спортивній боротьбі. Запропонувавши швидкий темп, дніпропетровці неодноразово атакували ворота гостей, створюючи гострі моменти, але своєї переваги використати не змогли. Особливо погано і нечітко грав центральний нападаючий М. Дідевич. який «промазав» навіть з одинадцяти метрів. Гості показали дружну, напористу гру і тричі змусили дніпропетровців починати гру з центра поля.

Команда «Металург» зазнала поразки з рахунком 0:3.

«Дніпровська правда» № 79 (4721), 22 квітня 1958 року.

Невипадкова поразка “Металурга”

Рахунок міг би бути іншим на користь дніпропетровців, – сказав один з глядачів після матчу. Так, міг бути іншим.

У всіх, хто був присутній на стадіоні “Металург”, в перемозі господарів на початку гри не сумнівалися. Вже велика була перевага “Металурга”. Гості виявилися притиснутими до своїх воріт і самовіддано оборонялися. Але час йшов, а перевага господарів не була реалізована. Напад відігравав повільно, упускаючи ймовірні моменти для взяття воріт. Скільки разів Дідевич, Лапшин, Прохоров, тоді, коли треба бити по м’ячу, без кінця пасували один одному м’яч або віддавали люб’язно гостям.

А ось гості, маючи в першому таймі лише один момент, щоб забити гол, вміло скористалися ним і після кутового удару відкрили рахунок. Не обійшлося тут без допомоги воротаря “Металурга” Дмитрощенко, який проявив легковажність. Після відпочинку Дмитрощенко знову допускає грубу помилку і рахунок стає 2:0. У грі “Металурга” відразу настає розгубленість. Атаки втрачають свою гостроту, а гості все частіше з’являються на половині поля “Металурга”. Незадовго до кінця матчу один з проривів полтавців спокійно закінчується голом. І на цей раз Дмитрощенко виявився безсильний.

Перед самим фінальним свистком суддя призначає пенальті у ворота гостей. Але Дідевич (вже вдруге в цьому сезоні) послав м’яч у бік від воріт. “Металург” при територіальній перевазі зазнав поразки. Рахунок 3:0 в цілому закономірний. Однієї територіальної переваги мало, треба щоб нападники вміли з будь-яких позицій бити по м’ячу. І врешті-решт, поки нападники грають на одного Дідевича, а самі не били по м’ячу за нинішньої поганої гри всіх без винятку нападників важко розраховувати на який-небудь успіх. У захисті погано зіграв Козаченко, який явно не справлявся зі своїм підопічним.

Н. Янов.

“Зоря” № 80, 22 квітня 1958 року (вівторок).

І грубість не допомогла

Суворий закон розіграшу кубка по футболу виключає нічийні результати. Тому ігри на кубок завжди проходять напружено.

Недавно почався розиграш на Кубок СРСР серед команд класу «Б». Той, хто програє, припиняє дальшу боротьбу. Так сталося, наприклад, з командою «Ростсельмашу», над якою легку перемогу здобув полтавський «Колгоспник».

Наступну гру з дніпропетровським «Металургом» полтавчани також провели на своєму стадіоні.

Хоча полтавчани мали територіальну перевагу, рахунок відкривають гості. Але атаки футболістів «Колгоспника» продовжуються. Рятуючи свої ворота, захисник гостей вибиває м’яч на кутовий. Чітка подача на воротарський майданчик — і О. Щупаков посилає головою м’яч у ворота «Металурга».

З результатом 1:1 закінчується матч. Гра переноситься на наступний день. Якщо напередодні полтавчани проявили себе з найкращого боку, то тепер їх майже увесь час переграють гості. Але на 8-й хвилині другої половини гри нашому нападаючому О. Щупакову вдається відкрити рахунок. Далі ж напад полтавчан грає пасивно. Відтягуються у захист З. Бреньо і І. Пажо.

Тепер вже навально атакують гості. За 2,5 хвилини до кінця другого тайму, вони зрівняли рахунок. Знову 1:1 і знову призначається додатковий час. Зберігши більше сил і виявивши більше волі до перемоги, гості забили в ворота «Колгоспника» ще дві м’ячі.

Програш «Колгоспника» закономірний. Виграли сильніші.

Полтавчани допускали і грубість. В перший день суддя зробив зауваження В. Борисову, в другому матчі — І. Пажо. Нарешті за хуліганський вчинок суддя цілком справедливо вивів з поля В. Казанкіна.

Полтавські футболісти, замість того, щоб незаперечно виконати рішення судді, почали демонстративно заперечувати йому.

Ця демонстрація навколо судді С. Різенкіна, який в цілому якісно провів матч, розпалила й “страсті» необ’єктивних болільників.

Використавши нездоровий 
настрій, хулігани почали 
кидати каміння в дніпропетровських спортсменів, 
побили вікна в їхньому ав
тобусі. Затримані порушни
ки осуджені на строк від 5 
до 12 діб. Частину з них 
віддано до суду. На жаль,
 серед хуліганів є комсо
мольці. Це технік-конструк
тор машинобудівного заво
ду В. Пропивницький, трак
торист машинно-меліоратив
ної станції Є. Марченко,
 учень будівельного техніку
му В. Подопригора та інші.

— Коли «Колгоспник» ви
грав у нас на початку сезону, — розповідає старший тренер команди С. Холод
ков, — наші болільники проводжали гостей оплесками. Ми були вдячні полтавчанам за хорошу гру. В Полтаві ж нас зустріли грубо, ми змушені будемо відмов
лятися від наступної поїздки сюди на календарну гру з «Колгоспником» 2 серпня.

О.Злодюшко, А.Надін.

“Комсомолець Полтавщини” № 34 (631), 13 липня 1958 року (неділя).

Хуліганів покарано

Всі пам’ятають, як після закінчення матчу на кубок СРСР з футбола між полтавським «Колгоспником» і дніпропетровським «Металургом» група хуліганів зчинила на стадіоні дебош.

Органи міліції затримали десять чоловік, які жбурляли каміння в суддю і дніпропетровських футболістів, побили вікна в автобусі гостей. Радянський суд покарав їх, засудивши до тюремного ув’язнення на строк від 5 до 15 діб.

Серед тих, хто зазнав заслу
женої кари, Є. Марченко —
 працівник машинно-меліоративної станції, В.Підопригора — студент будівельного технікуму, В.Кропивницький — технік-конструктор турбомеханічного заводу, О. Пашко – робітник фабрики баянів, А. Марченко, який ніде не працює і не вчиться, а також шофер АТК А. Оніпко, учень 10-го класу середньої школи №1 В. Міняйло, учень 10-го класу середньої школи №8 Г. Костін, різноробочий мотороремонтного заводу В. Значенко та ніде не працюючий А. Кочубей.

Той факт, що в ганебному нападі на суддю і футболістів-гостей брала участь в основному молодь і навіть комсомольці, повинен занепокоїти комсомольські організації міста, райкоми і міськком ЛКСМУ. Треба не тільки пожвавити роботу комсомольських штабів і патрулів, а й створити навколо порушників громадського порядку атмосферу нетерпимості і загального осуду.

“Комсомолець Полтавщини” № 36 (6332), 18 липня 1958 року (п’ятниця).